Ухвала

від 04.11.2015 по справі 826/19420/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19420/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Дженерал» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Дженерал» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідача) у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС щодо не подання Головному управлінню Державної казначейської служби України в місті Києві висновку про повернення за заявами ТОВ «Форте Дженерал» від 24.12.2014 №2312/14 від 29.05.2015 №29/05/2015 надмірно сплачених до бюджету коштів у загальній сумі 177 711,82 грн., в тому числі мито 34 175,35 грн. та податок на додану вартість 143 536,47 грн.;

- зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення надмірно сплачених коштів у загальній сумі 177 711,82 грн., в тому числі мито - 34 175,35 грн. та податок на додану вартість 143 536,47 грн. та направити його разом з усіма іншими передбаченими законодавством документами до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до комерційного інвойсу № HSD 13-0307С(М) від 07.03.2013 року позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення частин у кількості 2040 штук на суму: 75 260,76 доларів США, що за курсом НБУ становило 601 559,25 грн.

З метою розмитнення поставленого товару, на виконання приписів ст.53 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), позивачем була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості №100270000/2013/202588 від 26.06.2013. У митній декларації товар був задекларований у митний режим «імпорт» по ціні, визначеній в комерційному інвойсі - 75 260,76 доларів США., що за курсом НБУ становило 601 559,25 грн.

04.07.2013 року Київською міською митницею Державної фіскальної служби (Київською міжрегіональною митницею Міндоходів) прийнято рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за № 100270000/2013/700114/2, у зв'язку з яким позивачем додаткового сплачено до Державного бюджету України обов'язкових платежів в розмірі: 177 711 грн. 82 коп., (у т.ч. мито - 34 175,35 грн.; ПДВ - 143536,47 грн.).

В той же час, не погоджуючись із правомірністю прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2013 № 100270000/2013/700114/2, позивач звернувся до суду з позовом про скасування зазначеного рішення про коригування митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2013 по справі № 826/15627/13-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 04.07.2013 № 100270000/2013/700114/2 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

03.06.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою вих.№29/05/2015 (а.с.44-48) про повернення коштів в якій, посилаючись на вищевказані судові рішення у справі № 826/15627/13-а, просив підготувати висновок про повернення коштів в сумі 177 711,82 грн. на рахунок, що вказаний в заяві.

Проте, листом № 3590/10/26-70-25-01-02 від 10.06.2015 року митний орган повідомив позивача про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України, оскільки питання про повернення коштів не було предметом розгляду судової справи № 826/15627/13-а.

Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю відповідача щодо не подання Головному управлінню Державної казначейської служби України в місті Києві висновку про повернення коштів, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача від № 3590/10/26-70-25-01-02 від 10.06.2015 року не містить в собі викладення фактичних обставин відмови в поверненні коштів, окрім посилання на відсутність в рішеннях суду зобов'язання митниці повернути кошти, а тому висновок відповідача про відсутність законних підстав для повернення позивачу коштів є помилковим.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для відмови відповідача у поверненні надміру сплачених коштів позивачу, стало те, що зазначене питання не було предметом судового розгляду, а рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2013 № 100270000/2013/700114/2 на виконання рішення суду було скасовано.

Проте, вищезазначені доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 301 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (далі по тексту - ПК України).

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Підпунктом 43.3 ст. 43 ПК України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 затверджений «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі по тексту - Порядок № 618).

Зазначений Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 МК України та в міжнародних договорах України.

Згідно із положеннями розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі по тексту - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі по тексту - пакет документів на повернення коштів).

Отже, аналізуючи вищезазначені правові положення колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що встановленою умовою повернення коштів, які є предметом даного позову, є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів , підставою для якого є заява позивача, а не судове рішення, як вважає відповідач.

В постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-21а14 зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Як вбачається з листа від 10.06.2015 № 3590/10/26-70-25-01-02, митний орган не ставить під сумнів обґрунтованість вказаних позивачем причин повернення коштів та не зазначає про ненадання позивачем до заяви визначених законодавством документів, а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про бездіяльність митного органу щодо не подання Головному управлінню Державної казначейської служби України в місті Києві висновку про повернення ТОВ «Форте Дженерал» надмірно сплачених до бюджету коштів у загальній сумі 177 711,82 грн., в тому числі мито 34 175,35 грн., податок на додану вартість 143 536,47 грн.

В ухвалі Верховного суду України від 12.11.2014 (справа № 21-391а14) встановлено, що якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) і з здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (справа № 21-21а14).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, Київською міською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано доводи ТОВ «Форте Дженерал» щодо бездіяльності, яка полягала у не поданні Головному управлінню Державної казначейської служби України в місті Києві висновку про повернення останньому надмірно сплачених до бюджету коштів у загальній сумі 177 711,82 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.