Рішення

від 06.11.2015 по справі 910/24483/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2015Справа №910/24483/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" про стягнення 47 525,48 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Хахановський А.В.- представник за довіреністю; від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 квітня 2015 року між ТОВ "ХАЙ-ТЕК" та ТОВ "Енергоспецпроект" укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 20150401-1 (далі Договір).

Позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 40 000,00 грн., проте відповідач свого зобов'язання щодо своєчасності повернення позики належним чином не виконує, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 47 525,48 грн., що включає в себе: 40 000 грн. - сума основної заборгованості; 7 167,12 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; 358,36 грн. - три відсотка річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.10.2015 р.

В судовому засіданні 16.10.2015 р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах стягуваної суми. Суд встановив, що заяву про забезпечення позову буде розглянуто під час судового процесу з урахуванням ст.ст. 66-67 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав через загальний відділ діловодства електронне повідомлення про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2015 р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, розгляд справи відкладено до 06.11.2015 р.

В судовому засіданні 06.11.2015 р. представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2015 р. не був присутній.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2015 року між ТОВ "ХАЙ-ТЕК" та ТОВ "Енергоспецпроект" укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 20150401-1 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.2 Договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Розмір фінансової допомоги становить 40 000,00 грн. (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30 квітня 2015 року. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особистий рахунок позикодавця в установі банку.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю.

01.04.2015 р. на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п. 8.1 Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором.

Судом встановлено, що укладений сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором позики.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3. ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ним взяті на себе зобов'язання виконано належним чином, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн., згідно умов Договору №20150401-1 від 01.04.2015 р., натомість відповідач свого зобов'язання з своєчасного та повного повернення фінансової допомоги належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за вказаним Договором

Факт невиконання відповідачем зобов'язань належним чином доведений, документально обґрунтований та відповідачем не спростований.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 40 000,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 167,12, грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 358,36 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 7 167,12 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не підлягає задоволенню, оскільки сторони не встановили пеню та її розмір у договорі № 20150401-1 від 01.04.2015 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До матеріалів позовної заяви також додано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову, за своєю правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

Тобто, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що йому на даний час невідомий дійсний матеріальний стан відповідача, а також невідомо, в яких фінансових установах відкриті рахунки ТОВ "Енергоспецпроект", з яких, у разі задоволення позову, може бути стягнено грошові кошти для задоволення грошових вимог та своєчасного виконання рішення суду.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах стягуваної суми.

Крім того, позивач не додав до заяви про забезпечення позову оригінал платіжного документу про сплату судового збору. Відповідно п. 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", коли ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), то суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи викладене, суд вирішив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 609 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок 3% річних на предмет вірності їх нарахування. За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 358,36 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не з'явився в судове засідання та не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 546, 548, 549, 610, 611, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 66, 82-85, 193 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК" (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95-Є, 2й поверх; ідентифікаційний код 31087909) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., видати наказ і надіслати його на виконання до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6; податковий номер - 39471390).

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2 кв. 93; ідентифікаційний код 31780106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ТЕК" (03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95-Є, 2й поверх; ідентифікаційний код 31087909) суму боргу в розмірі 40 000 (сорока тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 36 коп., та судовий збір у розмірі 1551 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 48 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.11.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко