Рішення

від 26.10.2015 по справі 911/3759/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" жовтня 2015 р.                                                             Справа № 911/3759/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СОЛІД», Києво-Святошинський р-н., с. Бузова

про стягнення 13 622, 97 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач – не з'явився;

відповідач – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СОЛІД» (відповідач) про стягнення 13 622, 97 грн. за договором підряду №63М12 від 21.02.2013, з яких: 6 056,66 грн. основного боргу, 2610,01 грн. пені, 436,08 грн. 3% річних, та 4520,22 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2015 у справі №911/3759/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 12.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 розгляд справи було відкладено на 26.10.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

26.10.2015року відповідач повторно не направив свого повноважного представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали надсилалась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Позивач також не направив свого повноважного представника в судове засідання, проте, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що повноважний представник позивача не має можливості з'явитися в судове засідання 26.10.2015 року у зв'язку з хворобою.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Позивачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що неявка повноважних представників позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності вказаних представників.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.          

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

26.10.2015 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

21 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СОЛІД» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» (Підрядник) укладено договір підряду № 63М12, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик, власними і залученими силами виконати вогнезахисну обробку металоконструкцій на об'єкті.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що договірна ціна за договором складає 6 056,66 грн.

Відповідно до п. п.7.2., 7.3. Договору, оплата виконаних робіт: 95% договірної ціни сплачується Замовником проміжними платежами на підставі довідки форми КБ-3 та Актів приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-3в.

Строк оплати становить наступні двадцять робочих днів з дати підписання сторонами акту, крім коштів які сплачуються, згідно п. 7.4. Договору.

Приписами п. 7.4. передбачено, що 5% договірної ціни сплачується Замовником не пізніше двадцяти робочих днів після підписання Акта робочої комісії, яка складається з представників Генпідрядника та Замовника будівництва про готовність об'єкта до здачі в експлуатацію, на підставі рахунку Підрядника.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаним уповноваженими особами та скріпленим печатками обох сторін Актом прийому-передачі виконаних робіт на суму 6056,66 грн.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, відповідач свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг не виконав та не надав підтвердження того, що об'єкт, на якому проводились роботи за договором підряду № 63М12 не введений в експлуатацію.

З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що об'єкт введений в експлуатацію, у зв'язку з чим, у ТОВ «ДАК-МАСТЕР» виникло право вимагати оплату виконаних робіт, на підставі п.п. 7.2., 7.3. та 7.4. Договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 статті 854 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на підрядника покладений обов'язок щодо виконання певного кола робіт, встановленого та обумовленого умовами договору. В свою чергу, на замовника покладений обов'язок щодо прийняття даних робіт та здійснення оплати.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками підприємств без будь-яких претензій, що б свідчило про неповноту чи неякісне виконання позивачем своїх зобов'язань згідно договору, а тому роботи вважаються прийнятими без зауважень згідно вартості, зазначеної у довідках форми КБ-3.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, у зв'язку з чим сума основного боргу в розмірі 6056,66 грн. за договором підряду № 63М12 підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем за період з 22.08.2014 року по 21.08.2015 року нараховано 2 610,01 грн. пені.

Як передбачено п. 10.6 Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт Замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно сплачених коштів, за кожний день прострочення.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У позовній заяві позивач зазначає, що так як відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки спеціальною позовною давністю є один рік, то нарахування пені ним було здійснено за рік до подачі позовної заяви.

Дослідивши умови договору підряду № 63М12, суд встановив, що сторонами не було визначеного іншого строку, а отже застосуванню підлягає строк передбачений п. 6 ст. 232 ГК України.

Як встановлено п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк, передбачений п. 6 ст. 232 ГК України не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який можуть бути нараховані штрафні санкції.

Нарахування пені не від дати виникнення прострочення зобов'язання, а шляхом зворотного відрахування від дати пред'явлення позову, суперечать вимогам закону.

Таким чином, вірним періодом для нарахування пені є 26.04.2013 по 25.10.2013 року.

Разом з цим, слід зазначити, що у разі якщо розрахунок пені позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок пені у строк, що становить 6 місяців від дня прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, оскільки такий розрахунок буде виходити за межі, заявленого позивачем періоду, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання відповідачем.

З огляду на вказані обставини, суд прийшов до висновку, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 2 610,01 грн. пені слід відмовити.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 4520,22 грн. інфляційних втрат та 436,08 грн. 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем нарахування 3% річних було здійснене з 29.03.2013, однак умовами договору передбачено, що відповідач має здійснити оплату виконаних робіт протягом 20 робочих днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, а не в день підписання такого акту, як помилково вважав позивач при нарахуванні 3% річних.

Враховуючи зазначене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних визначивши при цьому вірний, в межах заявленого позивачем, періоду, а саме з 26.04.2013 року по 21.08.2015 року та встановив, що розмір 3% річних за даний період складає 422,14 грн.

У зв'язку з чим, вимога про стягнення з відповідача 436,08 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 422,14 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 4520,22 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з 01.04.2013 по 31.07.2015, суд зазначає, що таке нарахування теж було здійснене позивачем за невірний період.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних за вірний, в межах заявленого позивачем періоду, а саме з 26.04.2013 року по 31.07.2015 року суд встановив, що розмір інфляційних за даний період складає 4518,27 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 4520,22 грн. інфляційних підлягає частковому задоволенню у розмірі 4518,27 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6056,66 грн. основного боргу, 422,14 грн. 3% річних та 4518,27 грн. інфляційних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СОЛІД» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, 215 А, код ЄДРПОУ 36158057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» (01051, м. Київ, вул. Цитадельна,6/8, код ЄДРПОУ 37240807) – 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 66 коп. основного боргу, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 14 коп. 3% річних, 4518 (чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 27 коп. інфляційних та 1474 (одну тисячу чотириста сімдесят чотири) грн. 84 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову – відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 11.11.2015р.

Суддя                                                             О.В. Щоткін