Рішення

від 10.11.2015 по справі 917/2199/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015 р. Справа № 917/2199/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італальянс", проїзд 40 років ДАІ, 1, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія "Бізнес-клас", вул.Карла Маркса, 200, м.Глобине, Полтавська область, 39000

про стягнення грошових коштів у розмірі 5281,68 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір від 23.10.2015р.

від відповідача: не з'явились.

Розглядається позовна заява про стягнення 5281,68 грн. боргу за договором № 16 від 03.10.2014р., у тому числі 3164,00 грн. основного боргу, 1 531,38 грн. інфляційних нарахувань, 93,36 грн. - 3% річних, 586,30 грн. пені.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання 10.11.2015р. позивач надав заяву про збільшення розміру витрат на оплату послуг адвоката (вх. № 16305 від 10.11.2015р.).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

03 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Італальянс» (далі по тексту - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія «Бізнес-клас» (далі по тексту - Відповідач, Замовник) був укладений договір № 16 (далі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- п.11. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечити належне (у відповідності до вимог заводу-виробника та умов безпечної технічної експлуатації транспортних засобів) здійснення ремонту, автомийки, чищення салону та інших видів технічного сервісного обслуговування належних Замовнику чи орендованих ним автомобілів (далі - обслуговування), а Замовник зобов'язується прийняти результат належного обслуговування та своєчасно і в повному обсязі сплатити його вартість Виконавцю.

- п.1.2.За цим договором Замовник доручає Виконавцю виконувати на замовлення Замовника ремонт, технічне обслуговування наданих Замовником автомобілів Фіат, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим Договором .

- п.2.3. Остаточний перелік фактично виконаних робіт, встановлених запасних частин, витратних матеріалів та вартість проведеного обслуговування визначається у двосторонньому ОСОБА_2 виконаних робіт та рахунку.

- п.3.3. Оплата вартості послуг з ремонту автомобіля Замовника, вартість запасних частин, витратних матеріалів та/або іншого виду обслуговування здійснюється Замовником у формі 100% попередньої оплати. В разі неповного використання Виконавцем перерахованої Замовником попередньої оплати, її залишок повертається (в готівковому або безготівковому порядку) Замовнику або зараховується в рахунок наступного обслуговування в залежності від домовленості сторін.

п.3.4.Остаточний розрахунок та плата за надані Виконавцем послуги здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання двостороннього ОСОБА_2 виконаних робіт та виставлення рахунку. Відсутність рахунку Виконавця не є підставою для відмови Замовника від здійснення оплати.

- п.5.1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ним договором, сторони несуть відповідальність передбачену положеннями чинного законодавства України та цим договором.

- п.5.3. Замовник несе відповідальність перед Виконавцем в разі затримки понад встановлені цим договором строки оплати за виконані роботи і запасні частини. В цьому випадку. Замовник повинен платити Виконавцю не тільки суму боргу, але й суму нарахованої пені в розмірі 1,5% від суми боргу за кожен день прострочення сплати.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору ним за замовленням відповідача проведено технічне обслуговування автомобіля Fiat N.Doblo, Держ.№ВІ7207СА, VEN.LD.N ZFA26300009048762, рік вип.. 2012, Пробіг 124424.

На підтвердження факту виконання робіт позивачем надано ОСОБА_2 № 212163 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.10.2014р.

ОСОБА_2 № 212163 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.10.2014р. оглянуто судом у засіданні, копія долучена до матеріалів справи. Акт підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Позивач вказує, що у визначені договором строки Відповідачем не здійснена оплата наданих послуг.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово направляв Відповідачу претензії з вимогою погасити заборгованість, зокрема, претензію вих. № 18 від 23.12.2014р. (отримана Відповідачем 25.12.2014р.); претензію вих. № 21 від 23.03.2015р. (отримана Відповідачем 27.03.2014р.).

Крім того, позивачем направлялися претензії на ім'я засновників ТОВ ТТК «Бізнес-клас» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 № 3 вих. № 25 від 14.07.2015р. (отримані 18.07.2015р.).

