Постанова

від 04.11.2015 по справі 904/5465/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015 року Справа № 904/5465/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін

від відповідача: ОСОБА_1, представник, дов. № 811 від 12.04.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 року у справі № 904/5465/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про стягнення 117 819,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати від 30.10.2015р. розгляд апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чимбар Л.О., Кузнецова І.Л.

Ухвалою суду від 04.11.2015р. даною колегією суддів апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 року (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 46 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 39 652,00 грн. процентів за користування кредитом, 23 024,98 грн. пені, 9 142,30 грн. комісійних за користуванням кредитом, 2 356,39 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано порушенням відповідачем умов договору банківського обслуговування від 09.11.2011р., доведеністю заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом - 46 000грн.00коп., проценти за користування кредитом - 39 652, 00 грн., 23 024, 98грн. - пеня, 9 142, 98 грн. - комісія за користування кредитом.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 року та відмовити в позові.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що судом не встановлено всіх обставин справи. Так, 29.06.2011року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 113021 банківського рахунку на комплексне обслуговування відповідачем позивача. Цього ж дня сторони уклали Угоду про відкриття поточного рахунку з карткою примірника підписів та печатки.

06.02.2013року приблизно о 17годині 30хвилин працівник банку позивача по телефону повідомив відповідача, що з рахунку останнього, згідно платіжних доручень №298 від 06.02.2013року на суму 20000,00грн., №299 від 06.02.2013року на суму 19000,00грн. та №300 від 06.02.2013року на суму 7000,00грн. списано 46000,00грн., які позивачем самостійно перераховані на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ед Юкейшн» з чим відповідач категорично не погодився та просив позивача заблокувати рахунок і повернути ці кошти.

Відповідач 07.02.2013року звернувся до відділення банку позивача та до служби безпеки позивача з письмовою заявою про розслідування безпідставного списання 46000,00грн. та повернення цих коштів на рахунок відповідача.

13.03.2013року службою безпеки позивача було повідомлено, що 06.02.2013року з рахунку відповідача без згоди останнього позивачем були помилково списані кошти у сумі 46000,00грн. через комп'ютерний вірус, який нібито знаходився в комп'ютері відповідача. Листом № 20.1.0.0.0/7-130213/2934 від 13.03.2013року позивач відмовив відповідачу в поверненні грошових коштів у сумі 46000,00грн

Тобто, позивач, не заперечуючи факту незаконного втручання сторонньої особи в його ж систему електронних платежів і отримання доступу до рахунку відповідача, а також факту незаконного генерування сторонньою особою електронно-цифрового підпису відповідача, згоди на повернення списаних коштів та закриття кредиту не надав.. Відповідач посилається на порушення позивачем умов діючого законодавства, а також прав та інтересів відповідача.

Крім того, скаржником зазначається, що вказані кошти були списані з рахунку відповідача в кредит та переведені на рахунок невідомої юридичної особи, з якою в нього немає жодних договірних відносин. Списання коштів в кредит з рахунку відповідача взагалі є незаконним, оскільки між сторонами у справі ніколи не укладався кредитний договір. Позивач списав кошти в овердрафт безпідставно та незаконно.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

В судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про відкладення судового засідання у справі на час необхідний для проведення слідчих дій по заяві відповідача про скоєння злочину.

В задоволенні клопотання відмовлено у зв'язку з тим, що факти встановлені у ході слідства не є фактами. які відповідно до ст.35 ГПК України не потребують доказування.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (клієнт) та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" 09.11.2011р. підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитком печатки.

Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms -повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 46 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 39 652,00 грн. процентів за користування кредитом, 23 024,98 грн. пені, 9 142,30 грн. комісії за користуванням кредитом.

Позов мотивовано тим, що позивач надав відповідачу кредитний ліміт у сумі 46 000 грн., який останній не повернув. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідачу станом на 03.04.2015р. нараховані проценти за користування кредитом, пеня та комісійні за користування кредитом.

Господарський суд, задовольняючи позов, погодився з доводами позивача.

При цьому справа була розглянута 28.07.2015р. без участі відповідача. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення, ухвала суду від 14.07.2015р. про відкладення розгляду справи на 28.07.2015р. отримана відповідачем 29.07.2015р., тобто після прийняття рішення. Тому апеляційна інстанція приймає доводи наведені відповідачем та надані докази, які не були досліджені господарським судом.

