Постанова

від 03.11.2015 по справі 816/1285/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1285/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлорсистеми" до відповідача Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлорсистеми" (надалі - ТОВ "Компанія "Хлорсистеми", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області, яка замінена судом на її правонаступника - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001962202/1046 від 08.04.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 435 369,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу про заниження ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 290 246,44 грн не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими податковими накладними і первинними документами бухгалтерського обліку, наданими під час перевірки ревізору-інспектору Кременчуцької ОДПІ в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства. Позивач зазначив про безпідставність твердження відповідача про те, що господарські операції між ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" і ТОВ "Вельф Дім", ТОВ "Мірадоні", ТОВ "Такт" не мали реального характеру та були спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях (а.с.179-184, т.3) в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначив, що перевіркою встановлені порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Вельф Дім", ТОВ "Мірадоні", ТОВ "Такт"; надані позивачем у ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій; позивачем не надані до перевірки документи, які підтверджують факт транспортування товару, а саме: ТТН, подорожні листи; а також не надані кошториси на виконання послуг та паспорти якості на товар.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37965672, з 22.11.2011 перебуває на обліку як платник податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 01.02.2012 (а.с.16-18, т.1).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (а.с.16, т.1).

На підставі направлення, виданого Кременчуцькою ОДПІ від 11.03.2015 № 542/16-03-22-02, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статтею 82, статтею 85 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 11.03.2015 за № 495, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з питань взаємовідносин з ТОВ "Такт" (код ЄДРПОУ 30704274) за жовтень 2014 року, ТОВ "Вельф Дім" (код ЄДРПОУ 38970311) за червень 2014 року та правомірності відображення їх в податковій звітності.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За результатами перевірки податковим органом 25.03.2015 складено акт № 431/16-03-22-02-12/37965672, відповідно до якого зафіксовані порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4,201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 290 246,44 грн, у т.ч. за червень 2014 року в сумі 66 853,00 грн, за липень 2014 року - 4 346,80 грн, за серпень 2014 року - 111 729,89 грн, за жовтень 2014 року - 103 798,95 грн, за листопад 2014 року - 825,00 грн, за грудень 2014 року - 2 692,80 грн (а.с.21-43 т.1).

За результатами адміністративного оскарження акта останній залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення (а.с.44-56, т.1).

На підставі вказаного акта та відповіді Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 № 0001962202/1046, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 435 369,66 грн, у тому числі за основним платежем 290 246,44 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 145 123,22 грн (а.с.19, т.1).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" звернулось до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що за рахунок відображення у податковому обліку господарських правовідносин з ТОВ "Вельф Дім", ТОВ "Мірадоні", ТОВ "Такт" (контрагенти позивача) позивач протягом червня-серпня 2014 року, жовтня-грудня 2014 року сформував податковий кредит в розмірі 290 246,44 грн (у т.ч., у червні 2014 року - 66 853,00 грн, у липні 2014 року - 4 346,80 грн, у серпні 2014 року - 111 729,89 грн, у жовтні 2014 року - 103 798,95 грн, у листопаді 2014 року - 825,00 грн, у грудні 2014 року - 2 692,80 грн).

Однак, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем вказаний податковий кредит позивача правомірно сформованим не визнано. Мотивуючи даний висновок, контролюючий орган зазначив, що позивач на перевірку не надав відомостей про отримання контрагентами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, кошторисів на виконання робіт, документів про транспортування хімічних речовин до місця надання послуг, а надані позивачем акти виконаних послуг не містять інформації про кількість витрачених матеріалів, реактивів, людиногодин та визначеного змісту послуг; також до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчували б факт поставки, запчастин, устаткування та матеріалів до місця призначення, паспортів якості на товари.

Окрім того, відповідач акцентував увагу на наявній у Кременчуцької ОДПІ податковій інформації, отриманої від контролюючих органів за місцем реєстрації контрагентів позивача, відповідно до якої не встановлено можливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вельф Дім". Щодо контрагентів позивача - ТОВ "Мірадоні" та ТОВ "Такт" зазначено, що у них відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності необхідного управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За викладених обставин, відповідач стверджував про безтоварність господарських операцій ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" з ТОВ "Вельф Дім", ТОВ "Мірадоні" та ТОВ "Такт".

