Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/20925/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/20925/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТЕР"

про стягнення 2 258 315, 10 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТЕР" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 2 258 315, 10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару на умовах відстрочки платежу № 319/11 від 01.02.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

03.09.2015 та 07.09.2015 через загальний відділ діловодства суду представники сторін подали клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи їх неможливістю явки повноважних представників.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог ухвали суду.

01.10.2015 судове засідання не відбулося у зв'язку з направленням судді Бондарчук В.В. для участі у IV Судовому форумі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 розгляд справи було призначено на 19.10.2015.

У судовому засіданні 19.10.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 19.10.2015 не з'явився, через загальний відділ діловодства направив телеграму, у якій просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку зі зміною складу учасників та керівництва товариства, а також з метою надання додаткових доказів та документів.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

28.10.2015 через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Також, 28.10.2015 через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у справі до вирішення справи № 910/20080/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТЕР» до ТОВ «Деломіс Трейдинг» про стягнення боргу за договором поставки у розмірі 2 788 121,10 грн.

Розглянувши подане клопотання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як роз'яснено пунктом 3.16. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Оскільки судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення справи № 910/20080/15, відповідно суд визнає подане клопотання необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

У дане судове засідання представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, про що свідчить подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТЕР" укладено договір поставки товару на умовах відстрочки платежу № 319/11, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався поставити у власність відповідача взуття та аксесуари в асортименті, кількості та за ціною, що погоджується в специфікаціях та вказуються у видаткових накладних на поставку партії товару, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату в строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.10. договору, товар вважається поставленим з моменту передачі партії товару перевізнику/водію чи іншому уповноваженому представнику відповідача, що підтверджує підписання накладних на партію товару, що постачається.

Згідно п. 5.5. договору, розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 90 календарних днів з дня підписання сторонами видаткових накладних на поставлену партію товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період дії договору було поставлено товар на загальну суму 7 686 523,24 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін (копії в матеріалах справи).

Товар прийнято повноважним представником відповідача - Рябцевим Ігорем Сергійовичем на підставі довіреностей на отримання цінностей від позивача (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 5 428 208,14 грн. (враховуючи повернення товару на суму 23 713,14 згідно видаткової накладної №19435353 від 29.12.2012), що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТЕР" утворилась заборгованість у розмірі 2 258 315,10 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 2 258 315,10 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки товару на умовах відстрочки платежу №319/11 від 01.02.2011, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 7 686 523,24 грн., який прийнятий останнім по видатковим накладним без жодних зауважень.

Однак, відповідач оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 5.5. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість поставленого товару протягом 90 днів з моменту його отримання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки товару на умовах відстрочки платежу №319/11 від 01.02.2011, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 258 315,10 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТЕР" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 57, кв. 102, ідентифікаційний код - 30022442), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (01023, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 4, ідентифікаційний код - 13669756) 2 258 315 (два мільйони двісті п'ятдесят вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн. 10 коп. - заборгованості та 45 166 (сорок п'ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.11.2015.

Суддя Бондарчук В.В.