Рішення

від 28.10.2015 по справі 910/13203/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/13203/15

За позовом Публічного акціонерного товариства"КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІНЕР"

Про стягнення 32 656 525,95 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Янкова А.В. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі № 910/13203/15 позовна заява і додані до неї документи були повернуті позивачу без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/13203/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Стандарт" задоволено.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 у справі № 910/13203/15 скасовано.

Ухвалою від 29.07.2015 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 07.10.2015.

В судове засідання 07.10.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги.

В судове засідання 07.10.2015 представник відповідача не з?явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали від 29.07.2015 не виконав.

Ухвалою суду від 07.10.2015 відкладено розгляд справи на 28.10.2015.

В судове засідання 28.10.2015 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 28.10.2015 представник відповідача повторно не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 28.10.2015 відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2014 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДІНЕР» , як позичальником, було укладено Кредитний договір №134/КЛ-1114 про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії, за яким Відповідачу було надано кредит у сумі 27 000 000,00 грн. з остаточним терміном повернення 24.11.2015р., та сплатою 26,5% річних за користування кредитом.

Додатковим Договором №08 від 23.01.2015 року до Кредитного договору було змінено ліміт кредитування на 30 000 000,00 гривень.

Відповідно до умов п. 1.1.3. Кредитного договору кредит надається Позичальнику впродовж строку дії кредитної лінії в повному обсязі або окремими частинами в межах суми загального ліміту кредитування.

Позивач зазначив, що відповідно до умов Кредитного договору Банком станом на 27.04.2015 року було перераховано на рахунки Відповідача транші у гривнях на загальну суму 3О 000 000,00 грн.

Відповідно до умов п. 1.1.6 Кредитного договору погашення кредиту Позичальником здійснюється в строки, що визначені Графіком зменшення загального ліміту кредитування. Додатковим Договором № 08/ від 23.01.2015 року разом із зміною ліміту кредитування було в тому числі внесено зміни до Графіку зменшення загального ліміту кредитування.

Позивач також зазначає, що станом на 27.04.2015 відповідачем зобов'язання по погашенню кредиту не виконав, в зв'язку із чим прострочена заборгованість по кредиту становить 30 000 000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.1 Договору, проценти за користування позичальником кредитом нараховуються банком у валюті кредиту з дня надання кредиту до дня його фактичного погашення на суму фактичного щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом.

Пунктом 4.5 сторони погодили, що позичальник сплачує нараховані проценти у валюті кредиту, щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за календарним місяцем користування кредитом, та в день припинення дії Договору або в день погашення заборгованості позичальником в повному обсязі.

Позивач зазначив, що станом на 27.04.2015 заборгованість відповідача по сплаті процентів становить 1 241 506,85 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту не виконав, грошові кошти згідно умов договору не виплатив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом яка підлягає стягненню з останнього.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 9.3. та 9.4. Кредитного договору - у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник (Відповідач) сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, від суми відповідною непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи приписи вище зазначених норм, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору в зв'язку із чим підлягають задоволенню вимоги позивача відносно стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 30 000 000 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі - 1 241 506,85 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1 397 260,27 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 17 758,83 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІНЕР" ( 04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 4, код ЄДРПОУ 39175934) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"СТАНДАРТ" (04071, м. Київ, вул. Почайнінська, 45, код ЄДРПОУ 36335426) заборгованість за кредитом в розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн., заборгованість за процентами в розмірі 1241506 (один мільйон двісті сорок одну тисячу п'ятсот шість) грн. 85 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1397 260 (один мільйон триста дев'яносто сім тисяч двісті шістдесят) грн., 27 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 17 758 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 83 коп.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДІНЕР" (04053, м. Київ, вул.. Воровського, буд. 4, код ЄДРПОУ 39175934) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 02.11.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко