Рішення

від 26.10.2015 по справі 905/1541/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.2015 Справа № 905/1541/15

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Колтак Т.М.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Металл-ТрансВ» , м.Донецьк,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДАЭМВ» , м.Донецьк,

про стягнення 169923,59грн., -

За участю:

представник позивача не з'явився;

представник відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Металл-ТрансВ» звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДАЭМВ» , м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 96581,02грн., 3% річних в розмірі 3659,49грн., збитки від інфляції 71092,32грн., разом - 171332,83грн.

15.07.2015р. позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача 169923,59грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 96581,02грн.; 3% річних, нарахованих за період з березня 2014р. по вересень 2015р. в розмірі 4596,20грн.; та збитки від інфляції, нараховані за період з березня 2014р. по серпень 2015р.в розмірі 68746,75грн.

Враховуючи приписи пп.3.11.,3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» та ст. 22 ГПК України, суд розцінює вказану вище заяву, як заяву про зміну предмету позову, та визначені в ній вимоги приймаються судом до розгляду як остаточно заявлені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р., згідно з яким ТОВ В«Металл-ТрансВ»доручив, а виконавець ТОВ «ДАЕМ» взяв на себе обов'язок здійснювати автотранспортні послуги. ОСОБА_3 останнього акту звіряння розрахунків, в лютому 2014 року позивачем була перерахована зайва плата у розмірі 97549,96грн. Останнє перевезення за Договором було здійснено 01.03.2014р. на суму 968,94грн. Починаючи з 02.03.2014р. незважаючи на заявки позивача, відповідач не здійснював замовлені транспортні перевезення. На претензію позивача від 15.04.2015р. щодо повернення зайво сплаченої суми відповідач не реагує. В свою чергу, окрім основного боргу, в сумі 96581,02грн., позивачем були нараховані збитки від інфляції в сумі - 71092,32грн. та 3% річних - в сумі 3659,49грн.

Як на правову підставу позивач посилається на ст.ст. 625, 1212, 1214 ЦК України.

30.09.2015р. відповідач надав відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Повідомляє, що грошові кошти, які були перераховані позивачем як авансовий платіж не можуть бути витребувані в порядку ст.1212 ЦК України, оскільки дана стаття Закону передбачає повернення грошових коштів, які були одержані без достатньої правової підстави, оскільки підставою одержання відповідачем суми авансового платежу були умови п.3.6.1. Договору перевезення від 24.09.13р. Також відповідач повідомляє, що з березня 2014р. позивачем не було ініційовано здійснення перевезень, а саме не було направлено відповідачу транспортної заявки на надання послуг з перевезення вантажів у відповідності з вимогами п.2.1.1. Договору на перевезення вантажів від 24.09.13р. Також відповідач зазначає, що позивачем безпідставно було нараховано індекс інфляції та проценти річних на авансовий платіж на підставі ст.625 ЦК України, оскільки дану статтю кодексу слід застосовувати у випадках прострочення виконання грошового зобов'язання. У правовідносинах, що склалися між сторонами на підставі Договору на перевезення вантажів від 24.09.13р., відповідач не має грошового зобов'язання перед позивачем.

Відповідач, в своїх запереченнях проти позовних вимог, обґрунтовуючи неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, посилається на правові позиції Верховного суду України викладених у постановах №13/096-12 від 17.06.2014р., №922/1136/13 від 14.10.2014р., №5006/18/13/2012р. від 22.01.2013р. та Вищого господарського суду України викладених у постановах №922/568/13-г від 10.04.2014р., № №922/2430/13 від 22.01.2014р., №5011-33/8437-2012 від 16.07.2014р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.08.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/1541/15, судове засідання призначено на 22.09.2015р. (суддя Макарова Ю.В.).

В судовому засіданні 22.09.2015р. була оголошена перерва до 30.09.2015р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 30.09.15р. №01-02/272 у зв'язку з перебуванням судді Макарової Ю.В. на лікарняному та наявності підстав, які призводять до порушення процесуального строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/1541/15.

За результатами повторного автоматичного розподілу судових справи між суддями господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1541/15 передано на розгляд судді Харакозу К.С.

Ухвалою суду від 30.09.2015р. справу №905/1541/15 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Металл-ТрансВ» , м.Донецьк, до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДАЭМВ» , м.Донецьк, про стягнення 171 332,83грн. прийнято до провадження судді Харакоза К.С.

Ухвалою суду від 30.09.15р. , від 07.10.15р. та від 21.10.15р. розгляд справи відкладався на 07.10.15р. , на 21.10.15р. та на 26.10.15р. відповідно.

Представник позивача в судове засідання 26.10.2015р. не з'явився.

Відповідач в судове засідання 26.10.2015р. з'явився, наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013р. між ТОВ В«Металл-ТрансВ» (замовник) та ТОВ В«ДАЭМВ» (виконавець) був укладений договір №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (т.1 а.с.68-71). За умовами п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії цього договору оказувати автотранспортні послуги замовнику у відповідності з умовами цього договору.

Замовник зобов'язується не пізніше 16 годин дня, що передує дню надання послуг, письмово надавати відповідну транспортну заявку на надання послуг з перевезення вантажів (Додаток №1 до Договору). Заявка повинна містити інформацію про місце завантаження-розвантаження з вказанням виду та об'єму вантажу, що перевозиться, необхідним часом подачі транспорту під завантаження, маршруту і передбачуваним строком доставки вантажу, умовах заправки транспорту ГСМ, розрахунку вартості перевезення та умовах оплати (2.1.1. Договору).

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що фактичний об'єм і загальна вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, які направляються виконавцем - замовнику щомісячно не пізніше 5-ти календарних днів з моменту їх отримання.

Оплата наданих послуг проводиться замовником в наступному порядку (п.3.6. Договору):

* шляхом перерахування або внесення у касу авансового платежу у розмірі 100000,00грн., у готівковій або безготівковій формі на поточний рахунок виконавця протягом 3 календарних днів з моменту підписання сторонами транспортної заявки;

* по факту надання послуг, шляхом перерахування або внесення у касу замовником грошових коштів у готівковій або безготівковій формі на поточний рахунок виконавця

протягом 5-ти робочих днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за відповідний календарний місяць.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами (тобто з дати, що вказана перед преамбулою до Договору) та діє до 31.12.2014р. включно.

Відповідно до додатків №2 від 24.09.13р., №3 від 24.09.13р., №4 від 01.11.13р., №5 від 01.1.13р. та №8 від 23.01.14р. до договору, сторонами було погоджено вартість послуг Відповідача (т.1 а.с.72-76).

Відомості про погодження обсягу послуг, що мали бути надані відповідачем в рамках договору, в матеріалах справи відсутні.

З наданих до суду копій ОСОБА_3 прийому-передачі робіт (послуг) за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р. (т.1 а.с. 26-29, 32, 81-258; т.2 а.с. 125-250) вбачається, що об'єм послуг наданий відповідачем позивачеві складає 605 405,57 грн.

Відповідно до наданих суду виписок по особовим рахункам ТОВ В«Металл-ТрансВ» за період з 10.10.2013р. по 03.07.2015р. (т.1 а.с. 33-67; т.2 в.с. 48-88) за якими сума перерахована позивачем відповідачеві складає 701986,59 грн. за надані транспортні послуги за договором.

ОСОБА_3 звірки розрахунків, підписаному представниками обох сторін, за період з 01.10.13р. по 01.03.14р. кредит за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р. складає 96 581,02грн. (т.2 а.с. 98-100).

За змістом листа від 15.10.14р., позивач звертався до відповідача з пропозицією виконати свої зобов'язання з надання автотранспортних послуг на підставі Договору №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р.

За змістом листа від 12.01.15р. позивач звертався до відповідача з пропозицією перевірити наданий позивачем ОСОБА_4 звірки розрахунків та перерахувати позивачу надлишково сплачену суму за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р.

Доказів направлення листів від 15.10.14р. та від 12.01.15р. позивачем не надано. Проте, суду були надані складені позивачем ОСОБА_4 від 02.03.15р. та від 04.03.15р. про неможливість вручення відповідачу акту звірки розрахунків та претензії.

10.04.2015р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію на суму 96581,02грн. разом з актами звірки розрахунків за період з лютого 2014р. по 01.03.214р., та за березень 2015р. В підтвердження направлення даної претензії на адресу відповідача суду надані копія накладної InterCityPost від 15.04.15р., згідно якої 15.04.15р. позивач направив відповідачу претензію та акт звірки (т.1 а.с.77).

Вказану претензію та акт звірки 15.04.15р. відповідно до наданого суду доставочного листа кур'єром було вручено отримувачу - Канодей, що підтверджується особистим підписом вказаної особи. Відповідно до наданих суду копій звітності відповідача, станом на квітень 2015р. вбачається, що особа із прізвищем Канодей у трудових відносинах із відповідачем не була. Відомостей, щодо повноважень зазначеної особи на отримання від імені відповідача кореспонденції - суду не надано. З огляду на викладене, суд вважає доставочний лист неналежним доказом направлення претензії відповідачеві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_3 із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ОСОБА_3 із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначений висновок суду ґрунтується на правових позиціях Верховного суду України викладених у постанові 02 жовтня 2013 року № 6-88цс13.

Надаючи оцінку правовідносинам, суд приходить до висновку, що укладений договір №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р., за своєю суттю є довгостроковим договором перевезення, яким передбачаються умови на яких відповідач мав здійснювати перевезення вантажів позивача, а додатками до договору визначені можливі маршрути перевезення та ціни, як це зазначено у п.3.1. договору. Відповідно до положень п.3.6. договору, сума авансу, отримана відповідачем є авансом, який має забезпечити виконання позивачем своїх зобов'язань по оплаті за послугами, які мали бути надані відповідачем у період строку дії договору.

Враховуючи сплив визначеного у п.8.1. договору, припинився і погоджений сторонами строк протягом якого відповідачем мали бути надаватися послуги позивачеві на визначених договором умовах та, як наслідок, припинилась можливість виникнення зобов'язань позивача, виконання яких може забезпечено авансом.

За відсутності встановлених у судовому засіданні фактів протиправної поведінки сторін у неотриманні/ненаданні протягом строку дії договору №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р. послуг, та за відсутності врегулювання між сторонами питань повернення авансу, суд вважає за можливе застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України, оскільки підстава перебування авансу у відповідача - відпала.

Наявність станом на 01.03.2014р. зайво сплаченого позивачем авансового платежу ТОВ В«ДАЭМВ» в сумі 96581,02грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема, виписками по особовим рахункам ТОВ В«Металл-ТрансВ» , актами прийому-передачі робіт (послуг) за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р. та іншими.

Як було встановлено судом, та не заперечується відповідачем, після 01.03.2014р. послуги з автотранспортного перевезення за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р. відповідачем не надавалися.

Відповідно до ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_3 зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Сума грошових коштів в розмірі 96581,02грн., яка є залишком суми перерахованого позивачем авансового платежу за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р., ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДАЭМВ» позивачу не повернута. Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ствердження відповідача щодо безпідставності вимоги позивача про витребування зайво перерахованих відповідачу грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України у зв'язку з тим, що Договір №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом і є підставою такої передоплати, судом до уваги не приймається з огляду на те, що дія договору закінчилася 31.12.2014р., тобто підстава, на якій вони були відповідачем набуті відпала.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суму сплаченого позивачем авансового платежу, на яку виконавцем не було надано автотранспортних послуг в розмірі 96581,02грн.

Окрім суми основного боргу в сумі 96581,02грн., позивач просив стягнути нараховані на вказану суму збитки від інфляції в розмірі - 71092,32грн. та 3% річних - в розмірі 3659,49грн. що нараховані у відповідності до вимог ст.625 ГПК України. Так, згідно з п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Строк прострочення розрахований за період з 03.03.2014р. по 30.09.2015р.

Зазначені вимоги не підлягають задоволенню через відсутність встановленого судом факту прострочення виконання зобов'язань по поверненню суми невикористаного авансу, оскільки - договором строк повернення не встановлений, а факт пред'явлення позивачем вимоги в розумінні ст.530 ЦК України - не доведений.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі - 71092,32грн. та 3% річних - в сумі 3659,49грн., що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

ОСОБА_3 ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_3 з положеннями ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд стягує судові витрати з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Металл-ТрансВ» , м.Донецьк, до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДАЭМВ» , м.Донецьк, про стягнення 169923,59грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ДАЭМВ» (83023, м.Донецьк, вул.Харитонова, б.2; код ЄДРПОУ 25337232) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Металл-ТрансВ» (83087, м.Донецьк, пр.Офіцерський, б.51; код ЄДРПОУ 37216465) суму основного боргу в розмірі 96581,02 гривень за договором №ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-272 від 24.09.2013р.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1931,62 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2015 року.

Суддя К.С. Харакоз