Рішення від 09.10.2015 по справі 910/16886/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015Справа №910/16886/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сімейної медицини "Здравиця"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКД "НАТРІС"

Про стягнення 19 300,52 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Манжула А.М. - представник

Кунець М.О. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клініка сімейної медицини "Здравиця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКД "НАТРІС" про стягнення 19 300, 52 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/16886/15 та призначено розгляд справи на 05.08.2015.

14.07.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про зменшення позовних вимог.

03.08.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримані додаткові матеріали по справі.

В судове засідання 05.08.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 05.08.2015 представник відповідача не з?явився, вимоги ухвали суду від 06.07.2015 не виконав.

Ухвалою суду від 05.08.2015 відкладено розгляд справи на 09.10.2015.

В судове засідання 09.10.2015 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 09.10.2015 представник відповідача не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 09.10.2015 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клініка сімейної медицини "Здравиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКД"Натріс" було укладено договір про медичне обслуговування застрахованих осіб № 113/01/10, відповідно до умов якого виконавець здійснює медичне обслуговування застрахованих, а замовник проводить оплату за медичне обслуговування застрахованих відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 Договору на Клініку покладені обов'язки з забезпечення надання медичних послуг відповідно до умов цього Договору: дотримуватись вимог і обмежень по наданню медичних послуг застрахованим, що містяться в переліку виключень (Додаток № 1 до Договору); виставляти рахунки ТОВ «ВКД «Натріс» відповідно до Прейскуранта (Додаток № 3 до Договору) та ін.

Обов'язки ТОВ «ВКД «Натріс» визначаються в п. 2.2 Договору, а саме: сплатити витрати застрахованого на підставі наданих Клінікою рахунку і звітних документів; надати Клініці можливість цілодобової координації дій щодо вирішення питань по лікуванню застрахованих осіб.

Вартість конкретних видів медичних послуг визначається Прейскурантом Клініки, узгодженим із ТОВ «ВКД «Натріс» (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, всі розрахунки між Сторонами здійснюються за фактом надання послуг, шляхом оплати виставлених Клінікою рахунків.

До рахунку повинен додаватися звіт, що містить обґрунтування для перерахування грошей (форма звіту - Додаток 4): найменування замовника, ШБ застрахованих осіб, номери договорів страхування та/або сервісних карток, докладний перелік наданих послуг з посиланням на відповідну статтю Прейскуранта (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору, замовник перевіряє виставлені рахунки і здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів після отримання повного комплекту звітних документів. При виникненні спірних питань ТОВ «ВКД «Натріс» переводить вказану суму протягом 2 (двох) банківських днів після врегулювання суперечки.

Позивач зазначив, що виконав зобов'язання зо договором належним чином, тоді як відповідачем не виконано обов'язки відповідно до договору в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 6 702, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вище зазначене суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 670 200 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 253,82 грн., 5 002,97 грн. - інфляційної складової боргу, 639,73 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення терміну оплати рахунку виконавець може нарахувати пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 253,82 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 253,82 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5002,97 грн. - збитків від інфляції та 639,73 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати за послуги адвоката в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що заява позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги, підлягає задоволенню в розмірі 10 000 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " ВКД" Натріс" (04128, м. Київ, вул. Блюхера, 11, код ЄДРПОУ 35031488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка сімейної медицини "Здравиця" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, приміщення 126 В, в літері А, секція Д, код ЄДРПОУ 36845496) основну заборгованість в розмірі 6 702 (шість тисяч сімсот дві) грн., пеню в розмірі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 82 коп., інфляційні витрати в сумі 5 002 (п'ять тисяч дві) грн. 97 коп., 3 % річних в розмірі 639 (шістсот тридцять дев'ять) 73 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000 (десять тисяч), грн., судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн..

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко