Рішення

від 27.10.2015 по справі 910/25246/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015Справа №910/25246/15 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Інститут Донбасреконструкція"

до державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"

про стягнення 95 186,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Келембет М.В. - представник за довіреністю № б/н від 17.09.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Інститут Донбасреконструкція" до державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" про стягнення 95 186,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.10.2012 року між позивачем та донецькою філією ДП «Укрдіпродор» - «Донецькдіпродор», укладено договір підряду на проектні роботи № 13/12. Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умова, визначених цим договором, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати проектні роботи по розробці проекту по об'єкту «Будівництво автодороги від вул. П. Тичини до автодороги Славянськ-Донецьк-Маріуполь. Виніс газопроводу високого тиску», а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи у відповідності з цим договором.

Позивач виконав роботи, відповідач їх прийняв, відповідно до акту здачі-приймання проектної документації до договору № 1 від 25.12.2012 року, на загальну суму 52 426,63 грн.

Проте, відповідачем роботи по договору не оплачені.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 52 426,63 грн., індекс інфляції у сумі 38 481,15 грн. та три відсотки річних у сумі 4 278,87 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.10.2015 року.

09.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва представник позивача надав документи по справі.

В судове засідання 12.10.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32016867.

Представник позивача з'явився у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2015 року розгляд справи перенесено на 27.10.2015 року.

В судове засідання 27.10.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36131636.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03037, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 39/1, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.09.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.10.2012 року між позивачем та донецькою філією ДП «Укрдіпродор» - «Донецькдіпродор», укладено договір підряду на проектні роботи № 13/12 з додатками. Донецька філія ДП «Укрдіпродор» - «Донецькдіпродор» є відокремленим підрозділом юридичної особи, яка діє на підставі Положення про філію, як зазначено в договорі. Таким чином належним відповідачем є державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор".

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умова, визначених цим договором, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати проектні роботи по розробці проекту по об'єкту» «Будівництво автодороги від вул. П. Тичини до автодороги Славянськ-Донецьк-Маріуполь. Виніс газопроводу високого тиску», а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи у відповідності з цим договором.

Строк цього договору починає свій перебіг в момент, визначений в п. 9 .1 цього договору, і закінчується повним виконанням сторонами зобов'язань по цьому договору. (п.9.2 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору строк виконання робіт підрядником визначається календарним графіком (додаток № 1).

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт визначається підрядником на основі кошторисів (додаток № 2), які є невід'ємною частиною договору, і складає 52 426,63 грн. з ПДВ 20 %.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Позивач виконав роботи, відповідач їх прийняв, відповідно до акту здачі-приймання проектної документації до договору № 1 від 25.12.2012 року, на загальну суму 52 426,63 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача щодо строку та якості виконання робіт. А також, з вищезазначеного актів вбачається, що він підписаний без заперечень.

П. 2.2. договору передбачено, що замовник перераховує підряднику вартість проектних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок підрядника.

П. 2.3. договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами протягом 3-х банківських днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника від розпорядника бюджетних коштів - Управління капітального будівництва Донецької міської ради.

Проте, відповідачем роботи по договору не оплачені.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо умов договору п. 2.3. договору, відповідно до якого оплата пов'язана з надходженням бюджетних коштів суд зазначає, що відповідно до п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 52 426,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано індекс інфляції у сумі 38 481,15 грн. та три відсотки річних у сумі 4 278,87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 38 481,15 грн. та три відсотки річних у сумі 4 278,87 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 39/1, ідентифікаційний код: 05416892) на користь приватного акціонерного товариства "Інститут Донбасреконструкція" (83015, м. Донецьк, вулиця Челюскінців, будинок 167-а, ідентифікаційний код 03328988) основну заборгованість в розмірі 52 426 (п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 63 коп., індекс інфляції у сумі 38 481 (тридцять вісім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 15 коп., три відсотки річних у сумі 4 278 (чотири тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 87 коп., а також 1 427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 80 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.11.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий