Постанова

від 26.08.2015 по справі 810/2177/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року (10:56 год.) м. Київ №810/2177/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егерзунд Україна" до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області про визнання рішення протиправним в частині, його скасування в частині та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 24.0.2014 б/н, ОСОБА_3 довіреність від 24.09.2014

від відповідача: не з'явився

свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» з позовом до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області, в якому, з урахуванням уточнення (т.1, а.с. 132), позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.04.2015 року за №2096/10/10-04-22-03 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу по підприємству ТОВ «Егерзунд Україна», (код за ЄДРПОУ 36230096) в частині відмови в досягненні податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393635,00 грн. (зокрема, по періодах: травень 2012 - згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014 №0004092210, в розрізі контрагентів: ТОВ «Донбас Інвест ВН» (код ЄДРПОУ 35204840) в сумі 285022,00 грн., ТОВ «Консалтінг Компані» (код ЄДРПОУ 37281115) в сумі 108 613,00 грн.);

- зобов'язати ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області повторно розглянути заяву про застосування податкового компромісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» від 15.04.2015 року в частині досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393635,00 грн. (зокрема, по періодах: травень 2012 - згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014 №0004092210, в розрізі контрагентів: ТОВ «Донбас Інвест ВН» (код ЄДРПОУ 35204840) в сумі 285022,00 грн., ТОВ «Консалтінг Компані» (код ЄДРПОУ 37281115) в сумі 108 613,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що часткова відмова відповідачем в досягненні податкового компромісу є протиправною, оскільки позивач мав всі законні підстави для досягнення податкового компромісу, здійснив всі необхідні дії для цього, а підстави для часткової відмови відповідачем у застосуванні податкового компромісу не відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано відмовлено в досягненні податкового компромісу, оскільки жодних підстав відмови відповідачем в рішенні від 29.04.2015 року за №2096/10/10-04-22-03 не зазначено.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, згідно яких вказує, що предметом податкового компромісу є лише заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, тоді як податкове повідомлення-рішення, яким встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не може бути предметом податкового компромісу.

Позивач на заперечення відповідача подав письмові пояснення та зазначив, що згідно законодавства застосування процедури податкового компромісу не ставиться в залежність від форми податкового повідомлення-рішення; податковий компроміс поширюється на випадки встановлення контролюючим органом перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в разі, коли таке відшкодування заявлялось у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання 26 серпня 2015 року не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 26 серпня 2015 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 замінено відповідача ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області правонаступником - ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

За таких обставин суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши представників позивача та свідків, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 36230096, місцезнаходження юридичної особи: 08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вул. Леніна, будинок 20-Г, зареєстроване в якості юридичної особи Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 19.03.2009 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.44).

З 10.04.2015 по 05.05.2015 ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ В«Егерзунд УкраїнаВ» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складений ОСОБА_3 №253/22-10/36230096 від 13.05.2014 (т.1, а.с.15-41).

3 червня 2014 року на підставі акту перевірки №253/22-10/36230096 від 13.05.2014 року ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№0004082210 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1275454,00 грн., з яких 1107270,00 грн. за основним платежем та 168184,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0004092210 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 492044,00 грн., з яких сума завищення бюджетного відшкодування складає 393635,00 грн. та 98409,00 грн. - штрафні (фінансові санкції) (т.1, а.с.42-43).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки №253/22-10/36230096 від 13.05.2014 щодо нереальності операцій ТОВ В«Егерзунд УкраїнаВ» з контрагентами ТОВ "Донбас Інвест ВН", ТОВ «Консалтінг Компані», ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Остін Трейд", ТОВ "Промдонмеханізація".

19 вересня 2014 року у зв'язку з проведеною процедурою адміністративного оскарження ОСОБА_1 об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 №0005772210 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1191839,00 грн. (за основним платежем 1040378,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 151461 грн.) (т.2, а.с.17-18).

У зв'язку з незгодою з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач 3 жовтня 2014 року звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 №0004082210, НОМЕР_1, від 19.09.2014 №0005772210 (т.1, а.с.101-116).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 відкрито провадження у справі №810/5710/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 №0004082210, НОМЕР_1, від 19.09.2014 №0005772210 (т.1, а.с.97-99).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 у справі №810/5710/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 №0004082210, НОМЕР_1, від 19.09.2014 №0005772210 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (т.1, а.с.80-96).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2014 відкрито апеляційне провадження №810/5710/14 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2014 у справі №810/5710/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2014 №0004082210, НОМЕР_1, від 19.09.2014 №0005772210у справі №810/5710/14 (т.1, а.с.100).

15 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» звернулося до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області із заявою про застосування податкового компромісу (т.1, а.с.8).

Судом встановлено, що процедуру досягнення податкового компромісу, як слідує з тексту заяви позивача про застосування податкового компромісу, було розпочато за податковими зобов'язаннями ТОВ В«Егерзунд УкраїнаВ» :

з податку на прибуток підприємств в розмірі 768 014,27 грн., зокрема: по періодах (згідно первинних документів): ІV квартал 2011 року 341 966,27 грн.; ІІ квартал 2012 року 142 891,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року 283 157,00 грн.; в розрізі контрагентів: ТОВ "Промелектро-75" (код ЄДРПОУ 36098229) в ІV кварталі 2011 року у сумі 38 333,33 грн.; ТОВ "Остін Трейд" (код ЄДРПОУ 37582931) в ІV кварталі 2011 року у сумі 26 066,67 грн.; ТОВ "Промдонмеханізація" (код ЄДРПОУ 35514519) в розмірі 381 860,50 грн. (в т. ч. за ІІ квартал 2012 року у сумі 98 703,50 грн. та за ІІІ квартал 2012 року у сумі 283 157,00 грн.); ТОВ "Донбас Інвест ВН" (код ЄДРПОУ 35204840) в розмірі 321753,77 грн. (в т. ч. за ІV квартал 2011 року у сумі 277 566,27 грн. та в ІІ кварталі 2012 року у сумі 44 187,50 грн.);

з податку на додану вартість в розмірі 393 635,00 грн. , зокрема, по періодах: травень 2012 (згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014 №0004092210); в розрізі контрагентів: ТОВ "Донбас Інвест ВН" (код ЄДРПОУ 35204840) в сумі 285022 грн., ТОВ «Консалтінг Компані» (код ЄДРПОУ 37281115) в сумі 108 613,00 грн.

29 квітня 2015 року ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняла рішення за №2096/10/10-04-22-03 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу по підприємству ТОВ «Егерзунд Україна» (код за ЄДРПОУ 36230096) (т.1, а.с.11).

Рішенням відповідача від 29.04.2015 №2096/10/10-04-22-03 було погоджено процедуру досягнення податкового компромісу з податку на прибуток підприємств в розмірі 768 014,27 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» сплатило визначені ним в заяві про застосування податкового компромісу грошові зобов'язання 20.04.2015 року у сумі 19 682,00 грн. з податку на додану вартість та 12.05.2015 року у сумі 38 400,70 грн. з податку на прибуток підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.04.2015 №301 та від 12.05.2015 №378 відповідно (т.1, а.с.9-10), та становить 5% від суми податкових зобов'язань, заявленої до погодження застосування податкового компромісу.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, яким було відмовлено в погодженні застосування процедури податкового компромісу за зобов'язаннями позивача з податку на додану вартість в розмірі 393 635,00 грн., звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання рішення протиправним в частині, його скасування в частині та зобов'язання повторно розглянути заяву про застосування податкового компромісу.

У зв'язку з порушенням провадження у справі №810/2177/15, що розглядається, Київським апеляційним адміністративним судом було зупинено провадження у справі №810/5710/14 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.06.2014 №0004082210, №0004092210, від 19.09.2014 №0005772210, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року (номер судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/44799497).

Перевіряючи обґрунтованість вимог позивача, судом встановлено таке.

17 січня 2015 року набрав чинності Закон України В«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісуВ» від 25.12.2014 № 63-VIII, яким Розділ XX В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2В«Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісуВ» .

За визначенням, наведеним у пункті 1 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації (абз.2 п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України).

Пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку (пункт 3 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України).

Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження (пункт 5 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України).

Відповідно до абз. 1 п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України процедура податкового компромісу , встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження , а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

У силу положень пункту 8 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Матеріали справи свідчать, що позивачем застосована процедура податкового компромісу саме за пунктом 7 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України, оскільки щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 03.06.2014 №0004082210, НОМЕР_1, від 19.09.2014 №0005772210, станом на момент подання заяви про застосування податкового компромісу 15 04.2015 тривала процедура судового оскарження.

Як вже встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» сплатило визначені ним в заяві про застосування податкового компромісу податкові зобов'язання 20.04.2015 року у сумі 19 682,00 грн. з податку на додану вартість та 12.05.2015 року у сумі 38 400,70 грн. з податку на прибуток підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.04.2015 №301 та від 12.05.2015 №378 відповідно, та становить 5% від суми податкових зобов'язань, заявленої до погодження застосування податкового компромісу, у зв'язку з чим податковий компроміс щодо податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 03.06.2014 №0004082210, НОМЕР_1, від 19.09.2014 №0005772210 вважається досягнутим на підставі пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ані статтею 20, ані положеннями підрозділу 9-2 Розділу ХХ Податкового кодексу контролюючому органу не надано право на прийняття рішень у буд-якій формі щодо погодження або непогодження процедури застосування податкового компромісу , оскільки відповідно до вищевказаного пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Можливість прийняття контролюючим органом такого рішення передбачена лише розділом 3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17 січня 2015 року №13, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є нормативно-правовим актом, який може породжувати права та обов'язки.

Так, пунктом 1 Указу Президента України В«Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої владиВ» від 03.10.1992 №493/92 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Пунктом 2 цього Указу передбачено, що державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідний порядок визначений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з пунктами 2-5 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані ОСОБА_6 та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Таким чином, зазначені вище Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, носять лише рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер, не є нормативно-правовим актом, який породжує права та обов'язки, а тому не можуть визначати повноваження контролюючого органу на прийняття рішень, від яких залежить право платника податків на використання процедури податкового компромісу.

При цьому суд вважає за необхідне надати правову оцінку підставам непогодження контролюючим органом податкового компромісу за оспорюваним рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, в погодженні процедури податкового компромісу з податкових зобов'язань з ПДВ було відмовлено відповідачем з тих підстав, що процедура застосування податкового компромісу поширюється лише на випадки заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, тому на думку відповідача податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 року №0004092210 форми В1, яким встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не може бути предметом податкового компромісу.

При цьому суд звертає увагу, що саме рішення ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 29 квітня 2015 року №2096/10/10-04-22-03 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу по підприємству ТОВ «Егерзунд Україна» не містить в собі підстав чи обґрунтувань часткового погодження застосування процедури податкового компромісу, а про фактичні підстави відмови у погодженні податкового компромісу вказано відповідачем у письмових запереченнях проти позову.

Водночас, суд вказує, що виходячи з наведених правових норм Податкового кодексу України, можливість застосування процедури податкового компромісу не ставиться в залежність від форми податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом. Натомість, визначальною є суть податкових зобов'язань платника податків, що виникають за результатами конкретних господарських операцій.

Суд зазначає, що згідно вказаних в податковому повідомленні - рішенні від 03.06.2014 №0004092210 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податкових деклараціях (№9034877469 від 19.06.2012 року та №9034877469 від 31.05.2012 року) позивач заявив до відшкодування податок на додану вартість саме у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних звітних періодів, а не шляхом відшкодування такого податку на рахунок платника у банку.

При цьому, суд приймає до уваги доводи позивача, викладені в письмових поясненнях та підтверджені показаннями допитаних в якості свідків в судовому засіданні 26 серпня 2014 року директора ТОВ «Егерзунд Україна» ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5, щодо того, що сума ПДВ, заявлена до відшкодування у формі зменшення зобов'язань наступних періодів складається із сум податку на додану вартість, сплаченого митним органам України, а відтак суми ПДВ, щодо яких було розпочато процедуру податкового компромісу по взаємовідносинах із ТОВ «Донбас Інвест ВН» та ТОВ «Консалтінг Компані» взагалі не могли бути заявлені позивачем до відшкодування.

Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували вказані доводи позивача та підтверджували висновки акту перевірки №253/22-10/36230096 від 13 травня 2014 року та доводи щодо віднесення сум податкового кредиту з ПДВ по операціях із ТОВ «Донбас Інвест ВН» та ТОВ «Консалтінг Компані» на відшкодування.

Відповідно до пп.14.1.156. ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп.14.1.39. ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, грошовими зобов'язаннями платника податків є податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції. При чому податкове зобов'язане у числовому вигляді завжди має позитивне значення.

Відповідно до пп.14.1.18. ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню , визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.3. ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми , розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4. ст.200 Податкового кодексу України визначає, якщо в наступному податковому періоді сума , розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення , то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт , зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов'язань , заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість , крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Аналіз наведених норм дає суду підстави стверджувати, що податкове законодавство України не визначає чіткого розмежування понять «заниження податкового зобов'язання» та «завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів», тому виходячи з суті правовідносин, наслідком яких є зазначені вище поняття, слід дійти висновку про те, що результатом перевищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів є заниження до сплати податкових зобов'язань платника податків.

Аналізуючи сутність бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про те, що юридичні та економічні наслідки такого правового інституту як зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, як для державного бюджету так і для платника податків, є рівнозначними нарахуванню податкових зобов'язань контролюючим органом у зв'язку з виявленням факту їх заниження.

Отже, зменшуючи суму бюджетного відшкодування, заявлену в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів, контролюючий орган позбавляє платника податку права на бюджетне відшкодування та фактично збільшує (донараховує) податкові зобов'язання платнику податків.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що відповідач помилково не розповсюджує дію норм підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України щодо податкового компромісу на випадки можливого застосування його норм на правовідносини, коли контролюючий орган прийнятим податковим повідомленням-рішенням зменшує суму бюджетного відшкодування.

Крім того, суд вважає, що до спірних правовідносин повинний застосовуватися закріплений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Так, відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 8 ОСОБА_6 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ОСОБА_7 України з прав людини щодо відповідності ОСОБА_6 України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року по справі В«Щокін проти УкраїниВ» вказує на неприпустимість найменш сприятливого для платника податків тлумачення національного законодавства, з урахуванням наявності в ньому принципу презумпції правомірності рішення платника податків.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, дії державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати, як і законодавство, що регламентує відповідні процедури.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову доводи щодо безпідставності досягнення податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням, яким встановлено перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, і які не були ним зазначені під час прийняття рішення, суд вважає необґрунтованими.

При цьому суд виходить з того, що чинне податкове законодавство, розрізняючи такі інститути як «заниження податкового зобов'язання» та «завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів» не змінює по суті наслідків, які настають у разі їх застосування, що має істотне значення у питаннях застосування податкового компромісу, для погодження якого, на думку суду, немає різниці саме у тому, в чому полягало конкретне податкове правопорушення - у заниженні платником податків податкових зобов'язань або завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів.

Отже, приймаючи до уваги те, що можливість застосування процедури податкового компромісу не ставиться в залежність від форми податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом та встановлену судом неоднозначність (множинність) трактування прав та обов'язків платників податків при застосуванні податкового компромісу до випадків перевищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, а не лише у разі заниження податкових зобов'язань платника податків, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов в частині визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області від 29.04.2015 року за №2096/10/10-04-22-03 підлягає задоволенню.

У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області повторно розглянути заяву про досягнення податкового компромісу в частині досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393635,00 грн.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 ОСОБА_6 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Звідси, враховуючи те, що вказані вище Методичні рекомендації не відносяться до категорії В«законодавствоВ» , суд не вбачає правових підстав для спонукання відповідача вчинити дії, передбачені цими рекомендаціями.

При цьому, суд зауважує, що передумовою задоволення позову про спонукання відповідача вчинити певні дії є або наявність нормативно-правового акта, яким передбачений обов'язок особи вчинити такі дії, від здійснення чого вона ухиляється, або факт об'єктивного порушення права позивача внаслідок невчинення таких дій, підтверджений належними доказами.

Наявність будь-якої з цих умов позивачем під час розгляду справи суду не доведена.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Вказане положення відповідає статті 55 ОСОБА_6 України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 ОСОБА_6 України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 ОСОБА_6 України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, за змістом вищенаведених статей КАС України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Проте, під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем був досягнутий податковий компроміс 20.04.2015 на підставі пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» ПК України - після сплати 5% від суми податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №0004092210 від 3 червня 2014 року форми «В1», яке на день подання заяви про застосування податкового компромісу перебувало в процедурі судового оскарження, що не потребує прийняття контролюючим органом будь-якого додаткового рішення з цього питання.

Отже у задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області повторно розглянути заяву про досягнення податкового компромісу в частині досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393635,00 грн. суд відмовляє з тих підстав, що податковий компроміс з податку на додану вартість в розмірі 393635,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0004092210 від 3 червня 2014 року форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 492044,00 грн., з яких сума завищення бюджетного відшкодування складає 393635,00 грн. та 98409,00 грн. - штрафні (фінансові санкції), досягнутий 20 квітня 2015 року , та прийняття з цього приводу будь-якого рішення контролюючого органу Податковим кодексом України не передбачено.

При цьому суд звертає увагу на приписи пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України, якими встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються , пеня не нараховується.

Оскільки відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України процедура податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження, передбачає можливість його досягнення за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу, а днем узгодження, у таких випадках, платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу, суд зазначає, що податкові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0004092210 від 03.06.2014 форми «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 492044,00 грн., з яких сума завищення бюджетного відшкодування складає 393635,00 грн. та 98409,00 грн. - штрафні (фінансові санкції), стали узгодженими саме в день подання заяви платником податків про досягнення податкового компромісу - 15 квітня 2015 року.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи щодо досягнення 20 квітня 2015 року податкового компромісу після сплати 5% від суми податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №0004092210 від 3 червня 2014 року форми «В1», штрафні санкції у сумі 98409,00 грн. на суму податкового зобов'язання 393635,00 грн., щодо якої досягнуто податковий компроміс, не застосовуються.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 148,00 грн. згідно платіжних доручень від 20.05.2015 №417 на суму 74,00 грн., №418 на суму 74,00 грн. (т.1, а.с.2, 3), отже в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством на день подачі позову, оскільки сплаті за подання адміністративного позову немайнового характеру підлягало 0,06 розміру мінімальної заробітної плати незалежно від кількості заявлених вимог, що становило 73,08 грн. Питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 74,92 грн. судом не розглядалось, адже клопотання про це суду не подавалось.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн. підлягають стягненню на його користь у сумі 36,54 грн. відповідно до положень частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету з урахуванням задоволених вимог.

У судовому засіданні 26.08.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 31.08.2015.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.04.2015 року №2096/10/10-04-22-03 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу по підприємству ТОВ «Егерзунд Україна» (код за ЄДРПОУ 36230096) в частині відмови в досягненні податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393635,00 грн. (триста дев'яносто три тисячі шістсот тридцять п'ять гривень 00 коп.) згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014 №0004092210.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 36230096, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вул. Леніна, будинок 20-Г) 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.