Рішення

від 03.11.2015 по справі 908/4536/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.2015 Справа №908/4536/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Величко Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,

до відповідача, Приватного підприємства «Ліос - Електро», м.Донецьк, ЄДРПОУ 13478542,

про стягнення 25 032,40 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою №51юр-1456/15 від 31.07.2015р. до Приватного підприємства «Ліос - електро», м.Донецьк, про стягнення 25032,40 грн., у тому числі 10751,24 грн. суми боргу за активну електроенергію, спожиту у липні 2013р., 9749,51 грн. суми боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у липні 2013р., 650,38 грн. 3% річних, нарахованих з 26.07.2013р. до 31.07.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні 2013р., 3881,27грн. суми інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні 2013р., які нараховані з 01.10.2013р. до 28.02.2015р.

Господарським судом Запорізької області ухвалою від 11.08.2015р. означений позов направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області на підставі 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №908/4536/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 18.08.2015р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/4536/15.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про постачання електричної енергії №6203 від 23.04.2008р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості активної електроенергії по рахунку за липень 2013р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних, а також у зв'язку з перевищенням відповідачем договірної величини електроспоживання у липні 2013р. та несплати її по теперішній час виникли підстави для нарахування суми боргу у розмірі 9 749,51 грн.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, у копіях: договір про постачання електричної енергії №6203 від 23.04.2008р. із додатками №3, №5 від 23.04.2008р., №7, №8 «Договірні величини споживання електричної енергії на 2013 рік» та додатковими угодами №1 від 23.04.2008р., №б/н від 07.06.2011р., №б/н від 09.07.2012р. до нього, лист №24.1/11191 від 18.07.2013р. із описом вкладення у цінний лист, датованим 19.07.2013р. та фіскальним чеком №8661 від 19.07.2013р., рахунок за активну електроенергію № 6203 від 18.07.2013р. за липень 2013р., рахунок №11/6203.161358 від 18.07.2013р. за перевищення договірних величин електроспоживання у липні 2013р., повідомлення №6203 від 18.07.2013р., акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за липень 2013р., а також представлено копії документів, що підтверджують правовий статус відповідача, довіреності на представника позивача, витяг з інформаційно - ресурсного центру від 30.07.2015р. щодо відповідача, документи, що підтверджують правовий статус підприємства позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 54-56, 58 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та положення Правил користування електричною енергією.

13.10.2015р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.10.2015р. строк розгляду спору по справі №908/4536/15 продовжено у відповідності до приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності означеного клопотання позивача.

У судових засіданнях позивач наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі; 03.11.2015р. представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (нині - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго») (далі - Постачальник) та Приватним підприємством «Синапс» (нині - Приватне підприємство «Ліос - Електро») (далі - Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №6203, згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 14,0 кВт., а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008р. та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

За умовами вказаного договору Постачальник, зокрема, зобов'язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання на межах, визначених додатком №2 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням на межі балансової належності Постачальника граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; із забезпеченням отримання електричної енергії на рівні дозволеної потужності 14,0 кВт (п.2.2.2 договору), а Споживач зобов'язався, зокрема, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» (п.2.3.4 договору); повідомити Постачальника у разі звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь - який спосіб займаного приміщення і здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника приміщення включно.

Пунктом 1 додатку №5 «Порядок розрахунків» до означеного правочину розрахунковий період встановлений Споживачу з 9 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно з абз.1 п.2 додатку №5 «Порядок розрахунків», Споживач 8 числа кожного місяця самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає Постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток №5.1 до договору «Звіт про покази розрахункових приладів обліку за розрахунковий період»).

За змістом п.2.6 додатку №5 «Порядок розрахунків», якщо постачальник не отримав у зазначений термін дані про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період.

У п.3 додатку №5 «Порядок розрахунків» зазначено, що сума коштів, яку має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається наступним чином: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Відповідно до п.7 вказаного додатку №5, остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від Споживача.

За результатами розрахункового періоду Споживачем та Постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додатком №22 «Акт прийняття - передавання товарної продукції».

Для проведення остаточного розрахунку Споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо Споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо Споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Матеріали справи містять акт прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за липень 2013р. Згідно даного акту обсяг спожитої відповідачем електроенергії наступний:

-у липні 2013 року: активна електроенергія - 10132 кВт/год на суму 12306,73 грн.

З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлено рахунок за спожиту ним енергію відповідно до договору про постачання електричної енергії №6203 від 23.04.2008р., у визначений спірний період.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1. Правил користування електричною енергією , затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р . (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п. 6.1. ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями пп. 2 п. 10.2. ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та керуючись п.2.6 додатку №5 від 23.04.2008р. до договору про постачання електричної енергії №6203 від 23.04.2008р., позивач визначив обсяг спожитої електричної енергії за липень 2013р. за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, який дорівнює 10132кВт/год. на загальну суму 12 306,73 грн.

Відповідно до абз.3 п.7 додатку №5 до договору, в разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Рахунок за спожиту активну електроенергію та акт прийому - передачі за період липень 2013р. направлений відповідачу, що підтверджується листом №24.1/11191 від 18.07.2013р., описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 19.07.2013р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Дані обставини у порядку чинного господарського-процесуального законодавства не спростовані, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Разом з цим, відповідач розрахунки за спожиту активну електроенергію у визначений спірний період здійснив з порушенням строків обумовлених сторонами у договорі.

Так, зважаючи на твердження позивача, що не спростовані у порядку господарського процесуального законодавства, а також представлений суду рахунок за електроенергію згідно договору №6203 від 18.07.2013р., за рахунок проведеної відповідачем попередньої оплати за липень 2013р. зобов'язання погашено в розмірі 1555,49 грн.

Приймаючи до уваги викладені обставини справи, вбачається, що позивач здійснив поставку активної електроенергії за спірним правочином протягом липня 2013р. вартістю у вищенаведеному розмірі та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, цього грошового зобов'язання у встановлені договором строки в розмірі 10751,24 грн.

Відтак, за відсутності доказів протилежного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, до Приватного підприємства «Ліос - Електро», м.Донецьк, в частині стягнення боргу за активну електроенергію, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8 додатку №5 до договору про постачання електричної енергії сторони обумовили, що у разі несвоєчасної оплати визначених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який здійснюються нарахування від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до п.4.4 додатку №5 до договору встановлено, що датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 3 881,27 грн. (нарахування здійснено у період з 01.08.2013р. по 28.02.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні 2013р., на суму боргу в розмірі 10751,24грн.);

3% річних - 650,38 грн. (фактично нараховані за період з 26.07.2013р. по 31.07.2014р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії за липень 2013р., на суму боргу в розмірі 10751,24 грн.).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», з дотриманням приписів ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), суд дійшов висновку про задоволення інфляційних витрат у розмірі визначеному позивачем.

Разом з цим, як вже було зазначено, рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо Споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо Споживач здійснює оплату через свою головну структуру.

Наявні матеріали справи свідчать про здійснення відповідачем платежів самостійно, а отже строком розрахунку, за умовами укладеного між сторонами правочину, є період часу протягом 5-ти банківських днів з дня отримання відповідного рахунку.

У розумінні абз.3 п.7 додатку №5 «Порядок розрахунків» в разі неявки Споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

Згідно даних, що містить опис вкладення та доданий до нього фіскальний чек №8661 від 19.07.2013р., лист №24.1/11191 від 18.07.2013р. із рахунком за електроенергію №6203 від 18.07.2013р. та актом прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за липень 2013р., відправлено відповідачу 19.07.2013р.

Так, належним виконанням обов'язку з оплати вартості спожитої відповідачем активної електроенергії у липні 2013р. є сплата останнім грошових коштів за відповідним рахунком у загальному розмірі 10751,24 грн. по 26.07.2013р., оскільки 20.07.2013р.-21.07.2013р. не є банківськими днями.

Отже, у разі невиконання грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №6203 від 23.04.2008р. у наведений термін, наступний за ним день (27.07.2013р.) - є першим днем прострочення.

З урахуванням викладеного встановлено невідповідність заявленого позивачем періоду нарахування 3% річних дійсним обставинам справи.

Враховуючи наведене та перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, а саме у розмірі 649,49грн.

Разом з цим, посилаючись на перевищення споживачем у липні 2013р. обсягу договірної величини споживання електричної енергії, позивач просить стягнути 9 749,51грн.

Відповідно до п.2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричної енергії.

Порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності викладений сторонами у розділі 5 договору.

Згідно п.5.1 договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою встановленою додатком №7 «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії Споживачем» до цього договору.

Заявлені Споживачем згідно з п.5.1 договору обсяги споживання електричної енергії узгоджуються сторонами і оформлюються додатком №8 «Договірні величини споживання електричної енергії» до цього договору, як договірні величини споживання електричної енергії (п.5.2 договору).

Відповідно до додатку №8 «Договірні величини споживання електричної енергії на 2013 рік», узгодженими величинами споживання електричної енергії на липень 2013р. є 0,500 кВт/год.

Пунктом 4.4 ПКЕЕ, передбачено, що Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що відповідач не звертався до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин споживання електричної енергії на спірний період, і іншого з матеріалів справи не вбачається.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що договірна величина споживання електричної енергії, яка узгоджена сторонами в установленому порядку у відповідності до приписів чинного законодавства на липень 2013р. становить 0,500 тис. кВт/год.

Відповідно до п.6.14 ПКЕЕ, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Як виходить з фактичних обставин справи відповідач у липні 2013р. спожив 10132кВт/год., що на 9632 кВт/год. більше, ніж узгоджено сторонами.

На виконання умов договору постачальник виставив відповідачу рахунок №11/6203.161358 на оплату суми вартості за перевищення договірної величини електроспоживання за липень 2013р. на суму 9 749,51 грн., який направлений відповідачу разом з листом №24.1/11191 від 18.07.2013р., у підтвердження чого надано опис вкладення у цінний лист, датований 19.07.2013р. та фіскальний чек №8661 від 19.07.2013р.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I -IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п.6.16. ПКЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Вказаний вище рахунок на момент розгляду справи відповідачем не оплачений, у зв'язку з чим за ним перед позивачем є наявним грошове зобов'язання з оплати вартості обсягів перевищення договірних величин електроспоживання у липні 2013р. в кількості 9632 кВт/год. у сумі 9 749,51 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума боргу за перевищення договірної величини електроспоживання у розмірі 9 749,51 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, до Приватного підприємства «Ліос - Електро», м.Донецьк, про про стягнення 25032,40 грн., у тому числі 10751,24 грн. суми боргу за активну електроенергію, спожиту у липні 2013р., 9749,51 грн. суми боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у липні 2013р., 650,38 грн. 3% річних, нарахованих з 26.07.2013р. до 31.07.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні 2013р., 3881,27грн. суми інфляційних, нарахованих з 01.10.2013р. до 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні 2013р., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ліос - Електро» (83080, Донецька область, м.Донецьк, Ленінський район, пр - т ЛенінськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13478542, банківські реквізити не зазначено) на користь на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8, адреса для листування: 87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Войніч, 2, код ЄДРПОУ 00131268, банківські реквізити не зазначено) 25 031,51 грн., у тому числі борг за активну електроенергію, спожиту у липні 2013р. у розмірі 10 751,24грн., борг за перевищення договірних величин споживання електроенергії у липні 2013р. у розмірі 9 749,51 грн., суми 3% річних у розмірі 649,49 грн., за період з 27.07.2013р. по 31.07.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні 2013р., суми інфляційних у розмірі 3 881,27грн., нарахованих з 01.10.2013р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у липні 2013р., а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1 826,93 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 03.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 09.11.2015р.

Суддя О.В. Кротінова