Рішення

від 03.11.2015 по справі 910/21601/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015Справа №910/21601/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» доЖитлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» простягнення 77194 грн. 45 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - представник за довіреністю № 91/2014/12/26-11 від 26.12.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.11.2013 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» про стягнення 77194 грн. 45 коп., з яких 65533 грн. 66 коп. основного боргу, 3616 грн. 72 коп. пені, 5349 грн. 23 коп. 3% річних та 2694 грн. 84 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-0463-9 від 01.02.2001, не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиту ним теплову енергію, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за період з 01.10.2010 до 01.10.2013 у розмірі 65533 грн. 66 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-0463-9 від 01.12.1999 в частині оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.10.2010 до 01.10.2013, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3616 грн. 72 коп. за період з 01.11.2012 по 30.04.2013. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5349 грн. 23 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2694 грн. 84 коп. за період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21601/13; розгляд справи призначено на 25.11.2013.

У судовому засіданні 25.11.2013, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.12.2013.

У судовому засіданні 09.12.2013 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/21601/13 до винесення рішення у справі № 910/23403/13.

У судовому засіданні 09.12.2013, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.12.2013.

23.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/21601/13 до винесення рішення у справі № 910/23403/13 та клопотання про призначення у справі № 910/21601/13 судової інженерно-технічної експертизи.

Розглянувши у судовому засіданні 23.12.2013 клопотання відповідача про призначення у справі № 910/21601/13 судової інженерно-технічної експертизи, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Що стосується клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/21601/13 до винесення рішення у справі № 910/23403/13, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 04.12.2013 Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/23403/13 за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Зв'язківець" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок наданих послуг відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2001 № 031-0463-9 за період з 15.10.2012 до 16.04.2013, тоді як предметом позову у справі № 910/21601/13 є стягнення заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2001 № 031-0463-9 за період з 01.10.2010 по 01.10.2013.

З огляду на пов'язаність предметів спору у справах № 910/21601/13 та № 910/23403/13, та неможливість вирішення справи № 910/21601/13 про стягнення заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2001 № 031-0463-9 до вирішення справи № 910/23403/13 про перерахунок наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2001 № 031-0463-9, у зв'язку з необхідністю встановлення факту та розміру заборгованості, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 зупинено провадження у справі № 910/21601/13 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/23403/13 за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Зв'язківець" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання провести перерахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2015 припинено провадження у справі № 910/23403/13 та обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/21601/13, були усунуті, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 поновлено провадження у справі № 910/21601/13; розгляд справи призначено на 19.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; у судовому засіданні 19.10.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.11.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2015 надав усні пояснення по справі; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.11.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21408031 (сформованого станом на 23.10.2015), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Зв'язківець» (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-0463-9, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору № 031-0463-9 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору № 031-0463-9, абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Положеннями розділу 8 Договору № 031-0463-9 встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 1 додатку № 3 до Договору № 031-0463-9 визначено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.11.2000 № 1956, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для опалення: 44,60 грн. (100%); для гарячого водопостачання: 44,60 грн. (100%).

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору № 031-0463-9, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору № 031-0463-9 визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділ теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 до Договору № 031-0463-9, сплату за вказаними в п. 2 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що за період з 01.10.2010 до 01.10.2013 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-0463-9 від 01.02.2001 на загальну суму 629390 грн. 74 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви обліковими картками за період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року, та відображено позивачем у розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за період з 01.10.2010 до 01.10.2013, сплативши грошові кошти у розмірі 563857 грн. 08 коп., у зв'язку з чим станом на 01.10.2013 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 65533 грн. 66 коп ., що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви довідкою про надходження коштів від Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» за спожиту теплоенергію за період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року.

22.10.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем долучено до матеріалів справи довідку про надходження коштів від Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» за період з жовтня 2013 року по вересень 2015 року, з якої вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-0463-9.

При цьому, як вбачається із вказаної довідки, грошові кошти у розмірі 615 грн. 66 коп. відповідач сплатив 22.10.2013, тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду (08.11.2013 відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду на позовній заяві).

Таким чином, з огляду на те, що предмет спору (стягнення 615 грн. 66 коп.) був відсутній на момент звернення позивача з даним позовом до суду, а отже права позивача на вказану суму боргу не були порушені на момент звернення позивача до суду, суд відмовляє Публічному акціонерному товариству «Київенерго» у позові в частині стягнення суми основного боргу (частини боргу) у розмірі 615 грн. 66 коп.

Крім того, судом встановлено, що решту частину заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-0463-9 у розмірі 64918 грн. 00 коп . відповідач сплатив після звернення позивача з даним позовом до суду, що відображено у долученій позивачем 22.10.2015 довідці про надходження коштів від Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» за період з жовтня 2013 року по вересень 2015 року.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на те, що сума основного боргу у розмірі 64918 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після звернення позивачем з даним позову до суду та після порушення провадження у даній справі, що відображено у наданій позивачем довідці про надходження коштів від відповідача за період з жовтня 2013 року по вересень 2015 року, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 64918 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 031-0463-9 від 01.12.1999 в частині оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.10.2010 до 01.10.2013, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3616 грн. 72 коп. за період з 01.11.2012 по 30.04.2013.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного залишку боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» пені у розмірі 3616 грн. 72 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5349 грн. 23 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2694 грн. 84 коп. за період з жовтня 2010 року по вересень 2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» 3% річних у розмірі 5349 грн. 23 коп. та інфляційних втрат у розмірі 2694 грн. 84 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на дату подання позову), державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги, що сума основного боргу у розмірі 64918 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після порушення у справі, судовий збір в цій частині покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, буд. 27; ідентифікаційний код: 22906379) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) пеню у розмірі 3616 (три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 5349 (п'ять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 2694 (дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 1706 (одна тисяча сімсот шість) грн. 78 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Зв'язківець» суми основного боргу у розмірі 64918 грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 09.11.2015

Суддя І.М. Отрош