Постанова

від 10.11.2015 по справі 911/2445/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 911/2445/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Кравчук О.О.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Ожидівський асфальтобетонний завод"

на рішення

господарського суду Київської області

від 28.07.2015 року

у справі № 911/2445/15 (суддя: Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Юніонтрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ожидівський асфальтобетонний завод"

про стягнення 85494,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ожидівський асфальтобетонний завод" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 61, код 03575480) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" (02660, м. Київ, Деснянський р-н, вул. Віскозна, буд. 11, код 36347431) 73999,00 грн. (сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев`ять грн. 00 коп.) боргу, 4026,10 грн. (чотири тисячі двадцять шість грн. 10 коп.) пені, 5529,93 грн. (п'ять тисяч п'ятсот двадцять дев`ять грн. 93 коп.) штрафу, 201,28 грн. (двісті одну грн. 28 коп.) 3% річних та 1789,86 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят дев`ять грн. 86 коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ожидівський асфальтобетонний завод" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року та прийняти нове, яким в позові частково відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні 29.09.2015 року оголошено перерву до 10.11.2015 року.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 10.11.2015 року представник відповіча не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 21.04.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ожидівський асфальтобетонний завод" (далі-покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юніонтрейд" (далі-постачальник) було укладено договір поставки № 32/1-15, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю щебінь гранітний різних фракцій та відсів гранітний (далі-товар), згідно заявки покупця, на умові ціни франко-станція призначення, яку вказує покупець, а покупець зобов'язується оплатити поставлений товар, згідно рахунка(ів) на оплату товару, та прийняти товар на станції призначення (вказує покупець) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару з урахуванням ПДВ 20% визначається сторонами в рахунках на оплату товару.

Згідно з п. 3.2 договору умова ціни-франко-станція призначення.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки між сторонами здійснюються на підставі рахунку(ів) на оплату товару в українській національній валюті-гривня. Вид розрахунків-безготівковий. Форма розрахунків-платіжним дорученням.

Згідно з п. 3.4 договору загальна сума даного договору з урахуванням ПДВ-20%, загальний обсяг товару, що продається по цьому договору, залежить від обсягу потрібного покупцю та визначається у рахунках на оплату товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що заявка на партію (у якій вказана кількість і асортимент) товару покупця, узгоджена з постачальником, є підставою для виписки рахунка(ів) на оплату товару. Заявка на партію товару містить інформацію про найменування і кількість товару, назву станції призначення покупця, код станції, найменування вантажоодержувача та його реквізити.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на станції призначення, яку вказує покупець, а також сплатити всі необхідні платежі пов'язані з прийняттям товару на станції, яку вказує покупець, відповідно до п. 6.1 даного договору.

Згідно з п. 5.2 договору термін поставки товару протягом дванадцяти робочих днів від дня отримання від покупця 50% попередньої оплати вартості товару, згідно рахунку(ів) на оплату товару.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець попередньо сплачує 50% вартості товару згідно рахунку(ів) на оплату товару, а інші 50% вартості товару сплачує в день отримання товару на станції призначення, яку вказує покупець.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що рахунок(и) на оплату товару є підставою для здійснення платежу і містить число, місяць та рік виписки рахунка(ів) на оплату товару, інформацію про найменування, кількість, ціну та вартість товару, а також вартість залізничної провізної плати, залізничних додаткових послуг та експедиторські послуги. Розрахунки на оплату товару надаються у вигляді додатків до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 6.3 договору дата оплати за даним договором вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 р., в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору.

Відповідач надіслав позивачу заявку № 112/15-01 від 05.05.2015 р., в якій просив відвантажити на його адресу 5 вагонів щебеню гранітного фр. 5*20 мм та 3 вагона щебеню гранітного фр. 20*40 мм за реквізитами:станція призначення-Радивилів, код станції - 350801.

Відповідно до п. 4.1 договору позивачем було виставлену відповідачу рахунок на оплату № 412 від 05.05.2015 р. за товар - щебінь фракції 5*20мм у кількості 350т на суму 53200,00 грн. та рахунок на оплату № 413 від 05.05.2015 р. за товар - щебінь фракції 20*40 мм у кількості 210 т на суму 26250,00 грн.

На виконання умов договору поставки № 32/1-15 від 21.04.2015 р. позивачем було поставлено товар на суму 53124,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 338 від 06.05.2015р. та на суму 25875,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 339 від 06.05.2015 р., а відповідачем було прийнято товар на суму 53124,00 грн. та 25875,00 грн., що підтверджується печатками та підписами уповноважених осіб відповідача на даних видаткових накладних.

Отже, позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 78999,00 грн.

Відповідач всупереч п. 6.1 договору вартість отриманого товару не оплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2015 р. позивачем було направлено на адресу відповідачу претензію № 1853 від 28.05.2015 р. про сплату 78999,00 грн. боргу, що підтверджується фіскальним чеком № 6672 від 29.05.2015р. та описом вкладення у цінний лист № 0001802131972.

Дана претензія була отримана відповідачем 03.06.2015р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02131972.

У відповіді № 148/15-01 від 09.06.2015 р. на вимогу позивача № 1853 від 28.05.2015 р., відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі та обіцяв її сплатити.

01.07.2015 р. відповідачем було сплачено позивачу 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунка позивача з призначенням платежу "за щебінь зг. рахунку № 413 від 05.05.2015 р."

Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість у сумі 73999,00 грн. (78999,00 грн. - 5000,00 грн.).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 73999,00 грн. за товар, отриманий на підставі договору поставки № 32/1-15 від 21.04.2015 р. не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 73999,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 4026,10 грн. пені за прострочення оплати поставленого товару та 5529,93 грн. штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення в оплаті, за поставлений товар, покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач просив стягнути з відповідача 4026,10 грн. пені, нарахованої за період з 10.05.2015 р. по 10.06.2015 р. на заборгованість у сумі 78999,00 грн.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком пеня, нарахована за період з 10.05.2015 р. по 10.06.2015 р. на заборгованість у сумі 78999,00 грн. становить 4155,56 грн. Проте з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 4026,10 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 5529,93 грн. штрафу за несвоєчасну оплату товару у розмірі 7% від суми простроченого платежу 78999,00 грн.

Відповідно до п. 7.4 договору за прострочення в оплаті більше ніж десять днів додатково покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу 78999,00 грн. є арифметично вірним, відповідно суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5529,93 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1737,97 грн. інфляційних втрат та 201,28 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 201,28 грн. 3% річних, нарахованих за період з 10.05.2015 р. по 10.06.2015 р. на прострочену заборгованість відповідача у сумі 78999,00 грн.

Відповідно до вірного арифметичного розрахунку, вірно здійсненого судом першої інстанції за період з 10.05.2015 р. по 10.06.2015 р., сума 3% річних становить 207,78 грн. Проте з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 201,28 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 1737,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.05.2015р. по 10.06.2015р. на заборгованість відповідача у сумі 78999,00 грн.

Однак, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за неповний календарний місяць та місяць, в якому мав бути здійснений платіж.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки травень 2015 р. та червень 2015 р. не можуть бути враховані у період нарахування інфляційних втрат, у зв'язку з тим, що позивачем розраховані інфляційні втрати за період травня 2015 р., у якому мав бути здійснений відповідачем відповідний платіж, та не за повний місяць червня 2015 р. (до 10.06.2015р.), позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1737,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у сумі 78999,00 грн., не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року у справі №911/2445/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/2445/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 10.11.2015 року.