Постанова

від 28.10.2015 по справі 911/1897/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа№ 911/1897/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Північук Л.І. - представник;

від відповідача 1: Потапенко В.В. - представник;

від відповідача 2: Марченко О.В. - представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад» на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 року у справі №911/1897/15 (суддя: Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство-1006»

до 1. Вишгородської районної державної адміністрації Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад»

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі № 911/1897/15 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним Договір від 23.02.2007 року оренди земельної ділянки площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини, кадастровий номер земельної ділянки 3221886401:20:024:0101, яка розташована на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області, укладений між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАД» та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скад» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі № 911/1897/15 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав пропуску строків давності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення першої інстанції не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2015 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у зв'язку з виходом суддів Іоннікової І.А. та Тищенко О.В., які входять до постійного складу судової колегії, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: Головуючого судді Тарасенко К.В. суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, колегію суддів у складі: Головуючого судді Тарасенко К.В. суддів: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 розгляд справи було відкладено на 28.10.2015.

Зокрема, 26.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду, представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував, щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та наданий відзив, заслухавши пояснення та доводи присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

01.02.2007 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято Розпорядження № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини» (надалі - Розпорядження).

Розпорядженням № 42 від 01.02.2007 було вилучено земельну ділянку площею 0,9111 га із землекористування Приватного акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство - 1006» та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» (відповідачу 2) в оренду термін терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

23.02.2007 року між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАД» було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини.

ПрАТ «Димерське спецавтопідприємство-1006» вважає, що Договір оренди від 23.02.2007 року, укладений між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАД», підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство - 1006», правонаступником якого є позивач, і протиправно була вилучена в останнього та безпідставно надана та перебуває в оренді іншої особи (відповідача2).

З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році Відкрите акціонерне товариство «Димереьке епецавтопідприєметво-1006» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» про визнання незаконним Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 року № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини, та зобов'язання Вишгородської районної державної адміністрації Київської області скасувати Розпорядження від 01.02.2007 року № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини.

Постановою Господарського суду Київської області від 21.08.2007 року у справі № А8/166-07 було визнано Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 року № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини» нечинним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 року у справі № А8/166-07 постанову Господарського суду Київської області від 21.08.2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 року К/800/50121/13 відмовлено у відкритті касаційною провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» на постанову Господарського суду Київської області від 21.08.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Димереьке епецавтопідприєметво-1006» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАД» про визнання незаконним Розпорядження.

З зазначено вище вбачається, що судовими рішеннями Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 року № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини» визнано нечинним. Відповідний факт вважається встановленим з моменту набрання судовим рішенням законної сили, що відбулось за наслідками його перегляду в апеляційному порядку, тобто з 20.06.2012 року.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки підприємствам, установам організаціям є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування, та відповідно до п. 5 рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 це рішення є індивідуальним актом одноразового використання і вичерпує свою дію фактом його виконання.

Скасоване в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію фактом підписання договору оренди земельної ділянки не є підставою визнання недійсним даного договору.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини» 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з права людини «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24.06.2003 № 44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», тому визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим, аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 920/613/14 від 13.01.2015.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Таким чином при укладанні між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ «СКАД» Договору оренди земельної ділянки площею 0,9111, Відповідач 2 не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень.

Також судом першої інстанції було відмовлено відповідачу-2 в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсним Договору, укладеного 01.02.2007, мотивуючи тим, що на момент звернення до суду в кінці квітня 2015 року, строк давності не вважається пропущеним, оскільки особа дізналась про порушення свого права лише з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання нечинним Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 року № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини» у справі № А8/166-07 з дня набрання судовим рішенням законної сили, що відбулось за наслідками його перегляду в апеляційному порядку, тобто з 20.06.2012 року.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу передбачено, що України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дослідження обставин справи, судова колегія зазначає, що на момент підписання Договору оренди між Відповідачем1 та Відповідачем 2 порушення права позивача не було, оскільки підписання Договору відбувалося на законних підставах, таким чином позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 року у справі №911/1897/15 підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад» підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 року у справі №911/1897/15 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство-1006» (07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул., Приморська, 20, ідентифікаційний код 00902808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад» (07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул., Приморська, 20, ідентифікаційний код 30684286) 609 (шістсот дев'ять) 00 грн., судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарського суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи № 911/1897/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко