Рішення

від 04.11.2015 по справі 910/22989/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа № 910/22989/15

За позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер-Клін»

2. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва»

4. Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва»

5. Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль»

6. Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»

про визнання недійсною додаткової угоди до інвестиційного договору

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 4155 від 20.08.2015 р.;

від відповідача-1: Біжінар Р.В. за довіреністю б/н від 02.07.2015 р.;

від відповідача-2: Бондар О.Г. за довіреністю № 050/05-7318 від 01.09.2015 р.;

від відповідача-3: не з'явився;

від відповідача-4: Штанько С.О. за довіреністю № 879 від 22.06.2015 р.;

від відповідача-5: не з'явився;

від відповідача-6: Боднарюк М.П. за довіреністю № 38/01-15/1321 від 12.08.2015 р.

В судовому засіданні присутній вільний слухач: ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер-Клін» (далі - відповідач-1), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2), Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва» (далі - відповідач-3), Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» (далі - відповідач-4), Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль» (далі - відповідач-5), Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (далі - відповідач-6) про визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 08.05.2015 р. до Інвестиційного договору на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Печерському та Солом'янському районах міста Києва (Лот 5) № 049-13/і/122 від 09.11.2012 р., укладеного між відповідачами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що він є засновником відповідача-1. 09.11.2012 р. між відповідачами було укладено Інвестиційний договір № 049-13/і/122 на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Печерському та Солом'янському районах міста Києва (Лот 5), за умовами якого відповідач-1 виступив інвестором на суму, яка мала не перевищувати 14 160 000, 00 грн. Разом з тим, як зазначає позивач, 08.05.2015 р. між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 4 до Інвестиційного договору, за змістом якої пункт 2.2. Інвестиційного договору було доповнено новим абзацем, згідно з яким визначено, що щоквартальний розмір коштів, необхідний для здійснення заходів з облаштування об'єктів інвестування, складає не менше 1 207 302, 00 грн. Таким чином, за твердженням позивача, було збільшено розмір інвестиційних зобов'язань відповідача-1 до суми 19 248 979, 83 грн., чим порушено п. 8.6.2. Статуту, яким передбачалось необхідність надання загальними зборами відповідача-1 попередньої згоди на укладання правочинів на суму, що перевищує 500 000, 00 грн., проте як такої згоди не надавалось, та п. 8.9.2.8. Статуту, згідно з якою було визначено, що директор укладає без попереднього погодження правочини на суму, що не перевищує 500 000, 00 грн. З урахуванням вказаних обставин з метою захисту своїх корпоративних прав та законних інтересів позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/22989/15, її розгляд призначено на 29.09.2015 р.

24.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що відповідачі 2 - 6 не були обізнані про обмеження повноважень директора відповідача-1, при цьому, спірна додаткова угода була схвалена подальшою мовчазною згодою відповідача-1.

25.09.2015 р. та 29.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

29.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача-4 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує, вказуючи на те, що відповідач-1 не повідомив про зміни його статутних документів та крім того, своїми діями у формі переписки між сторонами з приводу виконання спірної Додаткової угоди, схвалив її укладення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 21.10.2015 р.

30.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-4 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

09.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

21.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення, в яких він звертає увагу на те, що спірна Додаткова угода містила посилання на те, що директор відповідача-1 діяв на підставі Статуту, а отже це засвідчує, що інші сторони були обізнані з його змістом. Також, позивач зазначає, що попередня редакція Статуту взагалі мала обмеження прав директора на укладення правочинів на суму, що перевищує 100 000, 00 грн. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач-1 жодними діями не схвалював оспорюваної Додаткової угоди.

21.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подано заяву про визнання позовних вимог та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Також, 21.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-6 було подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив за позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує з підстав, які є аналогічними тим, що викладені у відзивах інших сторін.

В судовому засіданні 21.10.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 21.10.2015 р. позовні вимоги визнав.

Представники відповідача-2, відповідача-4, відповідача-6 в судовому засіданні 21.10.2015 р. проти задоволення позову заперечили.

Представники відповідача-3 та відповідача-5 в судове засідання 21.10.2015 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

При цьому, представниками позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-4 та відповідача-6 в судовому засіданні 21.10.2015 р. було подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/22989/15 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.11.2015 р.

03.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення на відзив відповідача-6, в яких він повторно наголошує на безпідставності заперечень проти позову.

У судове засідання 04.11.2015 р. представники відповідачів 3 та 5 не з'явились, про причини не неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів 3 та 5 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 04.11.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2012 р. між відповідачем-1 (інвестор), відповідачем-2 (організатор конкурсу), відповідачем-3 (балансоутримувач-1), відповідачем-4 (балансоутримувач-2), відповідачем-5 (балансоутримувач-3), відповідачем-6 (балансоутримувач-4) було укладено Інвестиційний договір на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Печерському та Солом'янському районах міста Києва (Лот 5) № 049-13/і/122 (далі - Інвестиційний договір), відповідно до п. 2.1. якого інвестор зобов'язався здійснити заходи з облаштування об'єкту інвестування (пішохідні підземні переходи у Печерському та Солом'янському районах міста Києва, загальною площею 21 385, 80 кв.м.), визначені у п. 1.2. даного Договору, та отримує право встановити і протягом дії цього Договору користуватися легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному підземному переході відповідно до вимог чинного законодавства України для своїх комерційних цілей, в тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх в користування третім особам на свій власний розсуд.

Пунктом 2.2. Інвестиційного договору було визначено, що загальна орієнтовна вартість здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування (розмір інвестицій), протягом терміну дії цього Договору, визначеному у п. 11.1., становить 14 146 040, 00 грн. без ПДВ.

Остаточний розмір інвестицій за цим Договором визначається сторонами відповідно до фактично виконаних обсягів робіт, шляхом укладення після їх завершення кожним балансоутримувачем та інвестором акту фіксації суми та обсягу інвестицій та акту виконання робіт з експлуатуючого та санітарного утримання окремих частин об'єкту інвестування.

Відповідно до п. 11.1. Інвестиційного договору було визначено, що його термін складає 5 років.

04.04.2013 р. відповідачі уклали Додаткову угоду № 1 до Інвестиційного договору, відповідно до якої визначили, що розмір витрат інвестора на здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування не перевищує 14 160 000, 00 грн. без ПДВ, в тому числі по відповідачу-3 - 4 202 050, 00 грн., відповідачу-4 - 9 180 250, 00 грн., відповідачу-5 - 220 900, 00 грн., відповідачу-6 - 556 800, 00 грн.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Інвестиційного договору було передбачено, що інвестор здійснює фінансування витрат на здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування згідно Графіку фінансування і реалізації інвестиційного проекту, що додається (Додаток № 1) відповідно та в межах сум, визначених в п. 1 цієї Додаткової угоди, де обсяг фінансування витрат зазначений із урахуванням розподілу на групи робіт згідно п. 3 даної Додаткової угоди.

При цьому, пунктом 4 Додаткової угоди № 1 до Інвестиційного договору було передбачено, що фінансування витрат на здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування, санітарне та експлуатаційне утримання об'єкту інвестування понад суми зобов'язань інвестора, визначені сторонами в графіку, та тих, які не передбачені графіком на відповідний квартал, здійснює відповідний балансоутримувач в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний бюджетний період.

08.05.2015 р. між відповідачем-1 в особі директора ОСОБА_8, та відповідачами 2 - 6 було укладено Додаткову угоду № 3 до Інвестиційного договору, якою, зокрема, було вирішено пункт 2.2. доповнити абзацом 2 такого змісту: «Щоквартальний розмір коштів, необхідний для здійснення заходів з облаштування об'єкту інвестування, складає не менше 1 207 302, 00 грн. без урахування ПДВ, та може переглядатись не частіше 1 разу на рік».

Як зазначає позивач, він будучи засновником відповідача-1, не погоджується з укладенням виконавчим органом Товариства вказаної Додаткової угоди, оскільки директор відповідача-1 перевищив визначені Статутом повноваження щодо укладення правочинів, не отримавши згоду Загальних зборів.

При цьому, на переконання позивача, вказаною Додатковою угодою фактично було взято додаткові інвестиційні зобов'язання, чим погіршено майновий стан підприємства, що відповідно впливає на права позивача на отримання та розподіл прибутку, а також на його право участі в управлінні Товариством.

