Рішення

від 02.11.2015 по справі 904/8721/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.15р. Справа № 904/8721/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОШЕН-КРИВБАС", м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій 3 425,80 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Тупчієнко Д.К. - представник (дов. б/№ від 20.03.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Кривбас" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 3215 від 19.09.2013 у розмірі 3 425,80 грн., з яких: 2 026,79 грн. основний борг, 473,22 грн. пеня, 44,14 грн. 3% річних , 881,65 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 3215 від 19.09.2013, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.10.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.10.2015 на 02.11.2015.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Кривбас" (постачальник) та Фізічною особою - підприємцем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 3215 (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену у видатковій накладній постачальника.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що предметом цього договору є товар, а саме: кондитерські вироби, спеції, продукти харчування та/або інші товари не виключені з цивільного/господарського обороту, який (товар) купується покупцем для наступної продажі з метою ведення підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1.3 договору, кількість, якість, асортимент товару узгоджуються усно між постачальником і покупцем перед постачанням, і фіксується у видатковій накладній постачальника, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.6 договору, право власності на товар і ризики випадкової загибелі товару переходить до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю. Під передачею товару покупцю сторони розуміють вивантаження товару у покупця, здійснення приймання за кількістю місць та підписання видаткової накладної постачальника покупцем.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15 490,52 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.15-22).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити одержаний товар в термін - сім календарних днів з дня фактичного одержання товару (у готівковій або безготівковій формі розрахунку). Дата фактичного одержання товару вказується на видатковій накладній постачальника.

Відповідач частково оплати товар на загальну суму 13 463,73 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 04.12.2014 по 28.08.2015, який підписаний обома сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 2 026,79 грн. (а.с.23).

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 2 026,79 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.2 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 026,79 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.1 договору за порушення порядку та термінів виконання грошових розрахунків зобовязана сторона сплачує іншій стороні штрафні санкції згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 12.12.2014 по 11.06.2015 у сумі 473,22 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.4), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 473,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 12.12.2014 по 03.09.2015 у сумі 44,14 грн. та інфляційні втрати за період січень - липень 2015 у сумі 881,65 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.4), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 44,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 881,65 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50038, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Кривбас" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Каховська, 82А; ідентифікаційний код 36607787) - 2 026,79 грн. основний борг, 473,22 грн. пеню, 44,14 грн. 3% річних, 881,65 грн. інфляційні втрати, 1 218,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.11.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова