Рішення

від 03.11.2015 по справі 910/22858/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа №910/22858/15 За позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Брайка Станіслава Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна група «Новотні та Мєнер»

про стягнення 59 486 885,87 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Скокін Л.Л. (представник за довіреністю №09/05-193 від 21.07.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Брайка Станіслава Анатолійовича (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна група «Новотні та Мєнер» (надалі також - відповідач) 59 486 885,87 грн. на підставі Договору про надання кредитної лінії №1209-08 від 27.09.2012р., з яких заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 50 000 000,00 грн., заборгованість за нарахованими відсоткам становить 8 153 424,66 грн., сума пені за неповернення відсотків становить 1 333 461,21 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує перед позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, не сплачує тіло кредиту та відсотки по кредиту, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, про стягнення якої позивач звернувся до суду.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/22858/15, розгляд призначено на 06.10.2015р.

В судовому засіданні 06.10.2015р. розгляд справи було відкладено до 20.10.2015р. у зв'язку з неявкою представника від відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 20.10.2015р. в справі було продовжено строк розгляду спору на 15 днів терміном до 15.11.2015р. включно та відкладено судовий розгляд до 03.11.2015р.

В судове засідання 03.11.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурна група «Новотні та Мєнер» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01013, м. Київ, вул. Набережно-печерська дорога, 2.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 02.09.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Конверт з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу суду з відмітками «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна група «Новотні та Мєнер», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

В судовому засіданні 03 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012р. між позивачем (банк за Кредитним договором) та відповідачем (позичальник за Кредитним договором) був укладений Договір про надання кредитної лінії №1209-08 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач надає відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом «кредит», на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 60 000 000,00 грн. Термін користування кредитом - до 19.09.2013 включно. Процентна ставка за користування кредитом: 23% річних.

Видача кредиту на цілі, визначені в п. 1.2. Договору (поповнення оборотних коштів), здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви відповідача, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача в ПАТ «Енергобанк». (п. 3.1. Кредитного договору).

Пунктом 3.4. Кредитного договору встановлено, що позивач нараховує проценти, виходячи із розрахунку встановленої у цьому Договорі процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а відповідач сплачує проценти щомісячно до 03 числа (включно) наступного за звітним місяця, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок позивача.

Додатком №1 до Кредитного договору сторони погодили графік зменшення ліміту кредитування: з 27.09.2012р. по 18.09.2013р. - 60 000 000,00 грн., з 19.09.2013р. - 0,00 грн.

Додатковим договором №1 від 27.09.2012р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що в межах відкритої відновлювальної відкличної кредитної лінії згідно Кредитного договору позивач надає відповідачу транш у сумі 22 800 000,00 грн., строком користування з 27 вересня 2012 року по 19 вересня 2013 року включно зі сплатою 23% річних на поповнення обігових коштів.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 25.10.2012р. до Кредитного договору сторони встановили, що процентна ставка за користування кредитом становитиме 28% річних з 01 жовтня 2013 року.

Додатковим договором про надання траншу від 29.07.2013р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що в межах відкритої відновлювальної відкличної кредитної лінії згідно Кредитного договору позивач надає відповідачу транш у сумі 12 500 000,00 грн., строком користування з 29 липня 2013 року по 19 вересня 2013 року включно зі сплатою 28% річних на поповнення обігових коштів.

Додатковим договором про надання траншу від 27.08.2013р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що в межах відкритої відновлювальної відкличної кредитної лінії згідно Кредитного договору позивач надає відповідачу транш у сумі 4 520 000,00 грн., строком користування з 27 серпня 2013 року по 19 вересня 2013 року включно зі сплатою 28% річних на поповнення обігових коштів.

Пунктом 1 Додаткової угоди №8 від 09.09.2013р. до Кредитного договору сторони встановили, що процентна ставка за користування кредитом становитиме 24% річних. Термін користування кредитом - до 19.09.2014р. включно.

Пунктом 2 Додаткової угоди №8 від 09.09.2013р. до Кредитного договору сторони погодили графік зменшення ліміту кредитування: з 27.09.2012р. по 19.09.2014р. - 60 000 000,00 грн., з 20.09.2014р. - 0,00 грн.

Додатковим договором №11 від 18.09.2014р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 54 800 000,00 грн. Термін користування кредитом - до 19 вересня 2015 року включно.

Додатковим договором №12 від 06.10.2014р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 50 000 000,00 грн.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором. (п. 9.1. Кредитного договору).

На виконання умов Кредитного договору позивачем було видано відповідачу кредитні кошти на суму 59 800 000,00 грн.

Відповідачем здійснено повернення частини взятого кредиту в розмірі 9 800 000,00 грн., що підтверджується наявними в справі виписками по рахунку останнього.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині повернення кредитних коштів в розмірі 50 000 000,00 грн., своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір , який за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами Кредитного договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом п. 1. Додаткового договору №11 від 18.09.2014р. до Кредитного договору кінцевий термін до настання якого має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється до 19.09.2015р. включно.

В матеріалах справи наявна вимога позивача №1962/1 від 11.06.2015р., якою позивач вимагав від відповідача погашення існуючої заборгованості за Кредитним договором, яку останнім було залишено без відповіді.

Отже, відповідач в порушення умов Кредитного договору та додаткової угоди до нього, у встановлений строк кредитні кошти у розмірі 50 000 000,00 грн. не повернув, проценти за користування кредитом у розмірі 8 153 424,66 грн. не сплатив, у зв'язку з чим останні підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що розрахунок сум заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам, доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим та доведеним.

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи докази на підтвердження погашення ним заборгованості по кредиту в сумі 50 000 000,00 грн. та заборгованості по процентам в сумі 8 153 424,66 грн.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 8 153 424,66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, суд вважає обґрунтованими в повному обсязі.

У зв'язку з допущенням відповідачем простроченням по сплаті кредитних коштів та відсотків по кредиту, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, згідно розрахунку, пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 1 333 461,21 грн.

Пунктом 8.1. Кредитного договору сторонами передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитним договором та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості. Пені нараховується за весь строк дії Кредитного договору та до повного виконання відповідачем зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості. При нарахуванні пені позивач використовує метод «факт/факт», тобто приймається фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Після перевірки наведеного заявником розрахунку суми пені за несвоєчасне повернення процентів, судом встановлено, що він є арифметично вірним, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 333 461,21 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22858/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 50 000 000,00 грн., суми заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 8 153 424,66грн. та суми пені за неповернення відсотків в розмірі 1 333 461,21 грн.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» (станом на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на підставі Постанови №370 від 11.06.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12.06.2015р. прийнято рішення №115 про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» з 12.06.2015р. Згідно рішення виконавчої дирекції ФГвФО №136 від 14.07.2015р. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» призначено Брайка Станіслава Анатолійовича.

Отже, враховуючи, що позов було подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 73 080,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна група «Новотні та Мєнер» (код ЄДРПОУ 35849175, адреса: 01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2) на користь Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (код ЄДРПОУ 19357762, адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56) суму заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 50 000 000,00 грн. (п'ятдесят мільйонів гривень 00 копійок), суму заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 8 153 424,66 грн. (вісім мільйонів сто п'ятдесят три тисячі чотириста двадцять чотири гривни 66 копійок), суму пені за неповернення відсотків в розмірі 1 333 461,21 грн. (один мільйон триста тридцять три тисячі чотириста шістдесят одна гривна 21 копійка).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна група «Новотні та Мєнер» (код ЄДРПОУ 35849175, адреса: 01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2015р.

Суддя С.М. Морозов