Рішення

від 21.10.2015 по справі 5011-27/1672-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №5011-27/1672-2012 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у місті Києві ради

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківської районної у місті Києві ради;

про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення у сумі 70 411, 08 грн.

Головуючий суддя Лиськов М.О.

Суддя Марченко О.В.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники сторін:

від позивача: Минайлюк Т.В. (дов. від 05.01.2015)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Герасименко І.В. (дов.№680 від 30.06.2015)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Шпак О.Л. (дов. №746/вих. від 18.05.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ТОВ "ДБК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ АКБ "Аркада" про стягнення коштів оперативного резерву та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2015 позовна заява була залишена без розгляду

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі № 5011-27/1672-2012 задоволено, скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі № 5011-27/1672-2012, матеріали справи № 5011-27/1672-2012 повернуто до господарського суду міста Києва для продовження розгляду справи.

Згідно з автоматичним розподілом справа № 5011-27/1672-2012 була на новий розгляд колегії суддів Лиськову М.О., Марченко О.В., Плотницька Н.Б.

04.09.2015 ухвалою суду колегія суддів у складі Лиськову М.О., Марченко О.В., Плотницька Н.Б. прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду на 16.09.2015.

В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представники сторін з'явились та надали пояснення.

В судове засідання, призначене на 16.09.2015, представник відповідача-1 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 21.10.2015.

В судове засідання, призначене на 21.10.2015, представники сторін з'явились та надали пояснення.

Судом прийнято до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог і подальший розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням положень вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 21.10.2015, представник відповідача-1 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт» (надалі «Позивач» ) на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., реєстровий № 2226, та зареєстрованого 15.08.2010 КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" (записано у реєстрову книгу № 26 п-252 за реєстровим № 2141 ), на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 61,4 кв.м., що знаходиться у будинку № 2/16 по вулиці Чапаєва у місті Києві, у підвальному приміщенні житлового будинку, далі за текстом Приміщення.

15.11.2011, на думку позивача, з вини Відповідачів 1 та 2, внаслідок засмічення вуличної каналізаційної мережі по вулиці Чапаєва 2/16, та в результаті того, що у внутрішньодомовій каналізаційній мережі, що належать Комунальному підприємству КП ЖЕК «Ярославська» була відсутня запірна арматура після сантехприладів, Приміщення було затоплене каналізаційними стоками, в результаті чого Приміщення зазнало пошкодження.

Згідно Акту, складеного комісією Відповідача 1 , 15.11.2011 о 9 год. 10 хв. до ОДС КП «ЖЕК «Ярославська» надійшла заявка від працівників ТОВ «Стандарт» щодо залиття приміщення.

О 9 год. 30 хв. заявка була передана майстру ремонтної дільниці ОСОБА_10 При обстеженні виявлено засмічення каналізаційних колодязів, які знаходяться у володінні та обслуговуванні Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Управління експлуатації каналізаційних мереж, РЕКМ № 1.0, 10 год. 30 хв. Заявку передано на ОДС-РЕКМ № 1.

В 15 год. 30 хв. працівниками РЕКМ з 1 було прочищено каналізаційні колодязі.

Разом з тим, повідомлення було здійснено о 9 ранку Приміщення затоплювалось каналізаційними стоками протягом 6 (шести) годин поспіль Відповідачі 1 та 2, не здійснили заходів щодо зупинення затоплення Приміщення .

Вода з Приміщення була відкачена Комунальною аварійно-рятувальною службою «Київська служба порятунку»: з 16-30 до 18-30, за що Позивач сплатив Комунальній аварійно-рятувальній службі «Київська служба порятунку» 1 253,08 грн., що підтверджується: актом виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт аварійно-рятувальним взводом КАРС «Київська служба порятунку, Договором № 64-0 від 15.11.2011, актом прийому-здачі робіт від 24.11.2011, банківською випискою за 24.11.2011.

Крім того згідно договору оренди приміщення Договір б/н від 01.12.2010 ТОВ «Стандарт» було передано ТОВ «Візаві ЛТД» в орендне користування частину Приміщення площею 30,60 кв. м., за яке ТОВ «Візаві ЛТД» сплачувало ТОВ «Стандарт» певну орендну плату. В результаті затоплення Приміщення ТОВ «Візаві ЛТД» вимушено було призупинити використання приміщення на місяць, а саме: з 15.11.2011 до 15.12.2011 до проведення відновлювальних робіт, внаслідок чого звернулось з обґрунтованими вимогами не нараховувати орендну плату протягом 30 календарних днів, таким чином сума втрачена Позивачем складає 6 650 грн. Копія листа ТОВ «Візаві ЛТД» і вищенаведеного договору оренди містяться в матеріалах справи.

З метою визначення розміру матеріальних збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт", позивачем до суду надано звіт про незалежну оцінку вартості розміру матеріальних збитків заподіяних власникові майна, що знаходиться за адресою Україна, м. Київ, вул. Чапаєва,2/16.

Відповідно до зазначеного звіту про незалежну оцінку майна, позивачу завдано шкоди в загальному розмірі 60 107 грн.

Відповідачі заперечували проти відшкодування шкоди, посилаючись на той факт, що вони звільняються від її відшкодування, оскільки така шкода завдана не з їх вини.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Положення вказаної статті визначають правила застосування такого способу захисту цивільних прав, як відшкодування збитків, а також інших способів відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме у силу правил вказаної статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Однією із складових поняття "збитки" законодавець виокремлює поняття "реальна шкода", під якою слід розмежовувати дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

1) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2) Наявність шкоди. 3) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4) Вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного суду України від 21.12.2005 (судова колегія з цивільних справ), яка відповідно до норм статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

Судом встановлено, що в даному випадку між позивачем та відповідачем 01.09.2008 року укладено договір № 269 про відшкодування власником (орендарем) витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна згідно пункту 2.1.1. якого відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання виконувати комплекс робіт пов'язаних з обслуговуванням внутрішньо будинкової системи водо-, теплопостачання, водовідведення, зливної каналізації.

Згідно Акту обстеження технічного стану приміщення, складеного Комісією департаменту експлуатації каналізаційного господарства Управління експлуатації каналізаційних мереж і насосних станцій, у внутрішньо домовій каналізаційній мережі, належить КП «ЖЕК «Ярославська» відсутня запірна арматура. Таким чином однією з причин затоплення було невиконання Відповідачем 1 зобов'язань щодо виконання робіт з обслуговування внутрішньо будинкової системи водо-, теплопостачання, водовідведення, зливної каналізації. Таке зобов'язання покладено на Відповідача 1 також Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, від 17.05.2005, № 76 згідно пункту 5.3.

Водночас, в акті, складеному відповідачем 1 причину затоплення визначено наступним чином: затоплення Приміщення відбулося внаслідок засмічення вуличної каналізаційної мережі по вулиці Чапаєва 2/16.

У відповідності до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженим Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, від 17.05.2005, № 76 пункту 2.3.7. технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Згідно Акту, складеного комісією відповідача 1 від 16.11.2011, каналізаційні колодязі, через засмічення яких сталось затоплення Приміщення, знаходяться у володінні та обслуговуванні Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Управління експлуатації каналізаційних мереж.

Отже, відповідач 2, на балансі і у володінні, якого знаходиться каналізаційна система по вулиці Чапаєва біля будинку 2/16, неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо обслуговування цієї каналізаційної мережі, а також не виконав покладених на нього зобов'язань щодо негайної ліквідації аварії - засмічення, та заходів щодо усунення затоплення Приміщення шляхом відключення пошкодженої ділянки, а також мережі підвальних приміщень будинків, які перебувають під загрозою затоплення, шляхом закриття засувок або встановлення пробок.

Таким чином, все вищевикладене підтверджує, що має місце спільне заподіяння шкоди Позивачеві через невиконання відповідачем-1 зобов'язань щодо належного обслуговування внутрішньо будинкової системи водо-, теплопостачання, водовідведення, зливної каналізації.

Неналежного виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань щодо обслуговування каналізаційної мережі біля будинку 2/16 по вул. Чапаєва, а також невиконання зобов'язання щодо негайної ліквідації аварії - засмічення, та не вжиття відповідачем 2 термінових заходів щодо усунення затоплення Приміщення шляхом відключення пошкодженої ділянки, а також мережі підвальних приміщень будинків, які перебували під загрозою затоплення, шляхом закриття засувок або встановлення пробок.

Представником ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" у межах розгляду спору стверджував, що відповідальною особою за завдання шкоди позивачеві є безпосередньо сам позивач, у зв'язку з тим, що ним була здійснена недбалість, якам полягала у недодержані технічних норм, а також Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у місті Києві ради, яке є постачальником послуг.

Суд критично оцінює доводи відповідача з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч. 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків виконавця комунальних послуг відноситься, зокрема, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Положеннями статті 1209 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Підставами відповідальності за шкоду, завдану внаслідок недоліків робіт (послуг), є:

- наявність конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків робіт (послуг) або надання виконавцем робіт (послуг) недостовірної або недостатньої інформації про них; - наявність шкоди, завданої майновим або особистим немайновим благам потерпілого;

- причинний зв'язок між недоліками робіт (послуг) та завданою шкодою.

Вина виконавця робіт (послуг) не має значення для покладення на них обов'язку відшкодувати шкоду. Навіть якщо виготовлювач товару зробив все від нього залежно для виявлення недоліку та мінімізації його шкідливості, він все одно зобов'язаний буде відшкодувати завдану шкоду.

Застосування положень вказаної статті є можливим незалежно від того, чи перебував потерпілий та виконавець робіт (послуг) у договірних відносинах.

До того ж, відповідно до пп. 1.6 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 визначено, що за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

Наразі, наявність шкоди та її розміри підтверджуються висновками судової будівельно-технічної експертизи та судово-товарознавчої експертизи.

Відповідачами не надано доказів, що підтверджують відсутність їх вини у нанесенні майнової шкоди позивачу через засмічення вуличної каналізаційної мережі, внаслідок чого і сталось залиття належного позивачу приміщення.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги у частині солідарного стягнення з відповідачів суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 53 108,88 грн., з є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Окрім того , суд вважає доведеним необхідність стягнення з відповідача-2 витрат позивача в сумі 1 253,08 грн., щодо послуг Комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку» з відкачування води.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судові витрати - судовий збір та суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідачів. Разом з тим, вимоги з відшкодування витрат по оплаті проведеної, для визначення розміру заподіяної залиттям Приміщення матеріальної шкоди, експертної оцінки збитку від залиття в сумі 2 400 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська" Шевченківської районної у місті Києві ради (01054, м. Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 19; ідентифікаційний код 34966048) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (01030, м. Київ, вулиця Чапаєва, будинок 2/16; ідентифікаційний код 24377548) 25 927 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 40 коп. -відшкодування шкоди та 4 741 (чотириста тисяч сімсот сорок одна) грн. 69 коп. - судових витрат.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (01030, м. Київ, вулиця Чапаєва, будинок 2/16; ідентифікаційний код 24377548) 27 181 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят одна) грн. 48 коп. -відшкодування шкоди та 4 970 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 91 коп. - судових витрат.

4. В іншій частині - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано 23.10.2015

Головуючий суддя М.О. Лиськов

Суддя О.В. Марченко

Суддя Н.Б. Плотницька