В ході розгляду справи було встановлено, що 06.02.2013, близько 17 год. 30 хв. працівник Банку відповідача по телефону повідомив позивача, що з його рахунку, згідно платіжних доручень № 298 від 06.02.2013 на суму 20 000,00 грн., № 299 від 06.02.2013 на суму 19 000,00 грн. та № 300 від 06.02.2013 на суму 7 000,00 грн. списано 46 000,00 грн., які в подальшому Банком перераховано на користь ТОВ "Ед Юкейшн". З даною банківською операцією позивач не погодився, просив відповідача заблокувати рахунок і повернути перераховані кошти.

В подальшому за заявою відповідача службою безпеки банку була проведена перевірка за результатами якої складено висновок від 12.03.2015р. У висновку зазначено, що 06.02.2013 року в період часу з 17:43 год. до 17:56 год. з поточних рахунків, які належать ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2, за допомогою електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) клієнтів були здійснені несанкціоновані платежі в ПК «Приват24». Вказані грошові кошти на загальну суму 88 000, 00 грн. (42 000 грн. та 46 000 грн.) були направлені на розрахунковий рахунок № 26007052617287, який належить ТОВ "Едюкейшн" (ЄДРПОУ 38376548). Того ж дня, в період з 17:45 год. до 18:18 год. грошові кошти, перераховані з рахунків були зняті в банкоматі, розташованому у м. Києві, за допомогою карті-ключа, відкритої на ім'я директора та засновника ТОВ "Едюкейшн" - ОСОБА_5

У зв'язку з чим, службове розслідування прийшло до висновку, що є достатні підстави вважати ОСОБА_5 безпосереднім учасником шахрайської схеми по виведенню грошових коштів з розрахункових рахунків клієнтів Дніпропетровського РУ ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2, та їх подальшого отримання через рахунки ТОВ "Едюкейшн".

Також, є підстави вважати, що викрадення коштів було здійснено шахраями з використанням спеціального програмного забезпечення, яке було віддалено занесене на комп'ютер, де знаходилась інформація про ключі та паролі в акаунтах ПК «Приват24» клієнтів банку ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2, та після отримання інформації про паролі доступу, шахраями було здійснені платежі на вказаний ними рахунок.

З урахуванням викладеного, служба безпеки Банку вважала за необхідне:

- ввести динамічні паролі для роботи в ПК «Приват24» для клієнтів - юридичних осіб;

- проведення заходів по вдосконаленню ПК «Приват24» та введення в експлуатацію системи «E-talking», дозволить запобігти викраденню грошових коштів з рахунків клієнтів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Частиною 1 статті 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 ст. 22 Закону.

Згідно п.22.6 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач розпорядження на списання грошових коштів з його рахунку не давав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2014р. по справі № 904/3134/13 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення 47 565,26 грн., яке набрало законної сили, встановлені факти, які відповідно до ст.35 ГПК України не потребують доказування.

Зокрема рішенням встановлено, що відсутні докази того, що Банк, прийнявши вказані електронні платіжні документи до виконання, перевірив дійсність електронного документу та проставленого на ньому електронно-цифрового підпису, а також дотримання вищенаведених положень законодавства про платіжні системи щодо розрахунковим документів. Відповідачем (банком) не спростовано доводів позивача (ФОП ОСОБА_2) про неналежний захист системи ПК «Приват24» ФОП ОСОБА_2 від несанкціонованого доступу сторонніх осіб.

Судом також встановлено, що банком не дотримано своїх зобов'язань за договором банківського рахунку, а також Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та вимог закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, а саме:

- отримавши від позивача заяву про заблокування коштів, банк не вчинив передбачених Інструкцією дій щодо негайного надіслання повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути.

З урахуванням наведеного колегією суддів встановлено, що відповідач за допомогою електронного цифрового підпису не надавав платіжних доручень на списання з його рахунку 46 000 грн. та перерахування даної суми на рахунок ТОВ «ЕдЮкрейн», грошові кошти були помилково перераховані банком, банком допущено порушення своїх зобов'язань за договором банківського рахунку.

Отже банк без доручення відповідача та його згоди здійснив обслуговування кредитного ліміту в сумі 46 000 грн., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Витрати з судового збору покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 року у справі № 904/5465/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 945 грн. витрат на сплату судового збору за апеляційну скаргу.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 09.11.2015р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

І.Л.Кузнецова