Рішення

від 02.11.2015 по справі 916/3714/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2015 р.Справа № 916/3714/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Вишгороденергобудтранс";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 20 312,85 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Вишгороденергобудтранс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20 312,85 грн., яка складається з заборгованості за оренду землі у сумі 18 669,68 грн. та нарахованого штрафу і пені у розмірі 1 643,17 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.03.2014р. між ним, як Орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Орендарем, було укладено договір оренди будівель та споруд майнового комплексу бази відпочинку „Сигнал" з усім обладнанням та устаткуванням. При цьому пунктом 7.1.4 договору передбачено, що Орендар зобов'язаний нести всі витрати з експлуатації об'єкта, зокрема, здійснювати оплату оренди землі.

Позивач вказує на те, що після закінчення дії вказаного договору та повернення в березні 2015р. майна і обладнання бази відпочинку, при звірці у Білгород - Дністровській об'єднаній ДПІ ГУ ДФС в Одеській області було встановлено, що відповідачем не було здійснено оплату обов'язкових платежів за оренду землі.

Як вказує позивач, з огляду на те, що органом місцевого самоврядування було поставлено питання про розірвання довгострокового договору з ПрАТ "Вишгороденергобудтранс" від 09.09.1998р., як з основним землекористувачем земельної ділянки, він був змушений в терміновому порядку сплатити за відповідача необхідні платежі та штрафні санкції на загальну суму, що заявлена до стягнення.

Одночасно, позивач зазначає, що ним неодноразово на адресу відповідача були направлені вимоги щодо погашення перед ним заборгованості, проте вони були залишені без відповіді та реагування, у зв'язку із чим він був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. було порушено провадження у справі №916/3714/15 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 07.10.2015 року.

У судовому засіданні 7.10.2015р. під час розгляду справи по суті представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.10.2015 року, з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.11.2015р.

Вказаною ухвалою явка представника позивача у судове засідання була визнана необов'язковою, водночас його було зобов'язано надати копії документів, оригінали яких були оглянуті судом, а також докази сплати штрафу та пені.

19.10.2015р. до суду надійшли документи, надіслані позивачем (а.с.36-55).

30.10.2015р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.57-58), згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач вказує, що ним у відповідності до вимог п.5.1 договору, 02.10.2014р. в повному обсязі було перераховано оренду плату за користування майном у розмірі, передбаченому умовами договору.

Водночас, зазначає про те, що з огляду на закінчення терміну дії договору ним разом з представником позивача без будь-яких претензій з боку останнього було складено акт приймання - передачі майнового комплексу бази відпочинку «Сигнал».

Відповідач у відзиві на позов акцентує увагу на тому, що оскільки основним орендарем земельної ділянки, на якому розташована база відпочинку, на підставі договору № 20 від 09.09.1998р. є саме позивач, а умови вказаного договору до його відома не ставилися, то саме на Приватне акціонерне товариство "Вишгороденергобудтранс" покладено обов'язок по сплаті оренди землі.

Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що позивачем впродовж дії договору жодного разу не пред'являлися вимоги щодо оплати оренди землі, в яких було б зазначено конкретні суми такої оплати, розрахунок та порядок проведення оплат.

Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми, зокрема, вказує, що сума орендної плати, сплаченої за грудень 2014р., відрізняється від сум оплат за січень, лютий, березень 2015р.

У поданому відзиві відповідач також зосереджує увагу на необґрунтованості нарахування штрафу саме у розмірі 447, 99 грн. або 567,59 грн. та взагалі ставить під сумнів його існування.

У вказаному відзиві відповідач з огляду на тяжкий стан здоров'я, просить суд розглядати справу за його відсутності.

У судове засідання 02.11.2015р. представники сторін не з'явилися.

Приймаючи до уваги, що ухвалою суду від 07.10.2015р. явка представника позивача у засідання суду 02.11.2015р. була визнана необов'язковою, а також з урахуванням того, що відповідач у поданому відзиві на позов просив суд розглядати справу без його участі, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, наданих у судовому засіданні 07.10.2015р., проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що має відповідати способам захисту прав, визначених ст. 16 ЦК України, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Вишгороденергобудтранс" направлені на відшкодування збитків, які складаються з сум сплачених в якості плати за землю, а також штрафів та пені, сплачених відповідно до статей 126 та 129 Податкового кодексу України.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення збитків, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Як слідує з матеріалів справи, 15.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Вишгороденергобудтранс" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди будівель, споруд, майнового комплексу (а.с.8-13), згідно п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування майновий комплекс бази відпочинку «Сигнал» з усім обладнанням та устаткуванням, що належить Орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 03.10.2008р. № 397 і розташований на земельній ділянці площею 9 900 м2, яка перебуває у користуванні на підставі договору зареєстрованого 09.09.1998р. № 20.

Відповідно до п. 4.1 договору, строк оренди становить один рік з дати приймання об'єкта за актом приймання - передачі.

Загальний розмір орендної плати за об'єкт становить 36 000 грн. на рік (п.5.1 договору).

Згідно п. 5.3 договору, Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати приймання об'єкта за актом приймання - передачі перерахувати орендну плату за сорок сім днів авансом.

Приписами п. 5.4 договору встановлено, що повний розрахунок проводиться по закінченню літнього сезону.

Відповідно до п. 7.1.4 договору сторони узгодили, що Орендар зобов'язаний нести всі витрати з експлуатації об'єкта: плата оренди землі, електроенергію, водопостачання, стоки та інші сторонні послуги.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що договір набуває чинності в момент, визначений у п. 3.4 та діє до 15.09.2015р., але не раніше ніж до підписання акту приймання-передачі згідно з п. 8.5 договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке відбулося під час дії договору (п.10.4 договору).

Згідно п. 10.8.4, дія договору припиняється, зокрема, у разі розірвання договору за згодою сторін.

Як встановлено судом, орендований відповідачем майновий комплекс було повернуто відповідачу в порядку п. 8.5 договору 18.03.2015р., що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним актом приймання-передачі (а.с.51).

За загальними принципами відповідальності за завдання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода, спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

За таких обставин, мало місце заподіяння збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем господарського зобов'язання, встановленого договором оренди від 15.03.2014р., а саме недотримання умов п. 7.1 4 договору, відповідно до якого саме Орендар зобов'язаний нести всі витрати з експлуатації об'єкта, зокрема, здійснювати оплату оренди землі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що до обов'язків відповідача безпосередньо входить оплата за землю, яка за розрахунком позивача, з яким погоджується суд, складає за грудень 2014р., січень, лютий та частину березня 2015р.(до 18.03.2015р.) 18 669,68 грн., ці витрати є збитками позивача і підлягають задоволенню за рахунок відповідача.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що до його обов'язків не входив обов'язок плати за землю, оскільки такий обов'язок відповідно до договору від 09.09.1998р. № 20 покладений саме на Приватне акціонерне товариство "Вишгороденергобудтранс", з огляду на те, що вказане твердження спростовується самим текстом договору від 15.03.2014р., зміст якого є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, податкова декларація з плати за землю за 2014р. подавалася саме ОСОБА_1., який зазначав себе керівником платника податку.

Судом також не приймаються до уваги посилання на те, що підтверджені суми за 2015р. відрізняються від сум за 2014р. оскільки зазначені розбіжності зумовлені індексацією орендної плати, яка є обов'язковою в силу закону.

Вказані суми зазначені в податковій декларації з плати за землю за 2015р.

Посилання відповідача на те, що йому впродовж дії договору не пред'являлися вимоги щодо оплати оренди землі, також не беруться судом до уваги та не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки його обов'язок сплачувати зазначені витрати прямо встановлений умовами договору від 15.03.2014р.

Разом з тим, суд вважає слушними посилання відповідача щодо необґрунтованості нарахування штрафу та пені з огляду на наступне.

За змістом ст. 225 ГК України додаткові витрати мають бути понесені стороною, а докази такого понесення відповідно до ст. 33 ГПК України мають бути надані позивачем до суду.

Суд зазначає, що платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи (а.с.47-48), та призначення платежу, зазначені в них, не дають підстав для встановлення факту оплати позивачем штрафів та пені в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а натомість, свідчать виключно про оплату за оренду землі.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про недоведеність вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені, у зв'язку із чим у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Вишгороденергобудтранс" підлягають частковому задоволенню, що зумовлює відповідне пропорційне покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Вишгороденергобудтранс" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 1, код ЄДРПОУ 04630703) заборгованість по земельному податку у розмірі 18 669/вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять/грн. 68 коп. та 1 679/одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять/ грн. 20 коп. судового збору.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 листопада 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська