Рішення

від 04.11.2015 по справі 905/341/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р. Справа № 905/341/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9», м. Миколаїв

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», Київська область, м. Вишгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», Донецька область, м. Дмитров

про стягнення 565536,62 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15 вересня 2015 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №17 від 26 березня 2015 року);

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє масо стійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 565536,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду №3/699-13 від 4 вересня 2013 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за виконані позивачем роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 316749,45 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 224575,36 грн., 3% річних в розмірі 12574,52 грн. та пеню в розмірі 11637,29 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 12 червня 2015 року та призначено справу до розгляду на 25 червня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 4 серпня 2015 року справу №905/341/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 565536,62 грн. направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою суду від 18 серпня 2015 року справу №905/341/15 прийнято до провадження суддею Зайцем Д.Г. та призначено розгляд справи на 22 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 22 вересня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 21 жовтня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 4 листопада 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

4 листопада 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» в особі директора Донецької філії ОСОБА_3, що діє на підставі положення та довіреності №1532 від 9 жовтня 2012 року (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесеньська механізована колона №9» (за договором - підрядник) 4 вересня 2012 року укладено договір підряду за №3/699-13.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що підрядник зобов'язується у 2013 році виконати замовникові роботи, зазначені в договірній ціні з додатками (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно пункту 1.2 договору, найменування робіт: Капітальний ремонт ЛЕП-0,4 кВ, Пролетарській РЕМ.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна цього договору становить 1178476,92 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт протягом 30 календарних днів з дня підписання такого акту.

Згідно пункту 5.1 договору, строк виконання робіт до 31 грудня 2013 року включно.

Пунктом 6.1.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Згідно пункту 7.3 договору, замовник за цим договором несе відповідальність за порушення термінів оплати за договором у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 10.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, а по фінансовим зобов'язанням - до повного їх виконання.

Наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (акт підписано 28 жовтня 2013 року), за листопад 2013 року (2 акти, підписано 28 листопада 2013 року) та за грудень 2013 року (2 акти, підписано 25 грудня 2013 року) підтверджується виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на загальну суму 1019226,07 грн.

Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень.

Відповідач не повністю розрахувався з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» за виконані роботи, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 316749,45 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 3 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю сплатив позивачу грошові кошти за виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості у сумі 316749,45 грн. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений належними та допустимими доказами, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи підлягає задоволенню у розмірі 316749,45 грн.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень посилався не наступне.

Як вказує відповідач з 7 квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей організованими озброєними угрупуваннями вчиняються чисельні терористичні акти, пов'язані із захопленням державних та громадських будівель і споруд, незаконним заволодінням транспортними засобами.

Указом в.о. Президента України від 14 квітня 2014 року за №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року за №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Донецьк визнано територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Як зазначає відповідач, Донецька філія Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» вела свою діяльність за місцезнаходженням у м. Донецьку.

Також, відповідач зазначає, що адміністративна будівля Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» була захоплена незаконними збройними формуваннями, у зв'язку з чим первинна документація зазначеного підприємства була втрачена.

Отже, відповідач наголошує на тому, що станом на день прийняття рішення у справі відповідач не може підтвердити або спростувати виконання позивачем робіт за договором підряду №3/699-13 від 4 вересня 2013 року.

Проте, як вже зазначалось вище, факт виконання позивачем робіт за договором підряду №3/699-13 від 4 вересня 2013 року підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року (акт підписано 28 жовтня 2013 року), за листопад 2013 року (2 акти, підписано 28 листопада 2013 року) та за грудень 2013 року (2 акти, підписано 25 грудня 2013 року), які були підписані відповідачем, ще в грудні 2013 року, тобто, до визнання території м. Донецька такою, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Належних та допустимих доказів незаконного використання печатки Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» сторонніми особами відповідачем до суду не подано.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як вбачається з умов договорів, зокрема пункту 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт протягом 30 календарних днів з дня підписання такого акту.

Судом встановлено, що останні 2 акти за грудень 2013 року підписано відповідачем 25 грудня 2013 року.

Отже, враховуючи умови договору та дату підписання зазначених актів, відповідач був зобов'язаний здійснити остаточну оплату за даним договором 23 січня 2014 року (включно).

Отже, зобов'язання за договором є простроченим відповідачем з 24 січня 2014 року.

Як вбачається з позовної заяви, нарахування пені позивачем здійснюється з 8 червня 2014 року по 9 серпня 2014 року (розмір пені становить 11637,29 грн.), в той час, як зобов'язання за договором є простроченим відповідачем з 24 січня 2014 року.

Тобто, нарахування пені позивачем мало здійснюватись з 24 січня 2014 року по 23 липня 2014 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, позивачем не подано до суду відповідного клопотання, а тому, суд не має права виходити за межі позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене, судом здійснено розрахунок пені з 8 червня 2014 року по 23 липня 2014 року, розмір якої становить 7949,11 грн.

У своєму відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував щодо стягнення з нього пені посилаючись на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України , які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Однак, відповідачем не враховано, що положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюються на відносини сторін, що виникають з кредитних договорів або договорів позики, в той час, як зобов'язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору підряду, до яких не застосовуються положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем інфляційні втрати у розмірі 224575,36 грн. за період з 10 лютого 2014 року по 8 червня 2015 року та 3% річних у розмірі 12574,52 грн. за період з 10 лютого 2014 року по 8 червня 2015 року є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, ВАТ «Укргідроенерго», код 32402870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 6, код 31421583) - 316749 (триста шістнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 45 коп. заборгованості, 224575 (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 36 коп. інфляційних втрат, 7949 (сім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 11 коп. пені, 12574 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 52 коп. 3% річних та 11236 (одинадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 97 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 9 листопада 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць