Рішення

від 02.11.2015 по справі 905/1473/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.2015 Справа № 905/1473/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « 741 Квартал»

про стягнення 294 603,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 14-93 від 18.04.2014р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ « 741 Квартал» 294 603,97 грн., з яких:

- 130 888,24 грн. основного боргу за грудень 2013 року;

- 40 107,66 грн. пені за період з 14.02.2013р. по 25.06.2015р.;

- 12 441,74 грн. 3% річних за період з 14.02.2013р. по 25.06.2015р.;

- 111 166,33 грн. інфляційних нарахувань за період вересень 2013 року - травень 2015 року включно.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/3313-ТЕ-7 від 28 грудня 2012 року в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано у копіях: договір купівлі-продажу природного газу № 13/3313-ТЕ-7 від 28 грудня 2012 року, акти приймання-передачі природного газу за період січень - грудень 2013 року, довідки по сальдо та по операціях за даним договором.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 серпня 2015 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 вересня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2015р. розгляд справи відкладений на 19.10.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2015р., у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, строк вирішення спору по даній справі продовжений на 15 днів до 02.11.2015р., а також розгляд справи відкладений на 02.11.2015р.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився та не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. При цьому, з огляду на інформаційний лист ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО» (із змінами та доповненнями) про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся своєчасно та належним чином.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

28 грудня 2012 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - позивач або продавець) та ТОВ « 741 Квартал» (далі по тексту - відповідач або покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3313-ТЕ-7 (далі по тексту - Договір), за умовами якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

У п. 2.1. Договору узгоджено, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 435,0 тис.куб.м., в щомісячних обсягах вказаних у даному пункті.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3., 3.4. Договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця , наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. (п. 7.2. Договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2013 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 753 274,43 грн., а саме: у січні 2013 року на суму 81 633,86 грн.; у лютому 2013 року на суму 66 077,94 грн., у березні 2013 року на суму 66 326,69 грн.; у квітні 2013 року на суму 25 517,62 грн., у травні 2013 року на суму 13 500,47 грн., у червні 2013 року на суму 11 266,97 грн.; у липні 2013 року на суму 11 116,42 грн., у серпні 2013 року на суму 11 357,32 грн., у вересні 2013 року на суму 9 079,31 грн., у жовтні 2013 року на суму 45 780,11 грн., у листопаді 2013 року на суму 230 729,48 грн., у грудні 2013 року на суму 180 888,24 грн.

Між тим, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем природного газу в сумі 622 386,19 грн., що підтверджується виписками АТ «Ощадбанк» по рахунку позивача, у зв'язку з чим борг відповідача становить 130 888,24 грн.

Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача, крім основного боргу в сумі 130 888,24 грн., також і пені в сумі 40 107,66 грн., 3% річних в сумі 12 441,74 грн., інфляційних втрат в сумі 111 166,33 грн., що нараховані відповідачу за порушення встановлених договором строків оплати поставленого позивачем природного газу у період січень - грудень 2013р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3313-ТЕ-7 від 28 грудня 2012 року, згідно з яким, позивач зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах першій та сьомій статті 193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що природний газ, який позивач поставив відповідачу на загальну суму 753 274,43 грн. оплачений відповідачем частково в сумі 622 386,19 грн., у зв'язку з чим борг відповідача становить 130 888,24 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності боргу в сумі 130 888,24 грн., а тим більш доказів, що спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 130 888,24 грн., а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного:

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, він (покупець) у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Оскільки відповідачем не виконані умови договору купівлі-продажу природного газу № 13/3313-ТЕ-7 від 28 грудня 2012 року щодо строків оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано пеню та 3% річних за період з 14.02.2013р. по 25.06.2015р., інфляційні втрати за період вересень 2013 року - травень 2015 року включно.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», господарський суд встановив, що сума 3% річних становить 12 390,57 грн., а сума пені - 39 678,24 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені задовольняються господарським судом частково у визначених судом розмірах.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 111 166,33 грн. за період вересень 2013 року - травень 2015 року включно, господарський суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу , що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Датою виникнення заборгованості за зобов'язаннями попереднього місяця за договором є 15-те число наступного місяця, а отже такий місяць є не повним. Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що обчислення інфляційних втрат здійснюється з 1-го числа місяця в якому мав здійснюватися платіж, тобто нарахування інфляції здійснюється за період, коли заборгованість ще не виникла, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше число місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування інфляційних втрат, сума останніх становить 101 504,21 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково у визначеному судом розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань за неповні місяці, господарський суд виходить з того, що позивачем здійснений розрахунок за період менший календарного місяця, тому індексація у даному випадку не застосовується, що узгоджується з приписами статті 625 ЦК України.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 741 Квартал» (83092, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 36443622) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 130 888 (сто тридцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 24 коп. основного боргу, 39 678 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 24 коп. пені, 12 390 (дванадцять тисяч триста дев'яносто) грн. 57 коп. 3% річних, 101 504 (сто одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 5 689 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 23 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 06 листопада 2015р.

Суддя Л.В. Ніколаєва