Рішення

від 10.11.2015 по справі 922/5555/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р.Справа № 922/5555/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків до ТОВ "Інфенсі-Груп" про стягнення коштів за участю :

позивача: ОСОБА_2

представник відповідача не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, - фізична особа - підприємцець ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, адреса: 61176, АДРЕСА_1) в позовній заяві просить суд стягнути на її користь з відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфенсі-груп» (код 37514180, адреса: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка, вул. 70років Жовтня, буд. 7, кв. 107) 19073,00 грн. заборгованості за поставлений за договором № 15 від 02.04.2012 р. товар та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Також в позовній заяві міститься клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, свого представника не направив, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулося на адресу господарського суду Харківської області з відміткою про отримання.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.04.2012 р. між ФОП ОСОБА_2 та TOB «Інфенсі-груп» було укладено договір на постачання товару № 15 (далі за текстом - договір), за умовами якого ФОП ОСОБА_2 зобов'язалась передати у власність TOB «Інфенсі-груп» дитячі товари, ,а TOB «Інфенсі-груп» зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

В п. 3.2. договору відповідач зобов'язався сплачувати за товар повністю у відповідності до специфікації та рахунку-фактури протягом 30-ти банківських днів.

На виконання договір зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу товар (дитячі візки) за видатковою накладною № МГ-0000016 від 10.04.2012 р. на суму 21562 грн. 00 коп. та за видатковою накладною № МГ-0000018 від 18.05.2012 р. на суму 3511 грн. 00 коп.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 04.10.2012 р. 6000 грн. 00 коп., що вбачається з банківської виписки з рахунку позивача.

Згідно п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України продавець передає майно (товар) у власність покупцеві, а покупець приймає майно (товар) і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму. Одностороння від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком передбачених законом.

Відповідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. За ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення залишку заборгованості в сумі 19073 грн. 00 коп. за поставлений позивачем за договором товар відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Судові витрати по справі належить покласти на відповідача.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача через відсутність доказів наявності загрози невиконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфенсі-груп» (код 37514180, адреса: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка, вул. 70років Жовтня, буд. 7, кв. 107) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, адреса: 61176, АДРЕСА_1) - 19073 грн. 00 коп. заборгованості та 1218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 10.11.2015 р.

Суддя С.Ч. Жельне