Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/21124/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/21124/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАС-ТРАНС"

до Приватного підприємства "ГУБСКА ТРАНС ГРУП" про стягнення 20 398, 74 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники сторін:

від позивача - Пейко А.Б., Шмендрук Ю.В.;

від відповідача - Лугін В.В.;

вільний слухач - ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАС-ТРАНС" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ГУБСКА ТРАНС ГРУП" (далі-відповідач) про стягнення 20 398, 74 грн., у тому числі: 5 814 грн. - основна заборгованість, 4 738, 30 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 205, 48 грн. - 3 % річних, 3 340, 96 грн. - інфляційні втрати, 6 300 грн. - штрафні санкції за понаднормативний простій автотранспортного засобу за сім діб.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 04/12/П від 19.01.2012 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

10.09.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника у судове засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи було відкладено на 12.10.2015.

У судове засідання 12.10.2015 представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2015 надав відзив на позов, у якому зазначив, що заперечує про наявність боргових зобов'язань за Договором-заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування № 28 від 17 липня 2013 року, оскільки останній здійснив оплату послуг у повному розмірі та не порушив строки оплати обумовлені сторонами, а тому не визнає факт прострочення платежу за даним договором-заявкою, при цьому наголошує на тому, що нарахування штрафних санкцій позивачем здійснено неправомірно та необґрунтовано. Крім того, відповідач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій за понаднормативний простій, однак погоджується з нарахованим штрафом за понаднормативний простій автотранспортного засобу на розмитненні та розвантаженні у розмірі 1 800, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у порядку ст.ст. 69, 77 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.10.2015.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012 між Приватним підприємством «Губска Транс Груп» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнас-Транс» (далі - перевізник) укладено договір № 04/12/П на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів (далі - договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникли між сторонами під час планування, здійснення та розрахунків за перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Перевізник зобов'язується доставити довірений йому експедитором вантаж, який указаний у накладній до місця призначення і видати вантажоодержувачу, а експедитор - оплатити за послугу перевезення перевізнику із засобів отриманих від клієнта.

Конкретні умови по кожному перевезенні обумовлюються в разовому замовленні, у подальшому «заявка», яку експедитор висилає перевізнику після згоди з ним.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Укладені між сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст. 903 Цивільного кодексу України).

На підставі вказаного договору та договору-заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №28 від 17.07.2013, позивачем здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за маршрутом Італія-Україна.

Відповідно до заявки, вартість перевезення становить 30 000,00 грн.; порядок розрахунків: безготівковий розрахунок, після розвантаження вантажу та надання експедитору оригіналів документів, оформлених згідно діючого в Україні законодавства (рахунок-фактура, податкова накладна на паперовому носії, оригінал CRM, та копії CRM з мокрою печаткою перевізника, 2 акти виконаних робіт, оригінал заявки та договору) протягом 5-7 банківських днів.

Міжнародна товаро-транспортна накладна №127928 свідчить про виконання позивачем свого обов'язку за договором-заявкою.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру №100 від 23.07.2013 на суму 30 000, 00 грн., який отриманий відповідачем 06.08.2013 (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення) та рахунок-фактура № 105 від 30.07.2013 на суму 6 300, 00 грн. штрафних санкцій за простій автотранспортного засобу, який отриманий відповідачем 14.08.2013, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно банківських виписок, які долучені до матеріалів справи, відповідач здійснив оплату послуг з перевезення у розмірі 24 186, 00 грн., що позивачем також не заперечується.

Відповідач зазначає, що кошти у розмірі 5 814,00 грн. також були перераховані позивачу 23.07.2013 згідно банківської виписки, долученої до матеріалів справи.

Дослідивши наведену банківську виписку, судом встановлено, що 23.07.2013 відповідач здійснив перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 5 814, 00 грн., однак з призначення платежу вбачається, що перерахування здійснено на підставі рахунку №99 від 22.07.2013 «оплата за штрафні санкції за перевантаження автотранспортного засобу».

Предметом даного ж спору є стягнення заборгованості у розмірі 5 814,00 грн. за надані послуги перевезення вантажу, які не були оплачені в повному обсязі за рахунком-фактурою №100 від 23.07.2013.

Отже, з наведеного суд зазначає, що призначення платежу від 22.07.2013 на суму 5 814, 00 грн. не свідчить про сплату коштів урозмірі 5 814, 00 грн. за договором - заявкою від 17.07.2013 №28.

У відзиві на позов відповідач пояснив суду, що 22.07.2013 при проходженні кордону Чоп/Захонь було виявлено перевантаження по осям автомобіля, внаслідок чого відповідними контролюючими органами на кордоні за дане порушення перевізнику нараховані штрафні санкції на суму 5 814, 00 грн. У позивача не було фінансової можливості оплатити вказані штрафні санкції, тому відповідач погодився оплатити їх за умови, що вона буде вирахувана з вартості за перевезення згідно умов договору-заявки після отримання товару клієнтом.

З урахуванням наведеного, оскільки суд оцінює надані сторонами пояснення та докази у справі, у даному випадку у суду немає правових підстав для самостійного врахування суми 5 814,00 грн. в якості погашення заявленої до стягнення заборгованості, оскільки доказів вчинення будь-яких погоджень сторонами вказаної суми суду не надано.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки сплати, зазначені в договорі-заявці у розділі «порядок розрахунку», строк виконання грошових зобов'язань відповідача по сплаті за надані послуги на момент вирішення спору настав.

08.07.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 14 984, 11 грн., яка отримана останнім 11.07.2014 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення та залишена без задоволення.

Відповідач суду не надав доказів погашення заборгованості у розмірі 5 814, 00 грн., тому позовні вимоги про стягнення основної суми боргу судом визнані обгрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Разом з тим, позивач заявив вимогу до стягнення пені у розмірі 4 738,30 грн., 3 % річних - 205,48 грн., інфляційних втрат - 3 340,96 грн., штрафних санкцій за понаднормативний простій автотранспортного засобу в кількості семи діб у розмірі 6 300, 00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1 % від суми несплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Позивач здійснив нарахування пені за період з 24.08.2013 по 31.07.2015.

Судом встановлено, що з урахуванням умов договору-заявки, а саме, що розрахунок за отримані послуги проводиться після розвантаження автомобіля та надання оригіналів документів протягом 5-7 банківських днів, прострочення слід рахувати з 16.08.2013, оскільки рахунок №100 від 23.07.2015 отриманий відповідачем 06.08.2013.

Однак, при перерахунку пені, суд взяв до уваги початкову дату періоду її нарахування, яку визначив позивач та положення ч. 6 ст. 232 ГК України і ч. 5 ст. 254 ЦК України, тому судом здійснено перерахунок пені за період з 24.08.2013 по 17.02.2014.

За перерахунком суду, розмір пені, що підлягає задоволенню становить 592,67 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що позивачем вірно здійснено їх нарахування, відтак, задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 340,96 грн. та 3 % річних у сумі 205,48 грн.

Відповідно до п. 7 договору-заявки, штраф за наднормативний простій по іноземній території складає 900, 00 грн., по території України становить 900, 00 грн.

Згідно п. 8.3 договору перевезення, експедитор сплачує перевізнику штраф під час простою автотранспорту більше 48 годин під завантаженням та замитненням (не включаючи вихідні та святкові дні) та більше 48 годин під розвантаженням та розмитненням (не включаючи вихідні та святкові дні) у розмірі 1 500, 00 грн. за кожну добу простою, за умови, що перевізник своєчасно проінформував експедитора про затримання автотранспорту та надав підтверджуючі документи.

Позивач нарахував штрафні санкції за простій автотрнасопрту за сім діб, як на іноземній території так і на території України, в період з 22.07.2013 по 24.07.201 (митний перехід «Чоп») з 25.07.2013 по 30.07.2013 у розмірі 6 300,00 грн. та виставив рахунок відповідачу на їх оплату.

Однак, відповідно до п. 8.3 договору, 27.07.2013 та 28.07.2013 не повинні враховуватися, оскільки є вихідними днями.

Таким чином, штрафні санкції за простій автотранспорту правомірно нараховано за п'ять днів у розмірі 4 500, 00 грн., що підлягає задоволенню в цій частині. В іншій частині заявлених шатрафних санкцій слід відмовити.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат по оплаті послуг правової допомоги у розмірі 2 500,00 грн., що передбачено ст. ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами), витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5. ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав угоду №0607/15 від 23.05.2015, ордер серії КС №164405 від 25.05.2015, платіжне доручення №295 від 05.06.2015.

Отже, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнас-Транс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Губска Транс Груп» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 25-а, кв. 268, ідентифікаційний код - 36546688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнас-Транс» (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Волинської Дивізії, 19, кв. 41, ідентифікаційний код - 37737369) заборгованість у розмірі 5 814 (п'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 00 коп., штрафні санкції за понаднормативний простій автотранспортного засобу - 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 коп., пеню - 592 (п'ятсот дев'яносто дві) гривні 67 коп., 3 % річних - 205 (двісті п'ять) гривень 48 коп., інфляційні втрати - 3 340 (три тисячі триста сорок) гривень 96 коп., 1 294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) гривні 48 коп. судового збору та 1 771 (одну тисячу сімсот сімдесят одну) гривень 32 коп. - витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 04.11.2015.

Суддя В.В. Бондарчук