Ухвала

від 04.11.2015 по справі 826/14250/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14250/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2015 № 0012891503 та №0012901503.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено перевірку своєчасності сплати податків і зборів до бюджету ТОВ «Аквавіта», якою встановлено порушення останнім строків подання до установ банків платіжних доручень, що є порушенням пункту 57.1статті 57 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 19.06.2015 №2492/26-56-15-03-18 (далі по тексту - акт перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 01.07.2015 №0012891503, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10% за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 4 500,00 грн.;

- від 01.07.2015 №0012901503, яким позивачу нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20% за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб у сумі 42 086,38 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що після подачі декларації за звітний період позивачем подано нову декларацію з виправленими показниками після закінчення граничного строку подання декларації.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та вбачається з акту перевірки, податковим органом при перевірці використано податкові декларації з єдиного податку позивача за періоди 2014-2015 роки та інформацію з наявних в інспекції баз (ІС «Податковий блок»).

Також, відповідачем встановлено, що ТОВ «Аквавіта» порушено терміни сплати єдиного податку для юридичних осіб.

Зокрема, позивачем в податковій декларації платника єдиного податку - юридичної особи за 2014 рік самостійно задекларовано суму грошового зобов'язання у розмірі 487 442,05 грн.(рядок 36).

Як зазначає позивач, зазначена сума була задекларована останнім помилково, оскільки фактична сума грошового зобов'язання мала складати 135 671,19 грн., яка була сплачена платником податків своєчасно.

Між тим, як встановлено судом першої інстанції, наголошено відповідачем та не спростовано позивачем, уточнюючу декларація апелянтом подано - 26.03.2015, тобто після спливу граничного строку подання декларації за звітний період.

В результаті зазначених обставин за позивачем, відповідно до картки особового рахунку, обліковувалась заборгованість до моменту коригування останнім грошового зобов'язання, тобто до дати подачі уточнюючої декларації - 26.03.2015.

На підставі зазначеного та правових положень п. 126.1 ст. 126 ПК України, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві застосовано до ТОВ «Аквавіта» штрафні санкції за період з 20.02.2015 по 26.03.2015 у розмірі 10% та 20% погашеної суми податкового боргу, відповідно.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін приходить до висновку, що відповідно до вимог податкового законодавства підстав для звільнення позивача від відповідальності, визначеної ст. 126 ПК України не має, оскільки декларацію з виправленими показниками останнім подано не в межах граничного терміну подання податкової декларації за звітний період, тобто до 10.02.2015, а лише 26.03.2015.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.