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( абзац перший пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема у випадку, коли для цілей оподаткування операції враховані не відповідно до їх дійсного економічного змісту або відображені операції, не зумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо оформлення господарської операції, умовою визнання податкової вигоди платника є прояв платником належного ступеня обережності при виборі контрагента. Наведене передбачає встановлення обставин щодо укладення та виконання договору з контрагентом у світлі реальності господарської операції. Якщо суд встановлює, що основною метою платника було отримання доходу виключно або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну економічну діяльність, у визнанні права на податкову вигоду може бути відмовлено. При цьому реальність господарської операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом активу, але й реальністю виконання операції саме конкретним контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з певним постачальником. Платник, який не забезпечив документальне підтвердження відомостей та обґрунтованість вимог, на підставі яких він претендує на податковий кредит та витрати, несе ризик несприятливих наслідків своєї бездіяльності у вигляді можливого позбавлення права на податкову вигоду.

У силу чинного законодавства обов'язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника - покупця; саме він є суб'єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати та податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію.

Указане кореспондується з правовими висновками, викладеними, зокрема у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 у справі № К/9991/64000/12 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 43602264).

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Представник позивача в ході розгляду справи стверджував, що ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" протягом перевіряємого періоду придбала у ТОВ "Вельф Дім" товари/послуги загальною вартістю 427 198,80,00 грн, у тому числі ПДВ 71 199,80 грн, у ТОВ "Такт" товари/послуги загальною вартістю 703 570,50 грн, у тому числі ПДВ 117 261,75 грн та у ТОВ "Мірадоні" товари/послуги загальною вартістю 699 973,60 грн, у тому числі ПДВ 116 662,27 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Вельф Дім" позивачем надано до суду копії договорів від 05.05.2014:

- № 300 про поставку хімічної продукції, за умовами якого ТОВ "Вельф Дім" (постачальник) зобов'язувалось протягом строку дії договору поставити (передати у власність) ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (покупець) продукцію - хлор рідкий, гіпохлорит натрію марки "А", гіпохлорит натрію марки "Технічний", а покупець - прийняти таку продукцію та оплатити її вартість (а.с.111-114, т.2);

- № 301 про поставку товарів, за умовами якого ТОВ "Вельф Дім" (постачальник) зобов'язувалось протягом строку дії договору поставити ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" запасні частини, а покупець - прийняти таку продукцію та оплатити її вартість (а.с.100-102, т.2);

- № 302 про надання послуг з детоксикації, за умовами якого ТОВ "Вельф Дім" (виконавець) зобов'язувалось протягом строку дії договору надати ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (замовник) послуги з детоксикації гіпохлориту натрію марки "Технічний" із доведенням до нормативних показників гіпохлориту натрію марки "А", а замовник - прийняти хімічну продукцію і оплатити вартість послуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (а.с.73-75, т.2);

та від 02.06.2014 № 305 про надання послуг з стабілізації та рафінування, за умовами якого ТОВ "Вельф Дім" (виконавець) зобов'язувалось протягом строку дії договору надати ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (замовник) послуги з стабілізації та рафінування: гіпохлориту натрію марки "А", гіпохлориту натрію марки "Технічний", а замовник - прийняти хімічну продукцію і оплатити вартість послуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (а.с. 121-123, т.2).

По взаємовідносинах з ТОВ "Мірадоні" позивачем надано до суду копії договорів від 01.08.2014:

- № 319 про надання експедиторських послуг, за умовами якого ТОВ "Мірадоні" (експедитор) організовує за рахунок ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (клієнт) експедиторське обслуговування вантажів клієнта на території України відповідно до умов договору, а клієнт оплачує експедитору вартість товарно-експедиторських послуг на умовах, викладених в узгодженій і завіреній обома сторонами заявці (а.с.243-245, т.1);

- № 320 про надання послуг з стабілізації та рафінування, за умовами якого ТОВ "Мірадоні" (виконавець) зобов'язувалось протягом строку дії договору надати ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (замовник) послуги з стабілізації та рафінування: гіпохлориту натрію марки "А", гіпохлориту натрію марки "Технічний", а замовник - прийняти хімічну продукцію і оплатити вартість послуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (а.с.28-30, т.2);

- № 321 про поставку товару, за умовами якого ТОВ "Мірадоні" (постачальник) поставляє, а ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (покупець) приймає та оплачує запасні частини, асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики визначені у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (а.с.192-194, т.1);

- № 322 про поставку хімічної продукції, за умовами якого ТОВ "Мірадоні" (постачальник) зобов'язувалось протягом строку дії договору поставити (передати у власність) ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (покупець) визначену договором продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець - зобов'язується прийняти таку продукцію та оплатити її вартість у порядку і в строки, передбачені договором (а.с.61-64, т.2);

По взаємовідносинах з ТОВ "Такт" позивачем надано до суду копії договорів від 01.10.2014:

- № 333 про поставку товару, за умовами якого ТОВ "Такт" (постачальник) поставляє, а ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (покупець) приймає та оплачує запасні частини, асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики визначені у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (а.с.177-179, т.1);

- № 334 про надання експедиторських послуг, за умовами якого ТОВ "Такт" (експедитор) організовує за рахунок ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (клієнт) експедиторське обслуговування вантажів клієнта на території України відповідно до умов договору, а клієнт оплачує експедитору вартість товарно-експедиторських послуг на умовах, викладених в узгодженій і завіреній обома сторонами заявці (а.с.85-87, т.1);

- № 335 про поставку хімічної продукції, за умовами якого ТОВ "Такт" (постачальник) зобов'язувалось протягом строку дії договору поставити (передати у власність) ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (покупець) визначену договором продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець - прийняти таку продукцію та оплатити її вартість у порядку і в строки, передбачені договором (а.с.167-170, т.1);

- № 336 про надання послуг з стабілізації та рафінування, за умовами якого ТОВ "Такт" (виконавець) зобов'язувалось протягом строку дії договору надати ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (замовник) послуги з стабілізації та рафінування: гіпохлориту натрію марки "А", гіпохлориту натрію марки "Технічний", а замовник - прийняти хімічну продукцію і оплатити вартість послуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (а.с. 125-127, т.1);

- № 338 про надання послуг з детоксикації, за умовами якого ТОВ "Такт" (виконавець) зобов'язувалось протягом строку дії договору надати ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" (замовник) послуги з детоксикації гіпохлориту натрію марки "Технічний" із доведенням до нормативних показників гіпохлориту натрію марки "А", а замовник - прийняти хімічну продукцію і оплатити вартість послуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (а.с.183-185, т.1).

За твердженням позивача, його право на податковий кредит в охоплених перевіркою податкових періодах у розмірі 290 246,44 грн підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, виписаними його контрагентами: ТОВ "Вельф Дім" (а.с.84-91, 107-110, 118-120, 128-131, т.2), ТОВ "Мірадоні" (а.с.225-242, т.1, 10-18, 31-40, 67-69, т.2), ТОВ "Такт" (а.с.114-124, 156-166, 175-176, 182, 190-191, т.1).

Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи податкових накладних, судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Податкового кодексу України.

Водночас, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 зазначеного Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, право платника податку на податковий кредит має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку (перелік яких залежить від виду господарських операцій), що у своїй сукупності свідчитимуть про наявність розумних економічних причин, ділової мети та руху активів в ході здійснення господарських операцій.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ позивач, крім зазначених договорів та податкових накладних, надав:

- до договорів, укладених з ТОВ "Вельф Дім":

№ 300 від 05.05.2014 - копії специфікацій №№1 - 3 (а.с.115-117, т.2);

№ 301 від 05.05.2014 - копії додатків до договору (специфікація товару) №№1-4 (а.с.103-106, т.2);

№ 302 від 05.05.2014 - копії специфікацій №№1-8 (а.с.76-83, т.2), копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 65, 68, 266/4, 266/7, 266/26, 266/14, 266/11, 266/9 (а.с.92-99, т.2);

№ 305 від 02.06.2014 - копії специфікацій №№1-4 (а.с.124-127, т.2), копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 266/15, 266/6, 266/23, 266/16, 266/18, 266/20, 266/21, 266/22, 266/24, 266/25, 266/27, 266/3, 266/5, 266/8, 266/10, 266/12 (а.с.145-161, т.2);

- до договорів, укладених з ТОВ "Мірадоні":

№ 319 від 01.08.2014 - копія додаткової угоди №1 (а.с.246, т.1), копії специфікацій №№1-9 (а.с.19-27, т.2), копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 83, 80.37, 80.36, 80.30, 80.29, 80.26, 80.23, 80.22, 80.19 (а.с.1-9, т.2);

№ 320 від 01.08.2014 - копії специфікацій №№1-10 (а.с.51-60, т.2), копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 80.25, 80.24, 80.35, 80.33, 80.31, 80.28, 82, 80.21, 80.20, 80.18 (а.с.41-51, т.2);

№ 321 від 01.08.2014 - копії додатків до договору (специфікація товару) №№1-13, 18, 19 (а.с.195-209, т.1), копії видаткових накладних (а.с.210-224, т.1);

№ 322 від 01.08.2014 - копії специфікацій №№ 1-3 (а.с.70-72, т.2), копії видаткових накладних (а.с.65-66, т.2);

- до договорів, укладених з ТОВ "Такт":

№ 333 від 01.10.2014 - копії додатку до договору (специфікація товару) №1 (а.с.180, т.1), копія видаткової накладної № 159 (а.с.181, т.1);

№ 334 від 01.10.2014 - копія додаткової угоди №1 (а.с.88, т.1), копії специфікацій №№ 1-8, 12-15 (а.с.90-101, т.1), копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 164, 165, 167,173, 142, 143, 147, 150, 151, 152, 154, 155 (а.с.102-113, т.1);

№ 335 від 01.10.2014 - копії специфікацій №№1, 2 (а.с.171-172, т.1), копії видаткових накладних (а.с.173-174, т.1);

№ 336 від 01.10.2014 - копії специфікацій №№ 3-6, 10-17 (а.с.128-132, 137-143, т.1), копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 146, 145, 144, 140, 160, 161, 166, 168 - 172 (а.с.144-155, т.1);

№ 338 від 01.10.2014 - копії специфікацій №№ 1, 2 (а.с.186-187, т.1), копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 162, 149 (а.с.188-189 т.1)

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії документів, суд звертає увагу на наступне.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (надалі - Положення № 88), згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання , зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залучені до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) у повній мірі не розкривають зміст спірних господарських операцій, оскільки не містять конкретизованого переліку послуг, що мали надаватись за вищевказаними договорами, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять дат та посилання на договір, на виконання якого вони виписані.

Отже, суд дійшов висновку, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені з порушенням пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та приписів пункту 2.4 Положення № 88.

Крім того, суд наголошує, що позивачем не надано до суду документів по взаємовідносинам з

- ТОВ "Вельф Дім" за договорами:

№ 302 від 05.05.2014, а саме: податкова накладна від 11.06.2014 на суму 20 217, 60 грн, у тому числі ПДВ 3 369,60 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), складений до податкової накладної від 06.06.2014 №134 на суму 4 114,80 грн, у тому числі ПДВ 685,80 грн;

№ 301 від 05.05.2014, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених до податкових накладних від 28.05.2014 № 180 на суму 852 834,732 грн, у тому числі ПДВ 142 139,12 грн, від 02.06.2014 № 118 на суму 1 392,00 грн, у тому числі ПДВ 232,00 грн, від 28.05.2014 № 181 на суму 63 600,00 грн, у тому числі ПДВ 10 600,00 грн;

№ 300 від 05.05.2014, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених до податкових накладних від 19.06.2014 № 150 на суму 6 624,00 грн, у тому числі ПДВ 1 104,00 грн, від 02.06.2014 № 120 на суму 24 688,80 грн, у тому числі ПДВ 4 114,80 грн, від 05.05.2014 № 178 на суму 39 120,00 грн, у тому числі ПДВ 6 520,00 грн;

- ТОВ "Мірадоні" за договорами:

№ 321 від 01.08.2014, а саме: додатки до договору (специфікація товару) №№14-17, видаткові накладні на податкові накладні від 01.08.2014 № 224 на суму 7 536,03 грн, у тому числі ПДВ 1 256,00 грн, № 222 на суму 2 771,38 грн, у тому числі ПДВ 461,89 грн, № 220 на суму 7 689,87 грн, у тому числі ПДВ 1 281,64 грн;

№ 322 від 01.08.2014, а саме: видаткова накладна до податкової накладної від 01.08.2014 № 192 на суму 19 570,50 грн, у тому числі ПДВ 3 261,75 грн;

- ТОВ "Такт" за договорами:

№ 334 від 01.10.2014, а саме: специфікація №9 до договору, податкова накладна від 22.10.2014 на суму 4 950,00 грн, у тому числі ПДВ 4 125,00 грн;

№ 336 від 01.10.2014, а саме: специфікації №№ 1, 2, 7, 8, 9 до договору, податкова накладна від 30.10.2014 на суму 11 658,60 грн, у тому числі ПДВ 9 715,50 грн.

Товарно-транспортні накладні не надавались позивачем у ході проведення перевірки та не надані в повній мірі на вимогу суду, отже, докази перевезення придбаних позивачем товарів та докази передачі хімічних речовин для здійснення робіт щодо стабілізації, рафінування та детоксикації відсутні в матеріалах справи.

Також на вимогу суду позивач не надав і доказів оплати товарів/послуг (платіжних доручень, банківських виписок тощо).

Суд зазначає, що в ході розгляду справи в порядку статей 11, 69, 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд неодноразово за клопотаннями ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" зупиняв провадження у справі з метою надання позивачу часу для зібрання та надання суду доказів фактичного отримання, оприбуткування, транспортування, внутрішнього переміщення придбаних у своїх контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Однак, позивач вимоги суду не виконав, відповідних доказів не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи у своїй сукупності не містять жодних відомостей про наявність у позивача відповідної кількості гіпохлориту натрію марки "А", гіпохлориту натрію марки "Технічний", його оприбуткування та внутрішнього переміщення; відсутні докази фактичної передачі (переміщення у просторі) гіпохлориту натрію марки "А" та гіпохлориту натрію марки "Технічний" до ТОВ "Такт", ТОВ "Мірадоні", ТОВ "Вельф Дім" задля проведення стабілізації, рафінування та детоксикації вказаних товарів.

Окрім того, позивачем не надано доказів приймання-передачі товарів (хлору рідкого, гіпохлориту натрію марки "А", гіпохлориту натрію марки "Технічний", запасних частин) від своїх контрагентів, їх транспортування, оприбуткування, внутрішнього переміщення та використання у власній господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Залучені до матеріалів справи копії договорів поставки хімічної продукції містять вимогу про засвідчення постачальником якості хімічної продукції відповідними паспортами якості, копій яких позивач на вимогу суду не надав.

У матеріалах справи відсутні копії довіреностей або інших документів, складених на підтвердження отримання ТМЦ, придбаних позивачем у своїх контрагентів.

За умовами договорів № 334 від 01.10.2014, укладеного з ТОВ "Такт", та № 319 від 01.08.2014, укладеного з ТОВ "Мірадоні", про надання експедиторських послуг експедитор організовує реалізацію наступних експедиторських послуг: отримання вантажів у пункті призначення їх здачі одержувачам, перевірку вантажу за кількістю вантажних місць, перевірку зовнішнього стану (цілісність зовнішньої упаковки), перевірку наявності та стану пломби, перевірку відміток у дорожньому листі часу прибуття на завантаження і вибуття після завантаження автотранспорту (а.с.85-87, 243-245, т.1).

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження економічної доцільності, господарської необхідності переміщення (мети) та фактичної наявності (походження) вантажів, що експедирувались контрагентами позивача.

Суд також зазначає, що доказів, які б свідчили про безпосереднє виконання ТОВ "Такт" та ТОВ "Мірадоні" обов'язків експедитора на кожному етапі організації перевезення вантажів матеріали справи не містять.

Крім того, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) справи містять відомості про прийняття експедиторських послуг позивачем поза межами м. Кременчука, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ "Компанія "Хлорсистеми", проте, документів на підтвердження відрядження представника позивача підприємством не надано. На вимогу суду позивач не надав і доказів оплати експедиційних послуг (платіжних доручень, банківських виписок тощо).

У позовній заяві позивач посилається на договір про надання експедиторських послуг № 309 від 02.06.2014, укладений між ним та ТОВ "Вельф Дім", однак, зазначений договір позивачем не був наданий до суду, а також не надано документів у підтвердження виконання умов договору.

Суд звертає увагу на умови договору від 01.08.2014 № 321 про поставку товару, укладеного між ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" та ТОВ "Мірадоні" (а.с.192-194, т.1). Так, відповідно до пункту 3.1 договору № 321 оплата за договором здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника ; відповідно до пункту 3.2 датою оплати будь-якого платежу платником за даним договором вважається дата фактичного надходження коштів на розрахунковий рахунок одержувача; у реквізитах сторін, зокрема в графі реквізити ТОВ "Мірадоні" зазначений банківський рахунок №26006109400300 , який згідно з відомостями облікової картки платника податків (а.с.191, т.4) відкритий 11.08.2014 , у той час як договір укладений 01.08.2014 . Крім того, у специфікаціях до товару, які відповідно до пункту 1.1 договору від 01.08.2014 № 321 про поставку товару є невід'ємною частиною договору (а.с.195-209, т.1), зазначено рахунок, який у момент складання специфікацій не існував, оскільки відкритий лише 11.08.2014.

Суд зазначає, що аналогічні порушення містяться в договорах від 01.08.2014 № 320 про надання послуг з стабілізації та рафінування та № 319 про надання експедиторських послуг, укладених між ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" та ТОВ "Мірадоні", що в свою чергу ставить під сумнів правомірність їх укладання та виконання.

Отже, за умови недостатнього документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, суд не приймає в якості належних доказів наявні в матеріалах справи копії договорів, специфікацій, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, посилаючись на які представник позивача стверджував про належне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договорами щодо придбання товарів та послуг.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до приписів статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, відтак, відомості, викладені в довідках про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, не можуть бути використані в якості самостійної підстави для висновку про відсутність у добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з такими контрагентами.

Однак, як зазначено судом, визначальним у даному питанні є саме підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій.

Зважаючи на ненадання позивачем на перевірку та в ході розгляду справи в суді належних доказів виконання сторонами договірних зобов'язань, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.

Залучені до матеріалів справи письмові докази у своїй сукупності не підтверджують наявності в діях позивача ділової мети щодо вчинення господарських операцій та можливого руху активів у ході здійснення таких операцій.

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що досліджені судом господарські операції не носили реального характеру, а їх відображення у податковому обліку ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" здійснено безпідставно.

Отже, висновки Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" було занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 290 246,44 грн, у т.ч. за червень 2014 року в сумі 66 853,00 грн, за липень 2014 року - 4 346,80 грн, за серпень 2014 року - 111 729,89 грн, за жовтень 2014 року - 103 798,95 грн, за листопад 2014 року - 825,00 грн, за грудень 2014 року - 2 692,80 грн, є правомірними.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, згідно з положеннями частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 № 0001962202/1046. Натомість, позивачем не надано суду належних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Компанія "Хлорсистеми" та його контрагентами протягом перевіряємого періоду, тобто платником податків не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за перевіряємий період суми ПДВ у розмірі 290 246,44 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній станом на дату звернення до суду з даним позовом) передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10 % суми судового збору, що становить 488,00 грн. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, позивач повинен сплатити недоплачену суму судового збору, що становить 4 384,00 грн.

Відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку відмови в задоволені позову, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлорсистеми" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлорсистеми" (ідентифікаційний номер 37965672) на користь Державного бюджету України (р/р № 31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, код 22030001; банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019; ідентифікаційний код 38019510; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу: судовий збір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлорсистеми", ідентифікаційний номер 37965672, Полтавський окружний адміністративний суд) судовий збір у сумі 4 384,00 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна