Постанова

від 02.11.2015 по справі 813/1621/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Справа № 876/8178/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Большакової О.О.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі №813/1621/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Паливна Група» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

01.04.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна Паливна Група» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ), просило скасувати у зв'язку з неправомірністю Рішення та доповнення до Рішення відповідача у частині відмови позивачу у застосуванні податкового компромісу щодо сум податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0001092200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на прибуток 363 216,00 грн. у т.ч. основного платежу у розмірі 242 144,00грн. та фінансових санкцій у розмірі 121 072,00 грн. за рахунок заниження доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1 274 441,00 грн. та повідомленням-рішенням №0001082200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на додану вартість 382 333,00 грн. у т.ч. за основним платежем 254 889,00 грн., та штрафних санкціях у розмірі 127 444,00 грн. за рахунок зниження податкового зобов'язання в сумі 254 888,00 грн.; вважати досягнутим податковий компроміс щодо податкового повідомлення-рішення №0001092200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на прибуток 363 216,00 грн. у т.ч. основного платежу у розмірі 242 144,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 121 072,00 грн. за рахунок заниження доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1 274 441,00 грн. та №0001082200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на додану вартість 382 333,00 грн. у т.ч. за основним платежем 254 889,00 грн. та штрафних санкціях у розмірі 127 444,00 грн. за рахунок зниження податкового зобов'язання в сумі 254 888,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.07.2015р. та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибутку (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування). Під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування податкового компромісу слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку у податкових періодах до 01 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань. Таким чином, законодавець залишає за платником право скористатись податковим компромісом в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що актом від 02.12.2014р. №1/13-25-2200/33424874 про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Західна Паливна Група» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. ДПІ встановлено порушення Товариством, в тому числі: п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 VI із змінами та доповненнями (далі-ПК України ), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 634 811 грн.; п.п.14..36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.15 п.п.187.1 ст.187 п.198 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 668 221,59 грн., в т. ч. січень 2013 року в сумі 21 033,91 грн., лютий 2013 року в сумі 12 003,41 грн., березень 2013 року в сумі 13 024,24 грн., квітень 2013 року в сумі 20 513,66грн., травень 2013 року в сумі 17 757,69 грн., червень 2013 року в сумі 18 715,85 грн., липень 2013 року в сумі 24 924,19 грн., серпень 2013 року в сумі 106 137,95 грн., вересень 2013 року в сумі 106 366,62 грн., жовтень 2013 року в сумі 108 817,27 грн., листопад 2013 року в сумі 109 967,25 грн., грудень 2013 року в сумі 108 959,55 грн.(а.с.12-30).

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001082200 від 16.12.2014р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 1 002 332,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 668 222,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 334 111,00 грн. та №0001092200 від 16.12.2014р., яким збільшено Товариству суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 952 017,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 634 811,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 317 406,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство оскаржило такі до Львівського окружного адміністративного суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2015р. у справі №813/8691/14 зупинено провадження у зв'язку з можливим примиренням сторін.

12.02.2015р. Товариством подано відповідачу заяву про намір досягнення податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях від 16.12.2014р. №0001082200 та №0001092200, якою повідомлено ДПІ про намір досягнення податкового компромісу у відношенні до вищевказаних податкових зобов'язань (а.с.32).

Згідно платіжного доручення №753443547 від 20.02.2015р., Товариство сплатило до державного бюджету суму узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 31 741,00 грн. по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення №0001092200 від 16.02.2014р.

Відповідно до платіжного доручення №753443546 від 20.02.2015р., позивач сплатив суму узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 33 411,00 грн. по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення № 0001092200 від 16.12.2014 р.

За наслідком розгляду поданої Товариством 12.02.2015р. заяви 25.02.2015р. ДПІ прийнято Рішення про погодження застосування податкового компромісу №2/2233/10/13-25-22-00 та 10.03.2015р. прийнято доповнення до рішення про погодження застосування податкового компромісу №9/2663/10/13-25-22-00, відповідно до яких вирішено досягнути податковий компроміс з Товариством в частині, а саме: по податковому повідомленню-рішенню №0001082200 від 16.12.2014р. з податку на додану вартість на суму 413 333 грн. та податковому повідомленню-рішенню №0001092200 з податку на прибуток на суму 392 667,00грн., та не погоджено застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0001092200 від 16.12.2014р. на суму 363 216,00 грн. та №0001082200 від 16.12.2014р. на суму 382 333,00 грн. (а.с.35-36).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями в частині відмови, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно п.2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що суми податкових зобов'язань, щодо яких Товариство мало намір досягнути податкового компромісу, визначені ДПІ у податкових періодах до 1 квітня 2014 та у межах 1095 днів, що встановлені статтею 102 ПК України, та сплачено 5% від загальної суми заниженого податкового зобов'язання.

В силу п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно п.8 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Відповідно до абзацу 2 п.8 підрозділу 9-2 Розділу XX ПК України, після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

З матеріалів справи вбачається, що підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0001092200 від 16.02.2014р. було порушення порядку нарахування та сплати доходу від реалізації товарів, а саме заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок безпідставного зменшення доходу у господарських відносинах з ТзОВ «Форвей» та безпідставного завищення сум податкового кредиту в розмірі 413 333 грн. у господарських відносинах з ТзОВ «Галицька паливна компанія Бізнес» у зв'язку з не підтвердженням документально понесених витрат, а податкового повідомлення-рішення №0001082200 від 16.12.2014р. - порушення порядку нарахування ПДВ, а саме занижено податкове зобов'язання з ПДВ у господарських відносинах з ТзОВ «Форвей» та безпідставного завищення сум податкового кредиту в сумі 413 333 грн. у господарських відносинах з ТзОВ «Галицька паливна компанія Бізнес» у зв'язку з не підтвердженням документально понесених витрат.