Так, позивач зазначає, що оскільки спірні зміни набрали чинності з ІІ кварталу 2015 року, то до ІV кварталу 2017 року залишилось 11 кварталів й загальний розмір інвестицій відповідача-1 було збільшено на цей період на 5 088 979, 83 грн. (462 634, 53 грн. х 11, де 462 634, 53 грн. сума збільшення інвестицій на квартал, розрахована, як нова сума квартального платежу в розмірі 1 207 302, 00 грн. мінус 744 667,47 грн., де остання сума розрахована як загальний розмір інвестицій за Додатковою угодою №1 в сумі 14 160 000, 00 грн. мінус 11 318, 00 грн. інвестицій за І квартал 2013 року поділити на 19 кварталів з ІІ кварталу 2013 року до ІV кварталу 2017 року).

Перевіряючи вказані доводи, суд встановив, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.09.2015 р. № 1000270560 зазначається, що станом на 08.05.2015 р. позивач є засновником та учасником відповідача-1 з розміром внеску в статутний капітал в розмірі 119 000, 00 грн.

Згідно з п. 4.7.2. Статуту в редакції від 30.09.2014 р. значиться, що позивач володіє часткою у розмірі 119 000, 00 грн., що складає 50 % статутного капіталу.

У вступній частині оспорюваної Додаткової угоди зазначається, що директор відповідача-1, укладаючи її, діяв на підставі Статуту.

Відповідно до п. 8.6.2.16. Статуту в редакції від 30.09.2014 р. було визначено, що до компетенції Загальних зборів Товариства входить надання за поданням директора Товариства попередньої згоди на укладення правочинів на суму, що перевищує 500 000, 00 грн., в тому числі: визнання претензій, позовів на суму, що перевищує 500 000, 00 грн.

При цьому, пунктом 8.9.2.8. Статуту було визначено, що директор укладає без попереднього погодження правочини на суму, що не перевищує 500 000, 00 грн.

З наведеного слідує, що директору було надано повноваження укладати правочини на суму понад 500 000, 00 грн. лише за попередньою згодою вищого органу управління Товариства - Загальних зборів.

Доказів скликання та проведення Загальних зборів відповідача-1, на яких би вирішувалось питання надання попередньої згоди на укладення оспорюваної Додаткової угоди - суду не представлено.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

В даному випадку суд встановив, що позивач мотивує свої вимоги порушенням його корпоративних прав на управління Товариством, з огляду на що і просить визнати недійсною оспорювану Додаткову угоду.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як наголошено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, а позивачем доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: укладення оспорюваної Додаткової угоди з порушення господарської компетенції.

За правилами статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені (в даному випадку це Голова правління Товариства), зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В даному випадку, оскільки оспорювана Додаткова угода містить посилання на те, що від імені відповідача-1 його директор діяв на підставі Статуту, то суд не бере до уваги заперечення відповідачів 2 - 6 про те, що їм не було відомо про обмеження повноважень директора відповідача-1.

Також, суд не приймає до уваги твердження про те, що відповідач-1 в подальшому схвалив оспорювану Додаткову угоду, оскільки доказів її виконання суду не представлено, проте як і листування директора відповідача-1 з приводу оспорюваної Додаткової угоди, який перевищив надані йому повноваження під час її укладення, не може вважатись діями, які свідчать про її схвалення Товариством.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 08.05.2015 р. до Інвестиційного договору від 09.11.2012 року № 049-13/і/122 на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Печерському та Солом'янському районах міста Києва (Лот 5), укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Містер-Клін» (02099, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 62, кімната 1; код ЄДРПОУ 35391689), Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 04633423), Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва» (01010, місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 19; код ЄДРПОУ 03359115), Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 16; код ЄДРПОУ 31806946), Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль» (03131, місто Київ, вулиця Лютнева, будинок 58; код ЄДРПОУ 05445534), Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, місто Київ, Набережно-Печерська дорога, будинок 2; код ЄДРПОУ 03359018).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер-Клін» (02099, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 62, кімната 1; код ЄДРПОУ 35391689) на користь ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 203 (двісті три) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 04633423) на користь ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 203 (двісті три) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва» (01010, місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 19; код ЄДРПОУ 03359115) на користь ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 203 (двісті три) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

6. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 16; код ЄДРПОУ 31806946) на користь ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 203 (двісті три) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

7. Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них «Магістраль» (03131, місто Київ, вулиця Лютнева, будинок 58; код ЄДРПОУ 05445534) на користь ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 203 (двісті три) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

8. Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013, місто Київ, Набережно-Печерська дорога, будинок 2; код ЄДРПОУ 03359018) на користь ОСОБА_1 (04208, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 203 (двісті три) грн. 00 витрат зі сплати судового збору.

9. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

10. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2015 р.

Суддя В.С. Ломака