Позивач вказує, що відповідачем заборгованість погашена не була, тому вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 5281,68 грн. боргу за договором № 16 від 03.10.2014р., у тому числі 3164,00 грн. основного боргу, 1 531,38 грн. інфляційних нарахувань, 93,36 грн. - 3% річних, 586,30 грн. пені.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № 16 від 03.10.2014р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором № 16 від 03.10.2014р. в частині надання відповідачу послуг, що підтверджується ОСОБА_2 № 212163 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.10.2014р., який підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Факт отримання послуг від позивача за вказаним актом відповідач не спростовував, відомостей про наявність претензій щодо якості наданих послуг від відповідача не надходило.

З врахуванням п.4. договору (остаточний розрахунок та плата за надані Виконавцем послуги здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання двостороннього ОСОБА_2 виконаних робіт та виставлення рахунку. Відсутність рахунку Виконавця не є підставою для відмови Замовника від здійснення оплати), відповідач мав розрахуватись за надані позивачем послуги до 13.10.2014р. включно.

Проте, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором не оплатив вартість послуги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3164,00 грн. заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Сторони у п.5.3. договору передбачили, що замовник несе відповідальність перед Виконавцем в разі затримки понад встановлені цим договором строки оплати за виконані роботи і запасні частини. В цьому випадку. Замовник повинен платити Виконавцю не тільки суму боргу, але й суму нарахованої пені в розмірі 1,5% від суми боргу за кожен день прострочення сплати.

Відповідно до доданих до позову позивачем розрахунків, відповідачу з врахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахована пеня за період з 14.10.2014р. по 14.04.2015р. в розмірі 586,30 грн.

Крім того, Відповідачу нараховані інфляційні за період з листопада 2014р. по вересень 2015р. в розмірі 1531,38 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 14.10.2014р. по 07.14.2015р. в розмірі 93,36 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення такими, що підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, зокрема витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1400 грн.

Судові витрати по сплаті 1218 грн. судового збору відповідно 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Щодо стягнення судових витрат на оплату правової допомоги у сумі 1400 грн., суд зазначає наступне.

Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно ст. 12 Закону оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Судом встановлено, що 14.09.2015 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг.

Пунктами 1.1. та 2.1 договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов"язується надати замовнику юридичні послуги, зокрема правову допомогу, пов"язану зі складанням позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Італальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія "Бізнес-клас" про стягнення заборгованості за договором № 16 від 03.10.2014р.

Факт надання позивачу правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 підтверджується актом виконаних робіт від 17.09.2015р.

Факт понесення позивачу витрат за послуги адвоката шляхом сплати адвокату ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2015р. № 628 на суму 700 грн.

Крім того, 23.10.2015 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг.

Пунктами 1.1. та 2.1 договору про надання юридичних послуг сторони погодили, що замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов"язується надати замовнику юридичні послуги, зокрема правову допомогу, пов"язану представництвом інтересів замовника у справі № 917/2199/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італальянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія "Бізнес-клас" про стягнення заборгованості за договором № 16 від 03.10.2014р.

Адвокат ОСОБА_1 представляв інтереси позивача у справі № 917/2199/15 в судовому засіданні 10.11.2015р., що відображено в протоколі судового засідання від 10.11.2015р. та вступній частині рішення по даній справі.

Факт понесення позивачу витрат за послуги адвоката шляхом сплати адвокату ОСОБА_1 підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2015р. № 667 на суму 700 грн.

Оглянувши матеріали справи, врахувавши складність справи, врахувавши ціну позову та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом з урахуванням ст. 49 ГПК України, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 1400,00 грн. по даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне витрати позивача у розмірі 1400 грн. на послуги адвоката, покласти на відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу країни,

суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техніко-транспортна компанія «Бізнес-клас» (вул. Карла Маркса, 200, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 36719307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Італальянс» (вул. 40 років ДАІ, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 34917867) 3164,00 грн. основного боргу, 586,30 грн. пені, 1531,38 грн. інфляційних, 93,36 грн., 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 1400 грн. витрат на послуги адвокатів.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено ___.11.2015 р.

Суддя Киричук О.А.