Рішення

від 04.11.2015 по справі 908/4692/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/117/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015 Справа № 908/4692/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Медіне, ЛТДВ» ( 01103, м. Київ, вул. Ківкідзе, 18-а)

до відповідача : Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд 2)

про стягнення 28 643 грн. 84 коп.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - ОСОБА_1, на підставі довіреності № 4016 від 19.08.2015 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю В«Медіне, ЛТДВ» із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» про стягнення заборгованості в розмірі 28 643 грн. 84 коп., яка складається з 23511 грн. 00 коп. основного боргу, 3990 грн. 77 коп. інфляційних витрат, трьох відсотків річних у розмірі 166 грн. 21 коп.; 975 грн. 86 коп. пені за договором поставки № 13008 від 14.05.2013 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 26.08.2015 р., справу 908/4692/15 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2015 р. порушено провадження у справі № 908/4692/15. Справі присвоєно номер провадження № 10/117/15, її розгляд призначено на 30.08.2015 р.

Представник позивача у судове засідання 30.08.2015 р. не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі свого представника. Відповідач у судове засідання 30.08.2015 р. не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи. Суд клопотання прийняв.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою сторін в судове засідання, ненадання відзиву на позовну заяву, беручи до уваги клопотання відповідача стосовно відкладення розгляду справи, судом було відкладено розгляд справи на 26.10. 2015 р. о 10:15 год.

Представник відповідача у судове засідання 26.10.2015 р. не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Позивач у судове засідання 26.10.2015 р. не з'явився, ніяких клопотань не надав.

Згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Беручи до уваги клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, судом було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 09.11.2015 р. та відкладено судове засідання на 04.11.2015 р. о 09:30 год.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2015 р. надав докази часткової сплати боргу. Представник позивача у судове засідання 04.11.2015 р. не з'явився, на адресу суду направив заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» ,

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника відповідача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 04.11.2015 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Договору поставки № 13008 від 14.05.2013р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 76 905, 72 грн., відповідач прийняв товар, але оплатив частково всього в сумі 53 394,72 грн.

Станом на момент подання позову існував основний борг в сумі 23 511,00 грн.

За Договором поставки № 130048 від 14.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „МЕДІНЕ, ЛТД" (надалі за текстом -Позивач, Постачальник) здійснив поставку продукції на адресу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі за текстом - Відповідач, Замовник). Замовник прийняв продукцію та зобов'язався оплатити її вартість згідно умов Договору.

В період з дня укладання Договору поставки № 130048 від 14.05.2013 року, на протязі двох місяців - до 20.07.2013 року між сторонами склались позитивні господарські відносини: позивач (за умовами Договору - постачальник) поставив відповідачу (замовникові) товари, зазначені в специфікаціях - додатках до цього Договору, а відповідач (за умовами Договору - замовник) прийняв і оплатив такі товари на умовах цього Договору - всього на суму 53 394,72 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 8 899,12 грн.

Але після отримання наступного товару від 24.07.2013 року, відповідач став порушувати умови оплати за отриманий товар. Певний товар відповідно до специфікації Покупець прийняв, але на момент розгляду справи по суті не сплатив на загальну суму

23 511,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% в сумі 3 918,50 грн., про що підтверджується відповідними документами на виникнення заборгованості:

- Видаткова накладна № РН-000103 від 24.07.2013р. - всього на суму 6341,40 грн.

(Рукав з'єднувальний Р-23 в кількості 25 шт.), у т.ч. ПДВ 20% в сумі 1056,90 грн.;

- Товарно-транспортна накладна № 59000020058247 від 24 липня 2013р.;

- Податкова накладна від 24.07.2013р. за № 23;

- Рахунок-фактура № СФ-0000149 від 24 липня 2013 р.

- Видаткова накладна № РН-000111 від 07.08.2013р. - всього на суму 17 169,60 грн.

(Рукав з'єднувальний Р-21 в кількості 20 штук та рукав Р-23 в кількості 50 штук), у т.ч. ПДВ 20% в сумі 2861,60 грн.;

- Податкова накладна від 07.08.2013р. за № 2;

- Рахунок-фактура № СФ-0000165 від 7 серпня 2013 року.

Згідно умов пункту 4.2 вищезазначеного Договору поставки Відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня приймання-передачі товару.

Відповідач не виконав свої зобов'язання перед Позивачем, таким чином на момент подання позову виникла заборгованість в сумі 23 511, 00 грн.

За ініціативою позивача на адресу відповідача надіслано поштою цінним листом претензію від 24 грудня 2013 року за № 344 на суму основного боргу 23 511,00 грн.

Будь-якої відповіді від відповідача на зазначену претензію не надійшло.

31 липня 2014 року позивач запропонував, а відповідач погодився нарочним підписати Акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого підтверджено суму заборгованості на користь позивача в сумі 23 511,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно умов підпункту 7.2.1 вищезазначеного Договору, в разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої Продукції за кожен день прострочення.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар в сумі 23 511 грн., позивач звернувся з позовом до суду. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.10.2014 р. порушено відповідне провадження у справі № 908/4077/14 (суддя Боєва О.С.). В ході розгляду справи, а саме - 11.11.2014р., позивач направив відповідачу лист за вих. № 205 від 11.11.2014р. з додатками, зокрема, актом приймання-передачі від 24.07.2013р. та рахунком-фактурою № СФ-0000149 від 24.07.2013р., актом приймання-передачі від 07.08.2014р. та рахунком-фактурою № СФ-0000165 від 07.08.2013р. Даним листом позивач просив підписати акти та повернути один примірник, а також невідкладно провести оплату за отриманий товар.

Як встановлено судом у справі № 908/4077/14, та не заперечувалось відповідачем, позивач, відповідно до договірних зобов'язань за договором поставки, поставив відповідачу товар на оспорювану суму 23 511 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними з боку відповідача уповноваженою особою, без зауважень та заперечень, видатковими накладними, в тому числі, за видатковою накладною № РН-000103 від 24.07.2013 р. на суму 6 341, 40 грн. та за видатковою накладною № РН-000111 від 07.08.2013 р. на суму 17 169, 60 грн., які складені та підписані обома сторонами. В матеріалах справи також містяться копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, що підтверджують отримання товару за вказаними видатковими накладними відповідачем.

Станом на час розгляду справи № 908/4077/14 до прийняття рішення по суті справи встановлено, що строк виконання грошових зобов'язань відповідачем за поставлений за видатковими накладними № РН-000103 від 24.07.2013р. та № РН-000111 від 07.08.2013р. товару не настав, а тому господарський суд Запорізької області (суддя Боєва .О.С.) від 25.11.2014 р. вирішив: У задоволенні позову відмовити повністю

Крім того, за результатами пошуку поштових відправлень також встановлено, що 27.11.2014 року відповідач отримав лист № 205 з додатками, у тому числі вищезазначені акти приймання-передачі товару, податкові накладні та рахунки-фактури. Позивач .-вважає, що, після отримання відповідачем вищезазначеного листа за вих. № 205 від 11.11.2014р. з додатками, строк виконання грошового зобов'язання настав. Будь-яких зауважень та заперечень з боку відповідача на адресу позивача не надійшло.

Тобто, не підписуючи акт, замовник тим самим не виконує своє зобов'язання належним чином, а отже, порушує ст. 526 ЦК України, оскільки обов'язок замовника оплатити послуги прямо залежить за договором від конкретної обставини - підписання акта приймання-передачі послуг.

В такому випадку виконавець має право по аналогії права скористатися ч. 4 ст. 882 ЦК України. Названа стаття, зокрема, вважає акт, підписаний однією стороною, належним доказом виконання роботи, за умови, що суд визнає мотиви відмови замовника від підписання акта необґрунтованими.

Отже, відповідно до приписів названої статті виконавець має право в односторонньому порядку підписати акт приймання-передачі наданих послуг, зазначивши факт та докази необґрунтованої відмови замовника від підписання цього акту, та звернутися до суду.

"Банківській день" - будь-який робочий день, протягом якого Банк відкритий для надання Банківських послуг за дорученнями Клієнтів та працюють банки в тій юрисдикції, в якій повинна виконуватися відповідна дія. (ст.49.20 ПК України 49.20. Якщо останній день строку ... припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.)

12.05.2015 року позивач повторно надіслав, а відповідач 18.05.2015 року отримав поштою претензію з приводу порушення умов Договору поставки № 130048 від 14.05.2013 року в частині своєчасності оплати товару. Будь-яких зауважень та заперечень з боку відповідача на адресу позивача не надійшло.

Позивач вважає, що строк оплати отриманого товару настав.

Відповідно до п. 4.2 Договору, замовник (відповідач по справі) повинен здійснити оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання Сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

90 банківських днів складаються з 27 листопада 2014 року.

Таким чином строк оплати отриманого товару настав 06.04.2015 року

Вартість товару підлягає збільшенню прямо пропорційно змінам індексів інфляції (пп.7.1 Договору поставки та відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу; статей 193, 284 Господарського кодексу України). Сума основного боргу з врахуванням індексу інфляції складає за обчисленням - усього суму 27 501,77 грн., у тому числі: 23 511,00 грн. основного боргу та 3 990,77 грн. суми індексації

Відповідно до вимог пп. 7.1 Договору поставки, статей 258, 611, 623 ЦК та ст. 193, п. 4 ст. 232 Господарського суду Відповідач повинен сплатити також 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі від простроченої суми, що за обчисленням складає 166, 21 грн.

Згідно пп.7.1. Договору поставки, відповідно до статей 611, 623 Цивільного кодексу та статті 231 Господарського кодексу України, у випадку затримки оплати, Відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі половини облікової ставки від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення. За обчисленням, що додається, сума пені за прострочення платежу складає 975,86 грн.

Відповідач фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання частини своїх зобов'язань за Договором поставки, тобто фактично змінив Договір в односторонньому порядку, що суперечить вимогам ст. 525 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заявлена сума заборгованості за договором поставки № 13008 від 14.05.2013 р. становила: 28 643, 84 грн., яка складалась з 23511 грн. 00 коп. основного боргу, 3990 грн. 77 коп. інфляційних витрат, трьох відсотків річних у розмірі 166 грн. 21 коп.; 975 грн. 86 коп. пені

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2015 р. надав докази часткової сплати боргу на загальну суму в розмірі 23 511, 00 грн., а саме здійснивши оплату суми основного боргу платіжним дорученням № 9643 від 28.10.2015 р. на суму 17 169, 60 грн. та платіжним дорученням № 9644 від 28.10.2015 р. на суму 6 341, 40 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, внаслідок добровільного погашення вказаної суми основного боргу в розмірі 23 511, 00 грн., суд припиняє провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу.

Виходячи з вищевикладеного суд частково задовольняє позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю В«Медіне, ЛТДВ» до Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» про стягнення заборгованості в розмірі 5 132, 84 коп., яка складається з 3990 грн. 77 коп. інфляційних витрат, трьох відсотків річних у розмірі 166 грн. 21 коп.; 975 грн. 86 коп. пені за договором поставки № 13008 від 14.05.2013 р.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідач в судове засідання двічі не з'являвся, до суду письмовий відзив не надіслав.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять повністю обґрунтовані докази для часткового задоволення позовних вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд частково задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Медіне, ЛТДВ» до Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» про стягнення заборгованості в розмірі 5 132 грн. 84 коп., яка складається з 3 990 грн. 77 коп. інфляційних витрат, трьох відсотків річних у розмірі 166 грн. 21 коп.; 975 грн. 86 коп. пені за договором поставки № 13008 від 14.05.2013 р.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 23 511, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, п.1-1 ст. 80, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Медіне, ЛТДВ» до Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Запорізький електровозоремонтний заводВ» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Медіне, ЛТДВ» (01103, м. Київ, вул. Ківкідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 20024876) - 3 990 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 77 коп. - інфляційних витрат, трьох відсотків річних у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 21 коп.; 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 86 коп. пені та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 23 511, 00 грн.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України - 09.11.2015 р.