З аналізу оскаржуваного Рішення від 25.02.2015р., доповнення до Рішення від 10.03.2015р. та пояснень представника відповідача вбачається, що ДПІ відмовило у застосуванні податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0001092200 від 16.12.2014р. на суму 363 216,00грн. та №0001082200 від 16.12.2014р. на суму 382 333,00грн., оскільки по спірних сумах відсутній факт заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибутку (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Проте, у п.4 Листа комітету Верховної ради України з питань податкової та митної політики від 10 березня 2015 року № 04-27/10-598 «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу» зазначено, що Законом встановлено заявницький (iнформацiйний) характер процедури податкового компромiсу щодо розмiру сплати, видiв податкiв та термiнiв застосування податкового компромiсу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, по яких не завершена процедура судового та/або адмiнiстративного оскарження, та iншими неузгодженими податковими зобов'язаннями.

Нормами ПК України чiтко встановлено, що для податкових зобов'язань, якi є неузгодженими внаслiдок незакiнчення процедури судового та/або адмiнiстративного оскарження, та для iнших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливiсть застосування податкового компромiсу, достатнiм для застосування податкового компромiсу є подання заяви про намiр досягнення податкового компромiсу та сплата 5% вiд визначеної в нiй суми без будь-яких перевiрок з боку контролюючого органу.

Будь-яких повноважень контролюючого органу щодо вiдмови в застосуваннi податкового компромiсу у таких випадках Законом не передбачено.

Пунктом 2.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених Наказом ДФС України від 17.01.2015р. №13, на які покликається ДПІ у апеляційній скарзі, податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування Методичних рекомендацій слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.

Відповідно до положень п.3.12 вказаних рекомендацій у випадку подання заяви про компроміс по ППР для досягнення компромісу по неузгоджених сумах податкових зобов'язань днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

При отриманні контролюючим органом за основним місцем податкового обліку платника податків Заяви про компроміс по ППР такий орган розглядає заяву, а також необхідні матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом.

Зокрема, доцільно перевірити: дотримання платником податку, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, передбаченого пунктом 12 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу терміну для подання Заяви про компроміс по ППР контролюючому органу; відсутність станом на дату подання Заяви про компроміс по ППР факту узгодження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, щодо яких подано заяву про намір досягнення податкового компромісу, у встановленому Кодексом порядку; наявність факту визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за податкові періоди до 1 квітня 2014 року (з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу), щодо яких платником податків подано Заяву про компроміс по ППР, у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або завищенням податкового кредиту з ПДВ.

Досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що Товариством подано заяву про намір досягнення податкового компромісу у відношенні до податкових зобов'язань визначених за податкові періоди до 1 квітня 2014 року, з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, щодо занижених податкових зобов'язань, суми податкових зобов'язань є неузгодженими, позивачем сплачено податкові зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК Україні, а тому подана заява та податкові зобов'язання, щодо яких її подано, відповідають умовам податкового компромісу, передбаченим ПК України та підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що Рішення та доповнення до Рішення відповідача у частині відмови позивачу у застосування права на застосування податкового компромісу щодо сум податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0001092200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на прибуток 363 216,00 грн. у т.ч. основного платежу у розмірі 242 144,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 121 072,00 грн. за рахунок заниження доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1 274 441,00 грн. та повідомленням-рішенням №0001082200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на додану вартість 382 333,00 грн. у т.ч. за основним платежем 254 889,00 грн., та штрафних санкціях у розмірі 127 444,00 грн. за рахунок зниження податкового зобов'язання в сумі 254 888,00 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Водночас, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про досягнення податкового компромісу, з огляду на наступне.

З аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду вбачається, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, а тому рішення суду в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про досягнення податкового компромісу є таким, що не відповідає вищезазначеним критеріям.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що слід зобов'язати Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області розглянути заяву від 12.02.2015р. щодо досягнення податкового компромісу.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що позовна вимога Товариства «вважати досягнутим податковий компроміс в оскаржуваній частині щодо спірних податкових повідомлень-рішень» є такою, що не відповідає вимогам ст.162 КАС України, якою законодавцем визначено повноваження суду з переліком способів захисту прав позивача, в разі задоволення позову.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та є підставою постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі №813/1621/15 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Скасувати Рішення від 25.02.2015р. та доповнення до Рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 10.03.2015р. у частині відмови Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна Паливна Група» у застосуванні права на застосування податкового компромісу щодо сум податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0001092200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на прибуток 363 216,00 грн. у т.ч. основного платежу у розмірі 242 144,00 грн. та фінансових санкцій у розмірі 121 072,00 грн. за рахунок заниження доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1 274 441,00 грн. та повідомленням-рішенням №0001082200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на додану вартість 382333,00 грн. у т.ч. за основним платежем 254 889,00 грн., та штрафних санкціях у розмірі 127444,00 грн. за рахунок зниження податкового зобов'язання в сумі 254 888,00 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області розглянути заяву від 12.02.2015р. щодо досягнення податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення №0001092200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на прибуток 363 216,00грн., в т.ч. основний платіж 242 144,00 грн. та фінансові санкції 121 072,00 грн. за рахунок заниження доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1 274 441,00 грн. та №0001082200 від 16.12.2014р. на суму заниження податку на додану вартість 382 333,00 грн., в т.ч. основний платіж 254 889,00 грн., штрафні санкції 127444,00грн. за рахунок зниження податкового зобов'язання в сумі 254888,00грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Паливна Група» 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

О.О. Большакова

Повний текст Постанови виготовлено 06.11.2015р.