Рішення

від 09.11.2015 по справі 907/1073/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2015 Справа № 907/1073/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „САВЕ-ІРВ» , м. Іршава

ДО Іршавського районного відділу УМВС України в Закарпатській області, м. Іршава

ПРО стягнення заборгованості за договором б/н від 01.10.2014р.в розмірі 14246,60грн.,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - керівник, представник за довіреністю від 15.10.2015р.

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „САВЕ-ІРВ» , м. Іршава звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Іршавського районного відділу УМВС України в Закарпатській області, м. Іршава про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.10.2014р.в розмірі 14246,60грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.10.2015р. порушено провадження у справі №907/1073/15 та призначено справу до розгляду на 19.10.2015р.

Ухвалою суду від 19.10.2015р. розгляд справи було відкладено на 09.11.2015р. з підстав, зазначених в ній.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на порушення відповідачем умов договору в частині забезпечення повноти та своєчасності проведення розрахунків по оплаті вартості послуг по харчуванню затриманих в ІТТ (ізоляторі тимчасового тримання) та КТТ (камері тимчасового тримання) Іршавського РВ УМВС.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, разом з тим, на виконання вимог суду подав письмове пояснення по суті заявлених позовних вимог та вказує на те, що порушення строків оплати виникло у зв'язку з відсутністю фінансування за відповідними статтями розрахунків.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.11.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю „САВЕ-ІРВ» (далі - «Позивач») та Іршавським РВ УМВС України в Закарпатській області ( далі - «Відповідач») було укладено договір про надання послуг по харчуванню. Пунктом 6.3 договору сторонами узгоджено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

Згідно п.1 договору про надання послуг по харчуванню позивач взяв на себе зобов'язання за завданням відповідача надати послуги по харчуванню затриманих в ІТТ та КТТ Іршавського РВ УМВС в обсязі трьох разове харчування на добу на умовах, визначених договором.

В свою чергу, згідно п.3.4 та п.4.3 договору про надання послуг по харчуванню відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати надані позивачем послуги на умовах та в порядку, визначеному цим договором кожного місяця в строк вісім банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги.

У відповідності з п.2.4 договору про надання послуг позивач щомісячно підписував та передавав відповідачу акти про надані послуги, в якому зазначались дата надання послуг, назви страв, їх кількість та ціна, яка підлягала оплаті. Вказані акти підписані як позивачем, так і відповідачем, при цьому жодних спорів щодо якості наданих послуг, їх вартості у сторін не виникало.

Позивач стверджує, що наявними у справі матеріалами підтверджується факт виконання умов договору з його боку належним чином та у відповідності до умов вказаного вище договору, а також надання відповідачу комплексу послуг по харчуванню, про що свідчать акти про надані послуги, які підписані сторонами договору та звіти по витраченим коштам на продукти харчування для спецконтингента, який утримується в ІТТ Іршавського РВ УМВС, що підтверджує належне надання послуг, використання та прийняття їх відповідачем без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, строків та інших обставин, необхідних для визначення належного виконання зобов'язань з боку позивача.

Не дивлячись на це, відповідач, починаючи з жовтня 2014 року по серпень 2015 року жодного разу оплату наданих йому послуг по харчуванню не провів.

За таких умов, відповідач внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання за договором від 01 жовтня 2014 року заборгував позивачу загальну суму коштів за надані послуги по харчуванню в розмірі 14246,60грн., які просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір про надання послуг від 01.10.2014 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу послуг на загальну суму 14246,60грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом також встановлено, що на момент винесення рішення по справі відповідачем надані послуги не оплачені, отже основна заборгованість відповідача перед позивачем за договорами складає 14246,60 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за надані послуги у розмірі 14246,60 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 14246,60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до п. 4.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14246,60 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Судом, також, враховано, що майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), при цьому сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач уклав договір, прийняв виконані роботи, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт та порушив їх не оплативши надані послуги.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 ГК України не вважаються такими обставинами, що звільнюють порушника від виконання зобов'язань, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області (90100, м. Іршава, вул. Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 08672302) на товариства з обмеженою відповідальністю „САВЕ-ІРВ» (90100, м. Іршава, вул. Будівельників, 4, код ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за надані послуги по харчуванню на суму 14246,60грн., а також суму 1218грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ремецькі О.Ф.