Постанова

від 11.11.2015 по справі 908/1370/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.11.2015 справа №908/1370/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Т.М. Колядко, В.М. Татенко при секретарі судового засідання Полякової А.О. за участю представників: від позивача: Балика П.О., довіреність б/н від 11.04.2015р. від відповідача:Саржинська О.А., довіреність №55/20-19 від 05.01.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2015р. по справі№908/1370/14 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька регіональна консалтингова компанія» м. Запоріжжя до відповідача:Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя простягнення 70 000,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька регіональна консалтингова компанія» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя про стягнення 70 000,00грн.

Ухвалою від 20.06.2014р. зупинено провадження у справі №908/1370/14 та направлено копії матеріалів справи до прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя для проведення перевірки наявності ознак кримінальних злочинів.

30.07.2015р. від прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя надійшла постанова про закриття кримінального провадження за №12014080060005497 за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2015р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.09.2015р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька регіональна консалтингова компанія» м. Запоріжжя заборгованість у розмірі 70 000,00грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення були враховані лише доводи позивача, без підтвердження їх належними та допустимими доказами та не надана належна оцінка фактичним обставинам справи та доказам відповідача, чим порушено вимоги ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України, щодо рівності всіх учасників судового процесу.

Апелянт також зазначає, що позивачем не доведено та не додано у справу жодного доказу, що замовником надавалися будь-які документи для виконання ним своїх обов'язків, на виконання п. 3.2.1 Договору.

Скаржник також вказує на те, що Акти №№4-10 не підтверджують факту надання послуг Виконавцем на користь Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя, оскільки на думку відповідача, акт - це документ, який оформлюється обома сторонами договору, що фіксує передачу послуг від Виконавця Замовнику, після дійсного, фактичного надання і одночасно отримання послуг протягом звітного періоду. Також, на думку апелянта, позивач не надає жодного доказу у визначеному законом порядку на підтвердження факту надання відповідачу консультативних послуг з липня 2013р. по січень 2014р.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У судовому засіданні розглянуті оригінали актів здачі-приймання послуг за договором.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг менеджмент» (Виконавець) та Концерном «Міські теплові мережі» (Замовник) укладено договір № 02/017 про надання консультативних послуг.

В подальшому найменування виконавця було змінено із Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг менеджмент» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька регіональна консалтингова компанія", про що 11.12.2013р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою Державної реєстраційної служби України від 30.05.2014р.

Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовнику консультативні послуги (надалі - послуги) в обсягах та порядку, передбачених умовами цього договору, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору послуги надаються Виконавцем для їх використання у господарській діяльності Замовника.

Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 договору виконавець надає замовнику консультативні послуги з управління діяльністю замовника, консультативні послуги в галузі оподаткування та бухгалтерського обліку.

Виконавець за окремою заявкою Замовника також надає Замовнику інші додаткові послуги в галузях управління діяльністю підприємства, оподаткування, бухгалтерського обліку, не передбачені п.п.2.1.-2.3., що узгоджуються обома сторонами (п.2.4. Договору).

На підставі п.4.1. Договору Виконавець надає Замовнику консультації як в усній, так і в письмовій формі.

Відповідно до п. 5.1. Договору сторони погодили, що розмір щомісячної плати за послуги, визначені п.п. 2.1 - 2.3 даного Договору, яка підлягає перерахуванню Виконавцю, визначається сторонами у додатку до даного договору, та є фіксованою незалежно від кількості та обсягу наданих послуг.

Розмір вартості послуг, визначених п. 2.4 даного договору, узгоджується сторонами додатково (п. 5.2 договору).

01.04.2013 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою визначили розмір щомісячної плати, яка підлягає перерахуванню виконавцю, в сумі 10 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 9.1 Договору закріплено, що договір набирає чинності з 01 квітня 2013 року і діє протягом п'яти років.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Вказаний договір був достроково розірваний відповідачем в порядку п. 10.5 цього Договору шляхом надсилання позивачу повідомлення від 04.04.2014 р. № 1817/20 про розірвання договору з 22.04.2014 р. Факт розірвання договору позивачем не заперечується.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору про надання консультативних послуг від 01.04.2013р. № 02/017 сторонами були підписані акти здачі-приймання наданих послуг № 4 від 31.07.2013р. на суму 10 000,00грн. та № 5 від 31.08.2013р. на суму 10 000,00грн.

Також позивачем складені в односторонньому порядку акти здачі-приймання наданих послуг № 6 від 30.09.2013р. на суму 10 000,00грн., № 7 від 31.10.2013р. на суму 10 000,00грн., № 8 від 30.11.2013р. на суму 10 000,00грн., № 9 від 31.12.2013р. на суму 10 000,00грн., № 10 від 31.01.2014р. на суму 10 000,00грн.

Акти № 6 від 30.09.2013 р. та 7 від 31.10.2013 р. були надіслані відповідачу для підписання разом із звітами про надані послуги супровідним листом № 87/13 від 06.11.2013 р., а також повторно направлені з супровідним листом № 97/13 від 28.11.2013р.

Акт № 8 від 30.11.2013 р. надісланий відповідачу для підписання разом зі звітом з супровідним листом від 03.12.2013 р. № 105/13.

Акт № 9 від 31.12.2013 р. надісланий відповідачу для підписання разом зі звітом з супровідним листом від 08.01.2014 р. № 8/1/14.

Акт № 10 від 31.01.2014 р. надісланий відповідачу для підписання разом зі звітом з супровідним листом від 03.02.2014р. №03/02/14/12.

Факт отримання відповідачем супровідних листів № 87/13 від 06.11.2013р., № 97/13 від 28.11.2013р., № 105/13 від 03.12.2013 р., № 8/1/14 від 08.01.2014р., №03/02/14/12 від 03.02.2014р., що підтверджується випискою з журналу вхідної кореспонденції, наданої Концерном «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач Акти №№ 6-10 за вересень 2013 року - січень 2014 року не підписав, вмотивований перелік зауважень до них позивачу не надав.

Згідно з п. 4.2 Договору сторони щомісячно, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, що слідує за звітним, підписують Акт приймання-передачі наданих послуг, який готує Виконавець та разом зі звітом про надані у звітному періоді послуги передає на підпис Замовнику у двох примірниках, підписаних та скріплених печаткою зі свого боку. Замовник у разі відсутності заперечень щодо складу та якості наданих послуг на протязі 3-х робочих днів з моменту отримання актів підписує, скріплює печаткою та повертає один примірник акту приймання-передачі наданих послуг Виконавцю.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у разі незгоди Замовника з результатами наданих Виконавцем послуг (за наявності зауважень до наданих послуг), Замовник протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання Акту направляє на адресу Виконавця вмотивований перелік зауважень до наданих Виконавцем послуг. Такі зауваження підлягають усуненню в строк, обумовлений сторонами. У випадку відсутності у Виконавця підписаного Акту або вмотивованих зауважень у строки, що визначені даним пунктом Договору, Акт вважається узгодженим сторонами, а послуги - наданими та прийнятими у повному обсязі. У випадку не усунення в обумовлений сторонами строк зауважень щодо наданих Виконавцем послуг, сплата таких послуг Замовником не провадиться.

Згідно з п. 5.3 Договору оплата винагороди Виконавця здійснюється Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця, що слідує за звітним.

01.04.2013 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою визначили розмір щомісячної плати, яка підлягає перерахуванню виконавцю, в сумі 10 000,00 грн. без ПДВ.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, оскільки відповідачем не були надані позивачу вмотивовані зауваження до наданих позивачем послуг, тому Акти вважаються узгодженими сторонами, а послуги - наданими та прийнятими у повному обсязі.

За таких обставин, відповідач мав сплатити вартість наданих консультативних послуг за період з липня 2013р. по січень 2014р. на суму 70 000,00грн.

Як встановлено, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 70 000,00грн. за Договором №02/017 від 01.04.2013р., всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати основного боргу у сумі 70 000,00грн., тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 70 000,00грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, щодо недоведеності надання Виконавцем консультативних послуг Замовнику оскільки, до матеріалів справи позивачем надані звіти про надання консультативних послуг за період з липня 2013р. по січень 2014р., згідно яких надані послуги відповідають предмету Договору від 01.04.2013р. №02/017.

Також, слід зазначити, що згідно з умов Договору від 01.04.2013р. №02/017 факт відсутності замовлень не пов'язаний з обов'язком оплатити.

Довод скаржника щодо непідтвердження Актами №№4-10 факту надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька регіональна консалтингова компанія» м. Запоріжжя на користь Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя є безпідставним, оскільки як було зазначено вище, сторони у Розділі 4 Договору від 01.04.2013р. №02/017 визначили, що факт надання та приймання наданих послуг підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. Таким чином, оскільки відповідачем не були надані позивачу вмотивовані зауваження до наданих позивачем послуг, тому Акти вважаються узгодженими сторонами, а послуги - наданими та прийнятими у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта, щодо оплати за договором, яка на думку відповідача проводиться за фактично надані послуги, оскільки відповідно до п. 5.1. Договору та Додаткової угоди до договору № 1 від 01.04.2015р. сторони погодили, що розмір щомісячної плати за послуги, визначені п.п. 2.1 - 2.3 даного Договору, яка підлягає перерахуванню Виконавцю, визначається в сумі 10 000,00 грн. без ПДВ та є фіксованою незалежно від кількості та обсягу наданих послуг.

Крім того, як визначено попередньо позивачем доведено і обсяг наданих послуг.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, а посилання апелянта на порушення господарським судом ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2015р. по справі №908/1370/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запоріжжя області від 30.09.2015р. по справі №908/1370/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запоріжжя області від 30.09.2015р. по справі №908/1370/14 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

В.М. Татенко

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.