Рішення

від 27.10.2015 по справі 910/24896/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/24896/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАГРО"

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 31 656,66 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Степанюк Є.В. - за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАГРО" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 31 656,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості отриманого товару згідно умов Договору поставки №Чк220515/03 з відстрочкою платежу від 22.05.2015 року, а відповідач-2 порушив взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору поруки №0106/15 від 01.06.2015 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов: 1) стягнувши з відповідача-1 на свою користь 21 910,84 грн. - заборгованості, 5 477,71 грн. - штрафу, 2 827,40 грн. - пені, 1 440,71 грн. - 30% річних; 2) стягнувши з відповідача-2 на свою користь 200,00 грн. - боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 20.10.2015 року.

20.10.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд: 1) стягнути з відповідача-1 на свою користь 910,84 грн. - заборгованості, 5 477,71 грн. - штрафу, 2 827,40 грн. - пені, 1 440,71 грн. - 30% річних; 2) стягнувши з відповідача-2 на свою користь 200,00 грн. - боргу.

В судове засідання, призначене на 20.10.2015 року представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача-1,-2 у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представників сторін, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 27.10.2015 року.

В судове засідання 27.10.2015 року представники відповідачів не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 23.09.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 27.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроком» (далі по тексту - продавець, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОНАГРО» (далі по тексту - покупець, відповідач-1) укладено Договір поставки №Чк220515/03 з відстрочкою платежу (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця (поставити) Товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого живлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п. 2.2. Договору, оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до Договору. Відповідно до п. З Додатку (Специфікації) № 1 оплата вартості Товару в розмірі еквіваленту 843,37 дол. США, що за курсом (міжбанк) на банківський день, що передував даті підписання специфікації, становило 21 000,00 грн., здійснюється до 23.06.2015р.

01.06.2015 року між позивачем (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-2, поручитель) укладено Договір поруки №0106/15 (далі по тексту - Договір поруки), за умовами якого (п. 1.1. Договору поруки) поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОНАГРО» (надалі - боржник), за договором поставки №Чк220515/03 з відстрочкою платежу від 22.05.2015 року (основний договір), в розмірі передбаченому п. 1.2. Договору поруки, а саме: 200,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки, у разі порушення Відповідачем 1 зобов'язання, забезпеченого порукою, Відповідач-2 відповідає перед Позивачем за сплату основного боргу лише у розмірі 200,00 грн., та не відповідає за сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків та інфляційних втрат, сплату та компенсацію будь-яких інших платежів та витрат.

Факт поставки товару позивачем відповідачу-1 на суму 21 00,00 грн. підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №Чк000551 від 25.05.2015 року.

Відповідно до п. 2.3. Договору, у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар, вартості долару СНІ А в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної Специфікації, то неоплачена ціна Товару, яку має сплатити Покупець, змінюється, та Покупець зобов'язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою: С = В х (К2/К1) грн., де:

- С - кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

- В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара США по відношенню до гривні;

- К2 - вартість 1 долара США в національній валюті України за курсом продажу долара США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com. а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua') на банківський день, що передує даті розрахунку за Товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана в Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією);

- К1- вартість 1 долара США в національній валюті України за курсом продажу долара США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com . а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.иа 4 ) на банківський день, що передує даті підписання відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана в Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Відповідно до п. 5.4. Договору, у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, вартості долару США в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США в національній валюті на банківський день, що передує даті укладання відповідної Специфікації, ціна неоплаченого Товару (заборгованість Відповідача) може змінюватися Позивачем пропорційно зміні вартості долара США в односторонньому порядку за наступною формулою: С = В х (К2/К1) грн., де:

- С - кінцева ціна неоплаченого товару в національній валюті України, що підлягає сплаті після зміни ціни неоплаченого товару по вищевказаній формулі;

- В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара СІЛА по відношенню до гривні;

- К2 - вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com. а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією);

- К1- вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України за курсом продажу долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними Інтернет-сторінки www.udinform.com. а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Сторони погодили, що перерахунок Продавцем вартості неоплаченого товару за цим пунктом є обов'язковим для Покупця та не потребує підписання сторонами жодних додаткових угод до Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що станом на 10.09.2015 року відповідач не виконав зобов'язання зі сплати вартості отриманого товару в розмірі 21 000,00 грн., а в зв'язку зі зміною курсу долара США до гривні заборгованість становить 21 910,84 грн.

Відповідачем-1 частково оплачено вартість отриманого Товару в розмір 21 000,00 грн., залишок боргу в розмірі 910,84 грн. залишився неоплачений.

21.08.2015 року листом №21-08/15 позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою про сплату заборгованості відповідача-1 за Договором у розмірі забезпеченому порукою. Однак вищевказаний лист залишено без відповіді, а заборгованість неоплаченою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу-1 товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач-1 в порушення умов Договору не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 910,84 грн., а відповідач-2 не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору поруки.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, розміру позовних вимог не оспорили, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 910,84 грн. - заборгованості, та стягнення з відповідача-2 200,00 грн. - боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач-1 припустився прострочення платежу, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 5 477,71 грн. - штрафу, 2 827,40 грн. - пені.

Згідно з п. 5.2. Договору, за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань в розмірі: 5 477,71 грн. - штрафу, 2 827,40 грн. - пені, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України та п. 5.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь 1 440,71 грн. - 30% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене та те що сторони передбачили в Договорі інший розмір процентів (30% річних), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 440,71 грн. - 30% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТАЛОНАГРО" (66320, Одеська область, Котовський район, село Зелений Кут, вул. Шкільна, будинок 2; код ЄДРПОУ 39183243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м. Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, будинок 7; Код ЄДРПОУ 30530159) 910 (дев'ятсот десять) грн. 84 коп. - заборгованості, 5 477 (п'ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 71 коп. - штрафу, 2 827 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 40 коп. - пені, 1 440 (одну тисячу чотириста сорок) грн. 71 коп. - 30% річних, 1 195 (одну тисячу сто дев'яносто п'ять) грн. 14 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02660, м. Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, будинок 7; Код ЄДРПОУ 30530159) 200 (двісті) грн. 00 коп. - боргу, 22 (двадцять дві) грн. 86 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.10.2015 року.