Рішення

від 05.11.2015 по справі 922/5638/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2015 р.Справа № 922/5638/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Ентузіастів, 23, код 00993113; до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ 2014", 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Гоголя, 12, код 39530560; про стягнення 45493,60 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ 2014" про стягнення заборгованості 45493,60грн., в тому числі 29930,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 14965,00 грн. пені. та 598,60 грн. неустойки.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №280 від 14.07.2015р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 12.10.2014р. порушено впровадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2015 р.

Оскільки, представник відповідача 22.10.2015 в судове засідання не з’явився, витребувані судом документи не надав, розгляд справи було відкладено на 05.11.2015 р.

Позивач свого повноважного представника у судове засідання 05.11.2015р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду даної справи був повідомлений своєчасно належним чином.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано письмові пояснення стосовно отримання товару та його вартості по договору, зокрема, позивач вказує, що в позовній заяві вартість отриманого відповідачем товару зазначена відповідно до укладеного між сторонами договору, наряду № 251 на відпуск лісопродукції від 20 липня 2015 р., виставленого рахунку на оплату № 344 від 31 липня та відповідно до діючих на підприємстві цін на деревину, які зазначені в наказі № 207 від 10.12.2014 р. "Про введення сортиментів та цін на необроблену деревину", натомість при оформлені товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ХРА № 430727 від 22.07.2015 р. була допущена помилка у вартості товару та помилково зазначено вартість 1 метра кубічного пиловника без ПДВ - 421,00 грн., тобі як фактично по підприємству та відповідно до укладено між сторонами договору його вартість становить без ПДВ - 538,00 грн., а з ПДВ - 645,60 грн.

Надані позивачем письмові пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про порушення провадження у справі від 12.10.2015 р.

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

Між державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" (позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТМ 2014" (відповідач, покупець) 14.07.2015 р. укладено договір купівлі-продажу № 280, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець, в свою чергу, купує на умовах франко-верхній склад продавця підтоварник, пиловник хвойної породи (надалі товар)

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 серпня 2015 року (п. 11.1. договору).

Умови продажу та приймання товару узгоджені сторонами у розділах 4 та 6 договору, зокрема п.6.1. договору встановлено, що приймання товару по кількості та якості здійснюється уповноваженими представниками обох сторін на верхньому складі продавця перед завантаженням на транспортний засіб з підписанням товаро-транспортної накладної.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на товар встановлена в гривнах за 1 м.куб. на умовах франко-верхній склад продавця без завантаження та складає 391,20 грн. за м.куб з ПДВ за підтоварник (сосна) та 645,60 грн. за м.куб з ПДВ за пиловник (сосона).

Загальна сума договору становить 31104,00 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ 5184,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, передав у власність відповідача 22 липня 2015 року товар (пиловник та підтоварник) на загальну суму 29930,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ХРА № 430727 від 22.07.2015 р. та № 441043 від 22.07.2015 р.

Вартість одного кубічного метра пиловника у розмірі 645,60 грн. з ПДВ підтверджується умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 280, нарядом № 251 на відпуск лісопродукції від 20 липня 2015 р., виставленим рахунком на оплату № 344 від 31 липня 2015 р., а також діючими на підприємстві позивача цінами на деревину, які зазначені в наказі № 207 від 10.12.2014 р. "Про введення сортиментів та цін на необроблену деревину".

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності п. 7.1 договору, оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця з відстрочкою платежу 20 календарних днів.

Позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу № 280 від 14.07.2015 р., було виставлено рахунок на оплату № 344 від 31 липня 2015 р., проте, оплату за отриманий товар відповідач не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 29930,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" за договором купівлі-продажу № 280 від 14.07.2015 р. (товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ХРА № 430727 від 22.07.2015 р. та № 441043 від 22.07.2015 р.) товару (пиловник та підтоварник) у розмірі 29930,00 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідачем не доведений факт відсутності заборгованості перед позивачем, останнім не оспорюються наведені позивачем розрахунки, хоча відповідач мав можливість надати обґрунтування своєї позиції по справі, відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості у строку передбачені договором, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 29930,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п. 9.2 спірного договору сторони визначили, що за порушення строків оплати вартості товару з покупця стягується пеня у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується неустойка у розмірі 2% вказаної вартості, не звільняючи його від виконання зобов'язання за цим договором.

Позивач, відповідно до п. 9.2 спірного договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві неустойку в розмірі 2% - 598,60 грн. Правомірність нарахування даного виду неустойки, який фактично визнається штрафом, перевірена судом, останній відповідає наданому розрахунку, передбачений умовами договору, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 14965,00 грн., суд виходить з наступного.

Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 9.1-9.2. договору № 280, у вигляді сплати пені, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі від 12.10.15 р. суд зобов'язував позивача надати, зокрема, пояснення щодо нарахування пені та неустойки з посиланням на норми спірного договору та приписи чинного законодавства з обґрунтуванням дат, з яких розраховані відповідні суми. Розгляд справи відкладався, зокрема, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду та ненаданням обґрунтованого розрахунку пені із зазначенням періоду її нарахування. Ухвалою господарського суду від 22.10.15 р. суд зобов'язував позивача надати детальний розрахунок нарахування пені та неустойки. Вказані вимоги суду залишені позивачем без виконання.

Згідно із п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З огляду на те, що позивач не виконав вимоги ухвал суду щодо надання обґрунтованого розрахунку пені із зазначенням періоду її нарахування, у суду відсутня можливість перевірити правомірність нарахування заявленої до стягнення пені в розмірі 14965,00грн., оскільки суд позбавлений можливості самостійно встановлювати період їх нарахування. У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, що в подальшому не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених сум в загальному порядку.

За результатами розгляду справи, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним, у зв'язку із задоволення позову, витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1218,00 грн. покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, п.5 ч.1 ст.81, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ 2014" (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Гоголя, 12; код 39530560) на користь державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Ентузіастів, 23; код 00993113) 29930,00 грн. основного боргу, 598,60 грн. - неустойки та 1218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Позовні вимоги в частині 14965,00 грн. пені залишити без розгляду.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_1