Рішення

від 03.11.2015 по справі 922/5396/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р.Справа № 922/5396/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків до Приватного підприємства "Скиф", м. Харків про стягнення 2604,14 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 156 від 18.02.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 16.10.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Скиф", м. Харків про стягнення 5386,53 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором № 61 про надання в користування місць, що перебувають на балансі КП "Міськелектротранссервіс" для розташування спеціальних конструкцій від 01.12.2011 року, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за вищевказаним Договором в розмірі 2782,39 грн., 2397,80 грн. індекс інфляції та 206,34 грн. 3 % річних. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5396/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2015 року об 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2015 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 40235 від 06.10.2015 року) та розгляд справи № 922/5396/15 відкладено на 03 листопада 2015 р. о 10:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

03.11.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява (вх. № 44379) про долучення до матеріалів справи копії банківської виписки та копії примірника платіжного доручення № 564 від 21.09.2015 р. про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 2782,39 грн. Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

03.11.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про долучення документів (вх. № 44243) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги з врахуванням прийнятої судом 06.10.2015 року заяви про зменшення позовних вимог підтримав повністю, просить суд позовні вимоги з її врахування задовольнити повністю та стягнути з відповідача 2397,80 грн. індексу інфляції та 206,34 грн. 3 % річних. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, відзив на позов не надав, проте надав суду усні пояснення, в яких позовні вимоги визнав.

За висновками суду, матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, в зв'язку із чим господарська справа № 922/5396/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, дослідивши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 грудня 2011 року між позивачем (утримувач) та відповідачем (користувач) було укладено Договір № 61 про надання в користування місць, що перебувають на балансі КП "Міськелектротранссервіс", для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір) (т.с. І а.с. 9-10), відповідно до умов п. 1.1. якого, утримувач зобов'язався надати користувачу в користування місця, які перебувають на його балансі, для розташування спеціальних конструкцій, (надалі-місця), згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору. Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої реклами (користувачем) місць, які перебувають у комунальній власності з метою:

а) встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у користувача на законних підставах, та їх використання у формах, не заборонених чинним законодавством, для розміщення зовнішньої реклами;

б) обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламоносіїв тощо).

Згідно з п. 1.2. вищевказаного Договору, Термін "спеціальні конструкції", "рекламні засоби", "місце розташування рекламного засобу", "дозвіл" та інші вживаються у значенні, визначеному Правилами розміщення зовнішньої реклами в місті Харкові, затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 977.

Відповідно до п. 3.4.7. вищевказаного Договору, відповідач зобов'язався щомісячно, обов'язково, не пізніше 10 числа, наступного за місяцем, у якому була надана послуга щодо використання місць, підписувати і направляти позивачу ОСОБА_3 виконаних робіт (послуг) за Договором або мотивовану відмову від їх підписання.

Додатковою угодою від 14.03.2012 року до Договору №61 від 01.12.2011 р. пункт 4.1 Договору сторонами викладено в наступній редакції: "Розмір плати за користування всіма місцями, які надані в користування за цим Договором, складає: 388,8 грн. (без ПДВ) на місяць; ПДВ - 20% складає: 77,76 грн.; загальний розмір плати з ПДВ 466 грн. 56 коп."

Згідно з Додатковою угодою від 25.10.2012 року до Договору №61. Договір №61 від 01.12.2011 року пролонговано з 01.01.13 р. до 31.12.13 року.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору №61 від 31.10.2013 року Договір припинив свою дію 01.11.2013 року.

Згідно з п.3.4.9, п.4.1, п.4.6 Договору користувач зобов'язався здійснювати платежі за користування місцями шляхом перерахування коштів у розмірі 933,12 грн. (з 01.01.2012 року - 466,56 грн.) на поточний рахунок утримувача авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав прийняті на себе договірна зобов'язання за вищевказаним Договором та надав відповідачу у користування місця, які перебувають на його балансі, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти прийому - передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (т.с. І а.с. 14-16).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошував, що за період з 01.05.2013 р. по 30.10.2013 р. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов вищевказаного Договору № 61 від 01.12.2011 р. в частині повної та своєчасної плати за користування місцями, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка склала 2782,39 грн.

В процесі розгляду даної господарської справи, відповідачем, в добровільному порядку було сплачено заборгованість в розмірі 2782,39 грн., на підставі чого, 06.10.2015 року позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду та розгляд даної господарської справи відбувається з її врахуванням.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2397,80 грн. індексу інфляції та 206,34 грн. 3 % річних.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, про що сказано в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірним Договором, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком, що міститься в позовній заяві, перевіреним судом, підлягають стягненню інфляційні втрати.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають до стягнення та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Перевіривши надані позивачем нарахування 2397,80 грн. індексу інфляції та 206,34 грн. 3 % річних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума інфляційних нарахувань в розмірі 1934,21 грн. та 201,49 грн. 3 % річних, в частині стягнення 463,59 грн. індексу інфляції та стягнення 4,85 грн. 3 % річних суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм чинного Законодавства, які регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" підлягають частковому задоволенню, як такі, що мають своє документальне відображення, а отже підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору в даному разі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Скиф" (61001, м. Харків, вул. Військова, 37, кім.12, код ЄДРПОУ: 30429623, р/р 26006060384734 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, код ЄДРПОУ 37761936, р/р 26000000141251 в філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харків, МФО 351618) - 1934,21 грн. індексу інфляції, 201,49 грн. 3 % річних, 999,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 09.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_4