Постанова

від 21.10.2015 по справі 925/864/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 925/864/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: Куліковський В.М. - представник;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі 925/864/15 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотранс-Україна»

до Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт»

про стягнення 106 095,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/864/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотранс-Україна» 73 457,00 грн. - залишку основного боргу за надані послуги перевезення, 778,85 грн. - 3% річних, 14 903,87 грн. - інфляційних на підставі договору № 03-10/14 від 03.10.2014 року.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство «Первомайський кар'єр «Граніт» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року у справі № 925/864/15 та прийняти нове рішення по суті заявлених позовних вимог із врахуванням вказаних в апеляційній скарзі доводів та заперечень.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 у справі № 10/5026/290/2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження розгляд справи призначено на 23.09.2015.

Представник позивача 22.03.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного Господарського суду від 23.09.2015 у зв'язку з виходом суддів Іоннікової І.А. та Тищенко О.В., які входять до постійного складу судової колегії, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В. суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Тарасенко К.В. суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 розгляд справи відкладено на 21.10.2015 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 21.10.2015 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія встановила наступне.

03.10.2014 між Відкритим акціонерним товариством «Первомайський кар'єр «Граніт» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотранс-Україна» (виконавець) було укладено Договір № 03-10/14 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору позивач зобов'язався надати відповідачу визначені даним Договором послуги по міжнародному та/або внутрішньому перевезенні вантажу замовника на особистому, орендованому чи отриманому на іншій законній підставі рухомому складі в направленні та об'ємах, вказаних в додаткових угодах до даного Договору, а відповідач, як замовник, зобов'язався прийняти та оплатити замовлені послуги в порядку і на умовах передбачених даним Договором. Виконавець гарантує замовнику наявність погодження власника вагонів (у випадку використання орендованого вагона).

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо за 30 тридцять днів до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не заявляє про його розірвання або зміну, Договір є продовжений на кожний наступний календарний рік ( п. 7.1 Договору).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 908 Цивільного кодексу України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з нормами ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Укладений між сторонами Договір № 03-10/14 від 03.10.2014 року за своєю правовою природою є договором перевезення, доказів його недійсності чи розірвання сторонами суду не надано.

Додатковими угодами до Договору, копії яких долучено до матеріалів справи, сторонами було узгоджено маршрути перевезення вантажу та його вартість.

За твердженням позивача, згідно заявок № 4 від 27.10.2014 року та № 5 від 07.11.2014 року, ним було надано послуги на користь відповідача з перевезення вантажу на загальну суму 138 272,00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № 230 від 30.11.2014 року з доповненням № 1 до акту, які підписані обома сторонами.

Умовами п. 3.1. Договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця по Договору визначається сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Розрахунок здійснюється по 100 % попередній оплаті на розрахунковий рахунок Виконавця, якщо інше не погоджено Сторонами додатково ( п. 3.2 Договору).

Зобов'язання у відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови Договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, сплатив лише 64 815,00 грн. за послуги перевезення вантажу, що підтверджується випискою руху коштів по рахунку позивача, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 73 457,00 грн. (138272,00 грн. - 64815,00 грн.).

Згідно положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.12.2014 позивач на адресу відповідача направив рахунок № 344 від 30.11.2014 року на оплату залишку заборгованості за надані послуги перевезення на суму 73 457,00 грн. із супровідним листом від 11.12.2014 № 1670/12. Кореспонденцію вручено відповідачу 26.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення Укрпошти.

Крім того, 30.01.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію № 108/01 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 73 457,00 грн., але відповідач вимоги претензії не виконав, відповіді на претензію не надав.

Доказів належного виконання умов Договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг відповідач, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 73 457,00 грн. залишку боргу за надані послуги перевезення є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав з 04.01.2015 року з урахуванням семиденного терміну після отримання відповідачем 26.12.2014 року рахунку на сплату залишку боргу.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 809,03 грн. 3% річних за період з 29.12.2014 року по 12.05.2015 року та 17 556,22 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по березень 2015 року на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд перевіривши ці нарахування встановив, що належним періодом нарахування 3 % річних є період з 04.01.2015 року по 12.05.2015 року, а тому, відповідно до арифметично правильного розрахунку, сума 3 % за вказаний період становить лише 778,85 грн.

Інфляційні втрати позивач також має право нарахувати лише за період січня 2015 року по березень 2015 року і їх розмір за належним розрахунком становить лише 14 903,87 грн.

У зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в частині 778,85 грн. - 3% річних та 14 903,87 грн. - інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12 570,20 грн. за період з 29.12.2014 по 12.05.2015 за прострочення проведення остаточних розрахунків за надані послуги, необхідно зазначити наступне.

Як вказано вище, суд вважає, що початком періоду прострочення для сплати залишку боргу в сумі 73 457,00 грн. є 04.01.2015 року, тому вказаний позивачем період нарахування пені є неправильним.

Крім того, сам факт нарахування позивачем пені не відповідає умовам Договору та нормам чинного законодавства з наступних підстав.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно положень ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Умовами п. 3.2. Договору сторони погодили, що оплата послуги перевезення проводиться на умовах її 100% передоплати. Судом встановлено, що сторони відступили від цієї умови договору, оскільки послугу перевезення позивачем надано відповідачу без попереднього отримання її вартості.

Позивач просить стягнути пеню на підставі п. 4.7. Договору між сторонами, яким передбачено, що у випадку затримки замовником оплати грошових коштів більше ніж на 3 дні, вказаних у п. 3.2., 4.3, 4.4., 4.5. цього Договору після виставлення виконавцем рахунку, виконавець вправі вимагати від замовника виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За змістом вказаного п. 4.7. Договору сторонами погоджено лише право на нарахування пені за прострочення здійснення 100% передоплати по договору, від проведення якої сторони фактично відмовилися.

Пункт 4.7. Договору не містить умов про право позивача на стягнення пені за прострочення відповідачем здійснення розрахунків за послуги перевезення після пред'явлення йому рахунку чи претензії про оплату в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що між сторонами не існує письмової угоди про досягнення домовленості щодо нарахування пені за прострочення оплати послуги перевезення вантажів, яка здійснюється не в порядку передоплати.

Також, у відповідності до ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пеню позивач нараховує саме на залишок боргу в сумі 73 457,00 грн., а не на суму несплаченої передоплати по договору, яка повинна була бути проведена відповідачем на підставі виставленого рахунку позивача згідно п. 3.2. та 4.7. договору.

Доказів про направлення такого рахунку відповідачу про проведення 100% передоплати позивачем у справу не надано.

На підставі викладеного, у задоволенні позову про стягнення пені на залишок суми боргу позивачу правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Щодо посилань апелянта на наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 у справі 10/5026/290/2011, як на підставу, що унеможливлює задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості та нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів зазначає, що правовідносини сторін, щодо виконання умов Договору від 03.10.2014, виникли вже після зняття зазначеного мораторію ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у справі № 10/5026/290/2011, копію якої було долучено апелянтом до апеляційної скарги, у зв'язку з чим наявність зазначеного мораторію у період з 14.02.2011 по 08.04.2014 не впливає на правовідносини сторін за Договором які виникли після скасування мораторію.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року по справі № 925/864/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/864/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко