Рішення

від 30.10.2015 по справі 910/26487/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2015Справа №910/26487/15 За позовом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва»

про стягнення 7070 грн. 10 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Ходорич О.М. - представник за довіреністю № 064-1274 від 16.02.2015;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вимогами до Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» про стягнення 7070 грн. 10 коп., з яких 5341 грн. 14 коп. основного боргу, 1229 грн. 09 коп. пені, 62 грн. 60 коп. 3% річних та 437 грн. 27 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 29 від 04.03.2015 не відшкодував позивачу вартість спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат за січень-квітень 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5341 грн. 14 коп. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з відшкодування спожитих комунальних послуг, позивачем було нраховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 1229 грн. 09 коп. та 3% річних у розмірі 62 грн. 60 коп. за загальний період з 31.03.2015 по 22.09.2015. Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 437 грн. 27 коп. за загальний період з березня по травень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26487/15, розгляд справи призначено на 30.10.2015.

У судовому засіданні 30.10.2015 представник позивача долучив до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду, подав письмові пояснення по справі; надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 30.10.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21311746 від 13.10.2015 що підтверджується наявним в матеріалах справи повернутим поштовим конвертом із довідкою відділення поштового зв'язку про невручення поштового відправлення у зв'язку з тим, що адресат не розшуканий.

Крім того, відповідач був повідомлений за адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві як фактична адреса відповідача та вказана у долученому позивачем до матеріалів справи договорі суборенди (04070, м. Київ, вул. Турівська, буд. 28, літ. А, к. 3), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103035794500.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 30.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) укладено Договір № 1230 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та від 18.04.2013 № 172/9229 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення0, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Турівська, буд. 28, літ. А.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1230 від 10.07.2013 обєктом оренди є нежитлове приміщення,загальною площею 914,60 кв.м., підвал - 109,20 кв.м., 1 поверх - 263,20 кв.м., 2 поверх - 271,70 кв.м., 3 поверх - 267,20 кв.м., надбудова - 3,30 кв.м.

Згідно з п. 9.1 Договору № 1230 від 10.07.2013 цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 10.07.2013 по 08.07.2016.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 10.07.2013, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передав, а Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняв в орендне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення,загальною площею 914,60 кв.м., підвал - 109,20 кв.м., 1 поверх - 263,20 кв.м., 2 поверх - 271,70 кв.м., 3 поверх - 267,20 кв.м., надбудова - 3,30 кв.м.

16.12.2013 між Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендар), Комунальним підприємством «ЛІК» м. Києва» (суборендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) укладено Договір суборенди № 33, відповідно до умов якого орендар, на підставі листа Департаменту комунальної власності міста Києва від 25.11.2013 № 062/7/12-11257 передає, а суборендар приймає в суборенду нерухоме майно - нежитлові приміщення на першому поверсі площею 47,0 кв.м. у будинку 28, літ. А по вул. Турівська, м. Київ для розміщення Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва».

Згідно з п. 2.1 Договору суборенди № 33 від 16.12.2013 об'єктом суборенди є вбудовані нежитлові приміщення площею 47,0 кв.м., що складаються з приміщення № 6 (площа 17,2 кв.м.), приміщення № 7 (площа 22,4 кв.м.) та прилеглої частини коридору (площа 7,4 кв.м.) і розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі по вул. Турівська, № 28, літ. А у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до п. 3.10 Договору суборенди № 33 від 16.12.2013 вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі, покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, не входить до складу орендної плати та компенсації витрат орендаря і сплачується суборендарем окремо на підставі договорів, укладених суборендарем з орендарем або організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п. 9.1 Договору суборенди № 33 від 16.12.2013 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами т його скріплення печатками сторін і діє з 16.12.2013 по 08.07.2016.

За актом приймання-передачі нерухомого майна від 16.12.2013 Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передав, а Комунальне підприємство «ЛІК» м. Києва» прийняло в суборенду нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 47,0 кв.м., які розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі по вул. Турівська, № 28, літ. А у Подільському районі міста Києва.

Судом встановлено, що у липні 2014 року відповідач повернув позивачу частину орендованого за Договором суборенди № 33 від 16.12.2013 приміщення у загальному розмірі 21,0 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, у зв'язку з чим в орендному користуванні Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» залишились приміщення загальною площею 26,0 кв.м.

04.03.2015 між Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (департамент) та Комунальним підприємством «ЛІК» м. Києва» (підприємство) укладено Договір № 29.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 29 від 04.03.2015 предметом договору є відшкодування підприємством у 2015 році Департаменту витрат на оплату вартості отриманих комунальних послуг та експлуатаційних витрат в суборендованих підприємством нежитлових приміщеннях на першому поверсі площею 26,0 кв.м. у будинку 28, літ. А по вул. Турівська у м. Києві (згідно з додатком № 1 до цього Договору), що знаходяться в орендному користуванні Департаменту у відповідності до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1230 від 10.07.2013.

Згідно з п. 2.1 Договору № 29 від 04.03.2015 орієнтована сума цього Договору на 2015 рік визначається у розмірі 16752 грн. 47 коп., в тому числі ПДВ 2792 грн. 08 коп. (розрахунково на 2015 рік згідно з додатком № 2 до цього Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору № 29 від 04.03.2015 відшкодування послуг здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Департаменту на підставі рахунків, актів відшкодування послуг, в яких зазначається вартість отриманих послуг, що підлягають відшкодуванню. При цьому, вартість отриманих послуг визначається від загальної кількості та вартості отриманих послуг в цілому, яка визначається відповідно до актів, що постачальники послуг надають Департаменту з урахуванням площі приміщення у відсотках, яку займає підприємство по відношенню до загальної площі будівлі.

Згідно з п. 3.2.1 Договору № 29 від 04.03.2015 підприємство зобов'язане відшкодовувати спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати Департаменту на підставі виставлених рахунків та актів відшкодування комунальних послуг щомісячно протягом 5 робочих днів з моменту отримання підприємством рахунку та акту відшкодування комунальних послуг, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Впродовж 5-ти робочих днів після отримання рахунку та акту відшкодування комунальних послуг підприємство повинно розглянути його та за відсутності заперечень повернути підписаний примірник акту Департаменту або надати йому письмове мотивоване заперечення, або в разі не підписання та відсутності заперечень підприємством акту відшкодування комунальних послуг вважається підписаним сторонами та означатиме прийняття Департаментом відшкодування спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат будь-яких зауважень щодо їх обсягів та(або) якості. При цьому Департамент має право вимагати від підприємства виконання обов'язків з оплати відшкодування спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат, а підприємство зобов'язане сплачувати послуги відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 3.4.9 Договору № 29 від 04.03.2015 Департамент зобов'язаний щомісячно надавати підприємству рахунок та акт відшкодування комунальних послуг із зазначенням переліку та вартості послуг, що підлягають відшкодування.

Згідно з п. 4.3 Договору № 29 від 04.03.2015 у разі наявності заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг та експлуатаційних витрат за Договором за попередній місяць станом на 29 число поточного місяця підприємству нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, починаючи з 30 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 Договору № 29 від 04.03.2015 цей Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2015 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 7.1 Договору № 29 від 04.03.2015 сторони домовились, що умови цього Договору поширюються на відносини між ними, що виникли у період з 01.01.2015 до дати підписання цього Договору і приймаються до виконання підприємством відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 29 від 04.03.2015, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про відшкодування вартості спожитих послуг.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Додатком № 1 до Договору № 29 від 04.03.2015 сторони погодили Перелік та розмір суборендованих відповідачем приміщень, а Додатком № 2 - Розрахунок визначення вартості відшкодування комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Судом встановлено, що за період з січня по квітень 2015 року позивачем було нараховано відповідачу грошові кошти, які відповідач повинен відшкодовувати позивачу за отримані комунальні послуги та експлуатаційні витрати за Договором № 29 від 04.03.2015, у загальному розмірі 5341 грн. 14 коп ., що відображено у долучених позивачем до позовної заяви копіях рахунків-фактур № 3 від 10.03.2015 на суму 2230 грн. 42 коп., № 8 від 01.04.2015 на суму 389 грн. 04 коп., № 14 від 07.05.2015 на суму 675 грн. 96 коп., № 17 від 20.05.2015 на суму 2021 грн. 82 коп., № 20 від 25.05.2015 на суму 11 грн. 86 коп. та № 24 від 08.06.2015 на суму 12 грн. 04 коп.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копії актів відшкодування комунальних послуг № 29/1 від 10.03.2015 на суму 2230 грн. 42 коп., № 29/2 від 01.04.2015 на суму 389 грн. 04 коп., № 29/3 від 08.05.2015 на суму 675 грн. 96 коп. та № 29/4 від 20.05.2015 на суму 2021 грн. 82 коп., які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін.

Разом з тим, копії актів відшкодування комунальних послуг на суму 11 грн. 86 коп. та на суму 12 грн. 04 коп. за квітень 2015 року (щодо відшкодування яких виставлено рахунки-фактури № 20 від 25.05.2015 на суму 11 грн. 86 коп. та № 24 від 08.06.2015 на суму 12 грн. 04 коп.) позивачем до матеріалів справи не долучено.

Згідно з п. 3.4.9 Договору № 29 від 04.03.2015 Департамент зобов'язаний щомісячно надавати підприємству рахунок та акт відшкодування комунальних послуг із зазначенням переліку та вартості послуг, що підлягають відшкодування.

Як пояснив позивач у письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 30.10.2015, акти відшкодування комунальних послуг відповідач отримував за місцезнаходженням позивача. Однак, акти відшкодування комунальних послуг на суму 11 грн. 86 коп. та на суму 12 грн. 04 коп. не були підписані відповідачем, оскільки відповідач не з'явився для їх отримання, у зв'язку з чим позивач направив їх (разом із відповідними рахунками-фактурами) у 2-х екземплярах відповідачу поштовою кореспонденцією (позивачем долучено до позовної заяви копії супровідних листів про направлення відповідачу відповідних рахунків-фактур актів відшкодування комунальних послуг на суму 11 грн. 86 коп. (акт відшкодування комунальних послуг № 29/5) та на суму 12 грн. 04 коп. (акт відшкодування комунальних послуг № 29/6), та, в свою чергу, відповідач не повернув підписані примірники вказаних актів на адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору № 29 від 04.03.2015 впродовж 5-ти робочих днів після отримання рахунку та акту відшкодування комунальних послуг підприємство повинно розглянути його та за відсутності заперечень повернути підписаний примірник акту Департаменту або надати йому письмове мотивоване заперечення, або в разі не підписання та відсутності заперечень підприємством акту відшкодування комунальних послуг вважається підписаним сторонами та означатиме прийняття Департаментом відшкодування спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат будь-яких зауважень щодо їх обсягів та(або) якості.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності заперечень відповідача щодо розміру нарахованих позивачем грошових коштів, які підлягають відшкодуванню, а саме на суму 11 грн. 86 коп. (акт відшкодування комунальних послуг № 29/5) та на суму 12 грн. 04 коп. (акт відшкодування комунальних послуг № 29/6), суд дійшов висновку, що вказаний у них обсяг та якість комунальних послуг є погодженими відповідачем.

При цьому, відповідно до п. 2.2 Договору № 29 від 04.03.2015 вартість отриманих послуг визначається від загальної кількості та вартості отриманих послуг в цілому, яка визначається відповідно до актів, що постачальники послуг надають Департаменту з урахуванням площі приміщення у відсотках, яку займає підприємство по відношенню до загальної площі будівлі.

У судовому засіданні 30.10.2015 позивачем було долучено до матеріалів справи копії документів, які визначають загальну вартість отриманих комунальних послуг позивачем від постачальників послуг, а саме: копії актів прийняття-передавання товарної продукції (активної та реактивної електроенергії) за спірний період та копії актів приймання-передавання теплової енергії за спірний період від Публічного акціонерного товариства «Київенерго», копії актів надання послуг, складених позивачем та КП «Київжитлоспецексплуатація», за спірний період, копії актів приймання-передачі послуг та розшифровок рахунків абонента, наданих Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», за спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2.1 Договору № 29 від 04.03.2015 підприємство зобов'язане відшкодовувати спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати Департаменту на підставі виставлених рахунків та актів відшкодування комунальних послуг щомісячно протягом 5 робочих днів з моменту отримання підприємством рахунку та акту відшкодування комунальних послуг, але не пізніше 30 числа поточного місяця .

Таким чином, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати відповідач повинен був виконувати не пізніше 30 числа місяця, в якому отримував відповідні акти та рахунки від позивача, а саме: до 30.03.2015 (включно) відповідач повинен був відшкодувати позивачу вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 2230 грн. 42 коп. (за рахунком-фактурою № 3 від 10.03.2015), до 30.04.2015 (включно) - вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 389 грн. 04 коп. (за рахунком-фактурою № 8 від 01.04.2015), до 30.05.2015 (включно) - вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 675 грн. 96 коп. (за рахунком-фактурою № 14 від 07.05.2015), до 30.05.2015 (включно) - вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 2021 грн. 82 коп. (за рахунком-фактурою № 17 від 20.05.2015), до 30.05.2015 (включно) - вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 11 грн. 86 коп. (за рахунком-фактурою № 20 від 25.05.2015) та до 30.06.2015 (включно) - вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 12 грн. 04 коп. (за рахунком-фактурою № 24 від 08.06.2015).

Втім, відповідач свій обов'язок з відшкодування позивачу спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат за період з січня по квітень 2015 року не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5341 грн. 14 коп. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, за період з січня по квітень 2015 року відповідач повинен був відшкодовувати позивачу отримані комунальні послуги та експлуатаційні витрати за Договором № 29 від 04.03.2015 у загальному розмірі 5341 грн. 14 коп., однак відповідач свого обов'язку зі сплати грошових коштів у розмірі 5341 грн. 14 коп. не виконав.

Наявність та обсяг заборгованості Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» у розмірі 5341 грн. 14 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 5341 грн. 14 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині стягнення з Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» суми основного боргу у розмірі 5341 грн. 14 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з відшкодування спожитих комунальних послуг, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 1229 грн. 09 коп. за загальний період нарахування з 31.03.2015 по 22.09.2015 щодо кожного простроченого платежу окремо в межах шестимісячного строку нарахування, а саме: 635 грн. 76 коп. пені за прострочення оплати рахунку-фактури № 3 від 10.03.2015, 91 грн. 06 коп. пені за прострочення оплати рахунку-фактури № 8 від 01.04.2015, 124 грн. 89 коп. пені за прострочення оплати рахунку-фактури № 14 від 07.05.2015, 373 грн. 57 коп. пені за прострочення оплати рахунку-фактури № 17 від 20.05.2015, 2 грн. 20 коп. пені за прострочення оплати рахунку-фактури № 20 від 25.05.2015 та 1 грн. 61 коп. пені за прострочення оплати рахунку-фактури № 24 від 08.06.2015.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.3 Договору № 29 від 04.03.2015 у разі наявності заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг та експлуатаційних витрат за Договором за попередній місяць станом на 29 число поточного місяця підприємству нараховується пеня від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, починаючи з 30 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням умови договору щодо строку оплати (п. 3.2.1 Договору № 29 від 04.03.2015), відповідно до якої відповідач зобов'язаний відшкодовувати спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати не пізніше 30 числа поточного місяця, суд дійшов висновку, що прострочення виконання грошового зобов'язання настає з наступного дня, після 30 числа поточного місяця (який є останнім днем оплати).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині стягнення з Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» пені у розмірі 1229 грн. 09 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 62 грн. 60 коп. за загальний період з 31.03.2015 по 22.09.2015 щодо кожного простроченого платежу окремо, а саме: 32 грн. 26 коп. 3% річних за прострочення оплати рахунку-фактури № 3 від 10.03.2015, 4 грн. 64 коп. 3% річних за прострочення оплати рахунку-фактури № 8 від 01.04.2015, 6 грн. 39 коп. 3% річних за прострочення оплати рахунку-фактури № 14 від 07.05.2015, 19 грн. 11 коп. 3% річних за прострочення оплати рахунку-фактури № 17 від 20.05.2015, 0 грн. 11 коп. 3% річних за прострочення оплати рахунку-фактури № 20 від 25.05.2015 та 0 грн. 08 коп. 3% річних за прострочення оплати рахунку-фактури № 24 від 08.06.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині стягнення з Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» 3% річних у розмірі 62 грн. 60 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості в частині нарахування інфляційних втрат за березень 2015 року у зв'язку з простроченням оплати рахунку-фактури № 3 від 10.03.2015, так як прострочення оплати рахунку-фактури № 3 від 10.03.2015 виникло з 31.03.2015, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат за березень 2015 року є безпідставним.

Так, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині стягнення з Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» інфляційних втрат у розмірі 437 грн. 27 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 429 грн. 50 коп. (за вирахуванням 7 грн. 77 коп. інфляційних втрат, нарахованих за березень 2015 року щодо прострочення оплати рахунку-фактури № 3 від 10.03.2015).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «ЛІК» м. Києва» (03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, літ. А; ідентифікаційний код: 31108609) на користь Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 143; ідентифікаційний код: 34926981) суму основного боргу у розмірі 5341 (п'ять тисяч триста сорок одна) грн. 14 коп., пеню у розмірі 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 62 (шістдесят дві) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 04.11.2015

Суддя І.М. Отрош