Постанова

від 28.09.2015 по справі 808/3022/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року 14:58Справа № 808/3022/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Бабаченко В.С., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «Ассоль»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Василівське відділення

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «Ассоль» (далі - позивач, ПМВКП «Ассоль») до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Василівське відділення (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2014 №0001812201.

Ухвалою суду від 23.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/3022/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги адміністративного позову. Зазначають, що складений за результатами перевірки акт не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з ТОВ «Дейтлс». Висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення операцій зроблено лише на підставі відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, тобто документів, обов'язкова наявність яких не передбачена законодавством для даних операцій. На підставі вкладеного, вважає висновки податкового органу необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення протиправним, та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Зазначає, що фактично ПМВКП «Ассоль» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних (безтоварних) господарських операцій з придбання товару, первинні документи, виписані ТОВ «Дейтлс» в адресу ПМВКП «Ассоль», не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту. Враховуючи наведене, перевіркою встановлено порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині відображення у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року податку на додану вартість по операціям з придбання товарів у ТОВ «Дейтлс», реальність здійснення яких не підтверджена, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2014 року на 26541 грн. Вважає висновки податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вислухавши думку сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями відповідача в період часу з 10.12.2014 по 16.12.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПМВКП «Ассоль» (ЄДРПОУ 20470908) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Дейтлс» (ЄДРПОУ 38997030) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт перевірки №1406/22/20470908 від 23.12.2014.

Перевіркою встановлено, що між ПМВКП «Ассоль» (Покупцем) і ТОВ «Дейтлс» (Постачальником) було укладено договір постачання від 15.07.2014 №189, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини до промислової техніки (далі- Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах цього Договору. Асортимент, кількість і ціна Товару визначається згідно рахунків, які є невід'ємною частиною цього Договору. Поставка Товару по Договору здійснюється по заявці Покупця на умовах: DAP- м. Василівка, Запорізька область. При передачі Товару Постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; відповідні паспорти та (або) інструкції на Товар, якщо такі видає завод- виробник.

Згідно з наданими до перевірки видатковими та податковими накладними, загальна вартість придбаних ПМВКП «Ассоль» у ТОВ «Дейтлс» у серпні 2014 року згідно з укладеним договором запасних частин (код товару згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, 851-2200090) становить 159248,46 грн., в т.ч. ПДВ - 26541,40 грн. Суми податку на додану вартість у розмірі 26541,41 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Дейтлс», включені ПМВКП «Ассоль» до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року, що підтверджується даними додатку 5 до декларації. Рахунки - фактури, товаро - транспортні накладні та інші документи, що підтверджують транспортування товару, сертифікати якості (паспорт) заводу - виробника до перевірки не надавались.

Також, перевіркою встановлено, що контрагент Позивача не знаходиться за місцем знаходження і має стан 9. Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум, утриманого з них податку (форма 1ДФ), кількість працюючих становить - 1 особа. На підставі наявної податкової інформації встановлено, що товар, який був реалізований у серпні 2014 року на адресу покупців, ТОВ «Дейтлс» у серпні 2014 року не придбавався. В ході відпрацювання податкових накладних, встановлено, що ряд податкових накладних, виписаних ТОВ «Дейтлс» підприємствам - покупцям, містить посилання на коди товарів за УКТ ЗЕД. При цьому згідно податкових декларацій з податку на додану вартість та підсистеми «ОСОБА_1 митниці» ІС «Податковий блок», відсутня жодна інформація щодо ввезення ТОВ «Дейтлс» на митну територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку. Звіркою встановлено, що ТОВ «Дейтлс» здійснювало безтоварні операції з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям. Операції з реалізації товарів полягали лише в їх документальному оформленні шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів, з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Таким чином, в акті перевірки Токмацькою ОДПІ встановлено, що фактично ПМВКП «Ассоль» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних (безтоварних) господарських операцій з придбання товару, первинні документи, виписані ТОВ «Дейтлс» в адресу ПМВКП «Ассоль», не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту.

За висновками акту перевірки встановлені порушення ст.138, п.185.1 ст. 185, ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 26 541 грн. За результатами перевірки не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 на суму 26 541 грн. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за зазначений період, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

На підставі матеріалів перевірки позивачем винесено податкове повідомлення - рішення від 30.12.2014 №0001812201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку н додану вартість у розмірі 39 820 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 26 541 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13 271 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (рішення Головного управління ДФС в Запорізькій області про ре зультати розгляду первинної скарги №1462/10/0801-100413 від 23.03.2015 та рішення ДФС України № 10841/6/99-99-10-01-04-25 від 22.05.2015.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд вважає прийняте відповідачем стосовно позивача податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-ІV та п.2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій з ним був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано фактів наявності контрагента позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності у нього свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, згідно з рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 23.03.2015 №1462/10/0801-100413 про розгляд первинної скарги позивача, ТОВ «Дейтлс» задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ПМВКП «Ассоль» за серпень 2014 року в сумі 26541,41 грн. Податкова декларація з ПДВ ТОВ «Дейтлс» за серпень 2014 року прийнята, але прийнята "до відома". Так як податковим кодексом не передбачено такого способу приймання декларації як "до відома", суд вважає, що факт недекларування зобов'язання ПДВ ТОВ «Дейтлс» за серпень 2014 року є не доведеним.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеним контрагентом були надані для долучення до матеріалів справи усі документи, що засвідчують вчинення таких операцій з безпосередніми контрагентом позивача ТОВ «Дейтлс», які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочину та його вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Посилання відповідача щодо ненадання до перевірки сертифікатів походження товарів суд зазначає, що у розумінні Закону №996-ХІV та Положення №88 вказані документи не є первинними документами, на яких ґрунтується бухгалтерський та податковий облік. А отже, їх відсутність або наявність не впливає на формування податкового кредиту.

В преамбулі Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N363 зазначено, що останні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. У п.1 «Терміни» зазначено, що замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Тобто, ці Правила розповсюджуються лише на взаємовідносини в рамках договорів на послуги з перевезення вантажу.

У договорі між підприємством позивача та ТОВ «Дейтлс» зазначені умови поставки DAP - м.Василівка (склад Покупця), отже, ПМВКП «Ассоль» не є замовником послуг з перевезення, і відповідно, на нього не розповсюджується дія Правил №363.

Тому наявність товарно-транспортної накладної в даному випадку не є обов'язковою, так як для підприємства позивача вона не є первинним документом, підтверджуючим факт надання послуг з автоперевезень.

До того ж, відсутність товарно-транспортної накладної чи недоліки у заповненні її граф не є підставою для висновків податкового органу про неправомірність віднесення сплачених сум до податкового кредиту по реальним фактичним операціям придбання товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності. Такі висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 31.10.2011 та постанові Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011 №К/9991/7506/11.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочину позивача (його контрагента) актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемної, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Дейтлс» спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотримані передбачені законодавством підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

Доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1, ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.12.2014 №0001812201 Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Василівське відділення, винесене відносно Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «Ассоль».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Василівське відділення на користь Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «Ассоль» (ЄДРПОУ 20470908) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко