Рішення

від 09.11.2015 по справі 920/1581/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015 Справа № 920/1581/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - Черняк К.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1581/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винград", м. Суми

про стягнення 25866,57 грн.,

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ "Сумитеплоенерго" з позовом до ТОВ "Винград" про стягнення 25866,57 грн. заборгованості по договірним зобов'язанням за спожиту теплову енергію.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами та доповненнями, судам роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2013 між позивачем (виконавцем) та відповідачем (споживачем) був укладений договір №528-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15 числа розрахункового періоду зобов'язується сплатити Виконавцю вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору , щомісячно 6-го числа Споживач отримує від Виконавця акт прийому передачі теплової енергії, форма якого (Додаток № 3) є невід'ємною частиною договору та рахунок на оплату за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільніє Споживача від відповідальності щодо сплати за надані Виконавцем послуги.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.3.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з січня 2014р. по квітень 2015р. позивач надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі теплової енергії та виставленими рахунками.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та не оплатив надані в період з січня 2014р. по квітень 2015р. послуги на загальну суму 17962,54 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу у розмірі 17962,54 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №528-Т від 01.01.2013р. на суму 17962,54 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за Договором №528-Т від 01.01.2013р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 435,95 грн. відсотків річних, 7468,08 грн. інфляційних збитків, - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1218 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Винград" (40022, м.Суми, вул. Троїцька, 21; ід. код 38396962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10; ід. код 33698892) заборгованість за договором №528-Т від 01.01.2013р. у розмірі 25866,57 грн., в тому числі: 17962,54 грн. основного боргу, 435,95 грн. відсотків річних, 7468,08 грн. інфляційних збитків; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі в сумі 1218 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10.11.2015р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова