Постанова

від 09.11.2015 по справі 820/9306/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 листопада 2015 р. № 820/9306/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ПРАТ "Харківський жировий комбінат" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19.06.2015 р. - № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, від 07.08.2015 р. №0000032203, №0000602212, №0000592212, від 31.08.2015 р. № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка ПРАТ "Харківський жировий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 03.06.2015 р. був складений акт за № 1051/20-33-22-01-07/00333612, (акт - 1) де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- заниження податку на прибуток у сумі 40 162 126 грн., у тому числі за: 2013 p.- 1 161 800,9 грн. та 2014 p.- 39 000 324 грн.;

- зменшено від"ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 р. на 5104,35 грн.;

- зменшено від"ємне значення об"єкта оподаткування за 2014 р. на 21 17296 грн., за рахунок заниження доходів у сумі 216 660 000,00 грн.;

- п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України заниження показників задекларованих у ряд 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" за період 2014 р. в сумі 216 660 0000,00 грн. ТОВ "Віглон" код 34315009 за рахунок невідображеної у доходах суми безнадійної заборгованості;

- завищення витрат у сумі 8 245 615,05 грн., у т.ч.: 2012 р. в сумі 5 104,35 грн., 2013 р. в сумі 6 114 743 грн., 2014 р. в сумі 2 125 767,7 грн.;

- за рахунок порушення п. 138.4 ст. п. 138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, неправомірне внесення витрат майонезної, маргаринової, кетчупової продукції, суми витрат яких, не реалізовано покупцю, що призвело до завищення витрат ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2014 р. в сумі 2125767,7 грн.;

- за рахунок порушення п.138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8.1, п. 138, ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Промислові мастила" код за ЄДРПОУ 20601346 в сумі 3580 грн. за 2012 р., ТОВ "ТК Прометей" код за ЄДРПОУ 38397374 в сумі 4797769,00 грн. за 2013 р. ІП "Аврора" код за ЄДРПОУ 34756588 в сумі 1524,35 грн. за 2012 р. ТОВ "ЕНіКі УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35481452) в сумі 1311870 грн. 2013 р.;

- заниження податку на додану вартість в сумі 1222948,69 грн., в т.ч.: травень 2013 р.-186066 грн., червень2013 р.-9530 грн., серпень 2013 p.-17291 грн., вересень 2013 р.- 288008 грн. жовтень 2013 р. - 660818 грн., листопад 201 Зр.-35549 лютий 2014 р.;

- зменшення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 24 Декларації) всього в сумі 291377 грн., в т.ч.: в сумі - 77328 грн. за травень 2013 р., в сумі 67798 грн. за червень 2013 р., 50507,00 грн. за серпень 2013 р., в сумі 39912 грн. за вересень 2013 р., 2013 р., в сумі 30145 грн., за жовтень 2013 р. у сумі 25681 грн., за листопад 2013 р. в результаті допущених порушень податкового законодавства;

- за рахунок порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України" та "Порядку заповнення податкових накладних", затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. з урахуванням змін до Порядку по взаємовідносинах з ТОВ "Промислові мастила" код за ЄДРПОУ 20601546 за лютий 2012 р. в сумі 716 грн., ТОВ "ТК Прометей" код за ЄДРПОУ 38397374 в сумі 959553,82 грн. за 2013 р., ПП "Аврора" код за ЄДРПОУ 34756588 за вересень 2012 р. 304,87 грн., ТОВ "ЕШКС-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35481452) в сумі 262374 грн. за травень 2013 р. Постачальники мають ознаки транзитних операцій з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, за даними ДПІ на обліку яких рахуються контрагенти;

- підприємством віднесено до податкового кредиту суми, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, дані операції не підтверджено первинними документами оформленими відповідно до вимог податкового законодавства;

- в ході співставлення виявлені розбіжності між даними задекларованого податкового кредиту ПРАТ " Харківський жировий комбінат " та даними податкових зобов'язань ТОВ "ТК Прометей" код за ЄДРПОУ 38397374 в сумі 959553582 грн., ТОВ "ЕНІК-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35481452) в сумі 262374 грн. за травень2013 р.;

- п. 103.4, п. 103.5 ст. 103, п. 160.2 ст. 160, п., 152.8 ст. 152 Податкового Кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету суми податку з доходів нерезидентів у сумі 41002,04 грн., у тому числі: у II кварталі 2012 - у сумі 2 258,14 грн., у ІІІ кварталі 2012 - у сумі 38 743,90 грн.;

- п. 103.9 ст. 103 Податкового Кодексу України в частині ненадання додатку ПН в складі "Декларації про прибуток підприємств" за II квартал 2012 року за І півріччя 2012 року;

- ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження на територію України валютної виручки у розмірі 1 776 939,87 доларів США по експортному контракту № 128 ВІД 03.01 Л2, який укладено з HETTERINGTON GROUP LTD (Британські Віргінські острови) із затримкою на 2 календарних дні;

- порушення п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", порушення вимог п. 2.6 Положення № 637 встановлено несвоєчасне оприбуткування у касах готівки;

- ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску 7250,42 грн. та яку відкориговано платником самостійно.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 19.06.2015 р. про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 85218,48 грн.;

- № НОМЕР_2 від 19.06.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 51 592,56 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Окрім того, за результатами розгляду заперечень позивача № 673 від 09.06.2015 р. до акту №1051/20-33-22-01-07/00333612 від 03.06.2015 р., відповідачем призначено та проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №1265/20-33-22-01-07-00333612 від 09.07.2015 р. (акт - 2) про результати виїзної позапланової перевірки ПРАТ "ХЖК" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по договору купівлі-продажу акцій у ТОВ "Віглон" (код ЄДРПОУ 34315009) з урахуванням додаткових угод, дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Енікс -Україна" (код ЄДРПОУ 35481452) за травень 2013 р., РРО за 18.09.2012 р.-19.09.2012 р. та 16.07.2013 р.-17.07.2013 р., на підставі якого прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_5 від 07.08.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 50 202 657 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів));

- № НОМЕР_6 від 07.08.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 528 686,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів));

- № НОМЕР_7 від 07.08.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання при застосуванні сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 9 563,8 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Також, 02.09.2015 р. позивачем отримано лист відповідача № 12655/10/20-33-22-01-14 від 31.08.2015 р., в якому зазначено про те, що в ході проведення інвентаризації податкових повідомлень-рішень було встановлено, що ІС "Податковий блок" в день внесення до бази податкових повідомлень-рішень №0000602211 від 03.08.2015 р. та № НОМЕР_8 від 03.08.2015 р. мало технічні проблеми, та не було прораховано суми пені до них, на підставі чого і винесені податкові повідомлення-рішення від 31.08.2015 за №000682211, 000069221 на відповідні суми пені, разом з яким позивачем отримано податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_3 від 31.08.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі штрафної (фінансової) санкції (штрафу) - 2 079 292,21 грн.

- № НОМЕР_4 від 31.08.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі штрафної (фінансової) санкції (штрафу) - 170 688,70 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, відповідно до висновків акту - 1 встановлено порушення ст. 1 Закону України від 23.09.94 р. №185 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185), а саме порушення граничних строків надходження валютної виручки на 2 календарні дні, у зв'язку з чим ПРАТ "ХЖК" згідно з Розрахунком пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД (додаток до податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2015 р.), на підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", податковим органом було нараховано пеню у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки, на загальну суму 10 661,64 доларів США (що становить еквівалент 85 218,48 грн.).

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 3, абз.2 ч. 1 ст.4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність "№ 959-ХІІ, ПРАТ "ХЖК" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, видом зовнішньоекономічної діяльності якого є експорт та імпорт.

Згідно із ст.1 Закону № 959-ХІІ, експортом товарів є їх продаж українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

З доказів справи вбачається, що ПРАТ "ХЖК" відповідно умов контракту №128 від 03.01.2012 р. на адресу нерезидента HETTERINGTON GROUP LTD (Британські Вергінські Острови) було відвантажено олію соняшникову відповідно митної декларації № 650 від 19.03.2012 р. на суму 1 776 939,87 доларів США (екв. 14 188 864,90 грн.).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185 від 23.09.1994 р. (в редакції від 13.03.2012 р.), строк зарахування виручки в іноземній валюті складав 180 календарних днів з дати митного оформлення.

Як свідчать письмові докази справи, митне оформлення товару мало місце 19.03.2012 р., отже встановлений законом 180-денний строк спливає 15.09.2012 р. (субота, вихідний день).

Частиною 5 статті 254 ЦКУ визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перелік вихідних та святкових днів наведено у ст.ст. 67, 73 Кодексу законів про працю України. Отже, субота являється загальним вихідним днем, а тому кінець строку, який прийшовся на вихідний день, підлягає переносу.

З урахуванням положень ст. 254 ЦК України, строк проведення розрахунків за МД №650 від 19.03.2012 р. сплинув 17.09.2012 р., тобто на перший робочий день після 15.09.2012 року.

Відповідно до п. 3.1. Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281, уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) зобов'язаний (зобов'язана) перераховувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті не пізніше ніж на наступний банківський день після дня їх зарахування на розподільчий рахунок.

Так, із виписки по особовому рахунку ПРАТ "ХЖК" № 26008198339002 вбачається, що грошові кошти в сумі 1 776 939,87 доларів США були зараховані на транзитний рахунок 14.09.2012 p., та перераховані на вищезазначений рахунок ПРАТ "ХЖК" 17.09.2012 р. (тобто на наступний банківський день після їх зарахування на розподільчий рахунок).

Таким чином, грошові кошти за поставлений товар в сумі 1 776 939,87 доларів США були перераховані на рахунок ПРАТ «ХЖК» в межах 180-денного строку, встановленого ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тому висновок податкового органу про порушення позивачем граничних термінів зарахування виручки в іноземній валюті є безпідставним.

Відповідно до висновків акту - 1 підприємству позивача донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом походження їх з України у розмірі 41 002,04 грн., оскільки в порушення п. 152.8 ст.152, п. 160.2 ст.160 Податкового Кодексу України ним не утримано та не перераховано до бюджету податок при виплаті доходів нерезиденту із джерелом походження їх з України за надані послуги типу "інжиніринг", на що суд зазначає наступне.

При судовому розгляді встановлено, що відповідно до контракту №03/ІТ від 28.02.2011 р., укладеного позивачем з "GARIONI NAVAL S.p.a" (Італія), останній зобов'язаний поставити паровий котел природної циркуляції GMT HP 300/75 та провести шеф-монтажні роботи по його установці та пуску до роботи. Вартість послуги по монтажу та запуску даного обладнання становить 1 500,0 євро.

На виконання вимог зазначеного контракту 25.05.2012 р. ПРАТ "ХЖК" здійснив на адресу GARIONI NAVAL S.p.a оплату послуги з проведення шеф-монтажних робіт по установці парового котла та пуску його до роботи на загальну суму 1 500,0 євро (еквівалент 15 054,27 грн.).

Акт сдачі - прийомки виконаних робіт по проведенню шеф-монтажних робіт по встановленню обладнання та готовності обладнання до пуску від GARIONI NAVAL S.p.a складено та підписано 15 травня 2012 р.

Відповідно контракту № 2012-0907689-DK від 21.06.2012 р. з «SPX Flow Technology Copenhagen A/S» (Данія), останній зобов'язується виготовити і поставити теплообмінний пристрій- універсальний комбінатор KN 25L-2A, а також провести шеф-монтаж обладнання та пуско-налагоджувальні роботи, навчання персоналу, введення обладнання в експлуатацію. Вартість послуги по шеф-монтажу обладнання та пуско-налагоджувальних робіт становить 25 730 євро.

На виконання вимог зазначеного контракту 05.07.2012 р. ПРАТ "ХЖК" здійснив на адресу «SPX Flow Technology Copenhagen A/S» оплату послуги з проведення шеф-монтажу обладнання та пуско-налагоджувальних робіт на загальну суму 25 730,0 євро (еквівалент 258 292,66 грн.).

Акт виконаних робіт (наданих послуг) від «SPX Flow Technology Copenhagen A/S» no проведенню шеф - монтажу теплообмінного пристрою, пуско-налагоджувальних робіт, навчання персоналу та введення обладнання в експлуатацію складено та підписано 5 вересня 2012 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю суттю вищевказані контракти із нерезидентами №03/ІТ від 28.02.2011 р. з «GARIONI NAVAL S.p.a» (Італія) та №2012-0907689-DK від 21.06.2012 р. з «SPX Flow Technology Copenhagen A/S» (Данія) є контрактами на поставку (купівлю-продаж) товару та надання супутніх технічних послуг (шеф-нагляду за монтажем) і належать до змішаного виду договорів згідно з ч. 2 ст. 628 ЦКУ.

Також, суд звертає увагу, що термін "шеф-монтаж" ("шеф-нагляд за монтажем") чинним законодавством України не визначений.

Водночас послуги з шеф-монтажу або за іншою назвою шеф-нагляду за монтажем належать до досить поширених, визначених в практиці цивільних правовідносин технічних послуг, які супроводжують операції купівлі-продажу (поставки) складного обладнання.

Економічний словник, Енциклопедичний словник економіки та права визначає шеф-монтаж (шеф-нагляд за монтажем) як нагляд та організаційно-технічне керівництво за поставкою та монтажем обладнання з боку його постачальника при виконанні монтажних робіт спеціалістами замовника.

Міжнародне економічне право відносить технічні послуги з нагляду за монтажем (шеф-нагляду) до міжнародних договорів про надання технічних послуг.

В загальних рисах комплекс шеф-монтажних робіт включає в себе:

-приймання обладнання, що поступило з заводу на об'єкт замовника, розгляд та усунення зауважень до комплектації та якості поставки;

-технічні консультації та нагляд за роботами, які виконуються спеціалістами монтажної організації або експлуатаційним персоналом замовника;

-контроль якості виконання монтажу;

-перевірка роботи механічних частин обладнання.

Задачі шеф-інженера на об'єкті:

1. Перевірка наявності документації.

2. Перевірка комплектності обладнання та пакувальних листів.

3. Перевірка комплектності обладнання за документацією.

4. Перевірка комплектуючих, монтажних елементів та матеріалів.

5. Перевірка цілісності поставленого обладнання.

6. Контроль якості монтажу при зборці, усунення помилок по всьому обладнанню в цілому.

7. Візуальний контроль зборки та перевірка обладнання в цілому.

8. Навчання експлуатаційного персоналу замовника особливостям роботи обладнання та його обслуговування.

9. Технічне консультування персоналу замовника в процесі виконання ними монтажних робіт.

Шеф-монтажні роботи оформлюються або у формі додаткового пункту в договорі (контракті) поставки, при цьому вартість послуг включається в загальну ціну договору (контракту) або у формі окремого договору на надання шеф-монтажних послуг.

Якісний шеф-монтаж дозволяє суттєво знизити ризики помилок при монтажі та пуско-наладні обладнання, виявити можливі неполадки ще до введення в експлуатацію, що, з рештою, сприяє підвищенню надійності роботи обладнання, та забезпечує надання виробником (продавцем) обладнання гарантії на його подальшу експлуатацію.

Також, визначення «інжинірингу» наведено у пп. 14.1.85 ПКУ, згідно з яким до інжинірингових послуг можуть бути віднесені лише:

- в галузі будівництва: надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-вишукувальних робіт з будівництва об'єктів;

- щодо об'єктів техніки і технології: розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання таких об'єктів техніки і технології;

- при здійсненні монтажних і пусконалагоджувальних робіт: надання консультацій та авторський нагляд.

До того ж, ДПАУ в листі від 26.05.2011 р. № 14837/7 /16-1517 зазначила, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно з пп. 14.1.85 ПКУ під визначення терміна «інжиніринг» не підпадають.

Отже, на підставі вищевикладеного, послуги з шеф-монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт «GARIONI NAVAL S.p.a» (Італія) та «SPX Flow Technology Copenhagen A/S» не можна віднести до «інжинірингу».

При цьому, резидент, який здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з доходів, зазначених у п. 160.1 ПКУ, за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок. Цей податок сплачують до бюджету при виплаті зазначених доходів, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (п. 160.2 ПКУ). Для доходів, перелічених у п.п. 160.3-160.7 ст. 160 ПКУ, встановлено інші ставки податку.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміють, зокрема, інші доходи від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України. За винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) (пп. «ї» п. 160.1 ст. 160 ПКУ).

Крім того, використовувати договори про уникнення подвійного оподаткування доходів (п. 160.2 ст.160 ПКУ) тут взагалі не потрібно, оскільки пряма норма пп. «ї» п. 160.1 ст.160 ПКУ являється нормою прямої дії яка і звільняє від податку на доходи нерезидента із джерелом походження з України як винагороду за послуги, надані резиденту (до яких відносяться і послуги з налагодження обладнання).

Таким чином, послуги, які надано нерезидентами GARIONI NAVAL S.p.a та SPX Flow Technology Copenhagen A/S не відносяться до «інжинірингу» і не являються об'єктом оподаткування податком на доходи нерезидента в силу дії пп. «І» п. 160.1 ст.160 ПКУ.

Щодо тверджень відповідача про заниження доходу на суму 216 660 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Безпідставними на думку суду є визнання відповідачем додаткової угоди №4 від 08.12.2014 р. про продовження до 31.12.2017 р. строку сплати заборгованості у сумі 216 660 000 грн. за цінні папери (придбані у ТОВ "Віглон" по договору №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. недійсною в силу не надання дозвільних документів генеральному директору товариства на право здійснення правочинів, які перевищують 80 тис. грн. та твердження про відсутність у протоколі загальних зборів акціонерів рішення про згоду на укладення даної додаткової угоди про продовження строку дії договору № 295-Б, оскільки ринкова вартість предмету правочину перевищує 25% вартості активів товариства в силу вимоги п.18 ст.52 та п.2 ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства" №514 від 17.09.2008 р.

Оскільки, факт наявності дозвільного документа генеральному директору ПРАТ "ХЖК" вчинити підписання додаткової угоди №4 від 08.12.2014 р. до договору №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. підтверджується протоколом №21-2014 засідання ОСОБА_4 ПРАТ "ХЖК" від 08.12.2014 р., який було надано відповідачеві.

Відповідно до п.44.7 ст.44 ПКУ платник податку має право на протязі п'яти робочих днів з дати отримання акту надати до контролюючого органу документи, які визначені в акті як відсутні.

Враховуючи вищевикладене, ПРАТ "ХЖК» скористалося даним правом та надало до Західної ОДПІ м. Харкова завірену належним чином копію протоколу №21-2014 засідання ОСОБА_4 ПРАТ "ХЖК" від 08.12.2014 р. (лист від 08.06.2015 р. вих. № 661).

Суд звертає увагу, що додаткова угода №4 від 08.12.2014 р. до договору №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. не містить вказівок щодо ціни, суми або вартості товарів, послуг, а тому вважати, що її сума перевищує 80 тис. грн., не має підстав.

Посилання фіскального органу на порушення позивачем приписів п.22 ст. 33, п.18 ст.52 та п.2 ст.70 Закону №514 являється необгрунтованим, оскільки правочин, який має оцінку, а саме - договір купівлі-продажу №295-Б на придбання акцій було укладено 27.02.2009 р. На момент здійснення даного правочину Закон №514 не діяв, в силу чого посилання на порушення його приписів являється неправомірним.

Закон "Про акціонерні товариства" набув чинності 30.04.2009 року. Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Починаючи з 30.04.2009 р., згідно п.22 ч.2 ст. 33 Закону №514, до виключної компетенції загальних зборів віднесено "прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, але додаткові угоди №3 від 01.08.2011 р. та №4 від 08.12.2014 р. не можуть бути віднесені до "значного правочину", оскільки їх предмет не підлягає грошовій оцінці. Предметом додаткових угод є виключно реквізити діючого договору та термін виконання зобов'язання за ним.

Отже, укладення цих додаткових угод не вимагає наявності будь-яких дозвільних документів, передбачених приписами п.22 ч.2 ст. 33, п.18 ч.2 ст.52, ч. 1 ст.70 Закону №514.

Також, відповідно до п. 16.3. протоколу № 1/2014 загальних зборів акціонерів ПРАТ "ХЖК" від 03.07.2014 р., загальні збори вирішили, що: з метою реалізації затверджених основних напрямів діяльності товариства на 2014-2015 роки, у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" надати попереднє схвалення господарських правочинів, які можуть вчинятись товариством у період з 03.07.2014 року і до 02.07.2015 року (включно), якщо ринкова вартість майна або послуг, що може бути предметом даних господарських правочинів більше 25% та 50% вартості активів товариства за даними річної фінансової звітності, а саме:

- правочини по придбанню та відчудженню товариством оборотних засобів, включаючи сировину, паливо, матеріали, енергоресурси та інше майно (у тому числі цінні папери) - вартість кожного правочину не повинна перевищувати суму, еквівалентну 750 000 000,00 (сімсот п 'ятдесят мільйонів гривень 00 копійок) гривень.;

- у період з 03.07.2014 року і до 02.07.2015 року, наглядовій раді товариства розглядати питання підтвердження згоди на вчинення ним значних господарських правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що може бути предметом таких господарських правочинів більше 25 % та 50 % вартості активів товариства за даними річної фінансової звітності товариства за 2013 рік.

Повний текст оригіналу протоколу було надано перевіряючим - ОСОБА_5, в ході проведення перевірки, про що свідчить її підпис на реєстрі документів ПРАТ "ХЖК" наданих в ході проведення перевірки.

Також, перевіряючими в акті-2 зроблено висновок про фінансово-господарські операції, що відбулися у 2009 році, що не є перевіряємим періодом, (перевіряємий період 01.01.2012 р. - 31.12.2014 p.), фінансово-господарські операції 2009 року перевірені актом ДПІ від 21.01.2011 р. № 76/23-03-05/00333612.

Актом податкового органу від 21.01.2011 р. №76/23-03-05/00333612, сторінки 8-9 підтверджено прибутковість операції за договором №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. та отримання позивачем прибутку у сумі 120 000,00 грн.

Отже фахівці податкового органу у 2015 році фактично роблять висновки по операціях, які вони не перевіряли і не мали права перевіряти, а саме: висновок в акті від 09.07.2015 р. на стор. 12 про те, що операції 2009 р. вбачаються удаваними та акції (товар), отримані від ТОВ "Віглон" є безоплатно отриманий товар, та вартість його підлягає оподаткуванню відповідно до вимог пп.135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, який станом на дату проведення операцій ще не вступив у дію.

У разі проведення документальної (планової, позапланової) перевірки суб'єкта господарювання з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи доходів і зборів, платник податків повинен надати в повному обсязі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки і зберігання яких регламентується чинними нормативно-правовими актами. При цьому грошове зобов'язання платника податків визначається органом доходів і зборів лише за визначені ПКУ періоди.

З моменту проведення операції у 2009 році за станом на дату початку перевірки у 2015 році вже минуло 1095 днів.

Крім того, перевіряючими також вбачається "технічний намір" в здійсненні правочинів - стор. 14 акту від 09.07.2015 р., на що суд зазначає, що поняття "технічний намір" діючим законодавством України не визначено загалом і як порушення також.

Також, перевіряючими в акті помилково визначено дату закінчення строку позовної давності за угодою №3 від 01.08.2011 р., де вказано, що покупець зобов'язаний сплатити суму договору до 31.12.2014 р., оскільки днем початку (першим днем) перебігу позовної давності було б 1 січня 2015 р., оскільки позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У цивільному праві розрізняють загальну і спеціальну позовну давність. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю - може встановлюватися законом для окремих видів вимог (ст. 258 ЦКУ). Строки, вказані у ЦКУ та інших законодавчих актах, - мінімальні. їх не можна скоротити, але можна подовжити за домовленістю сторін (ст. 259 ЦКУ).

Обчислюється позовна давність за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253- 255 ЦКУ. Так, згідно зі ст. 253 ЦКУ, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Ст. 261 ЦКУ уточнює, що перебіг строку позовної давності починається із закінченням строку виконання - за зобов 'язаннями з визначеним строком виконання: тобто, якщо, наприклад, у договорі зазначено термін виконання зобов'язань (оплата за поставлені матеріальні цінності), то строк позовної давності починає обчислюватися з дня, наступного за останнім днем його невиконання. Це можна пояснити і наступним чином: як тільки у кредитора виникло право пред'явити своєму боржникові вимогу, з цієї дати і починається відлік терміну позовної давності.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що безнадійна заборгованість - це зокрема заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Таким чином, оскільки станом на 31 грудня 2014 р. строк позовної давності за договором №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. за будь-яких обставин не минув, то донарахування суми доходу відповідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ являється необгрунтованим.

Також необхідно зауважити, що визнання податковим органом додаткової угоди №4 від 08.12.2014 р. та додаткової угоди №3 від 01.08.2011р. до договору №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. недійсною являється безпідставним, оскільки правочин може бути визнаний недійсним без рішення суду у разі, якщо така недійсність визначена законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Податковий орган не наділений повноваженнями перевіряти дотримання суб'єктами господарювання вимог Цивільного законодавства.

Також, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

ОСОБА_3 обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Отже, висновки позапланової документальної невиїзної перевірки щодо "безоплатного отримання акцій" не відповідають вимогам чинного законодавства та грунтуються на припущеннях.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦКУ, статтями 207, 208 Господарського Кодексу України надалі ГКУ).

Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦКУ та статті 207 ГКУ розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї із сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Закон не передбачає такої підстави для визнання договору недійсним як відсутність дозвільного документу відповідальної особи на його вчинення.

В силу вищевикладеного, додаткову угоду №4 від 08.12.2014 р. та додаткову угоду №3 від 01.08.2011 р. до договору №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. недійсною можливо визнати лише в судовому порядку.

Отже, ігноруючи юридичну чинність додаткової угоди №4 від 08.12.2014 р. та додаткової угоди №3 від 01.08.2011 р. податковий орган безпідставно доходить висновку про безоплатне отримання позивачем акцій та порушення п.п.135.5.4 ст.135 ПКУ, без наведення доказів та всупереч тому, що в обліку товариства рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Віглон" та відсутні документи, які підтверджують безоплатну передачу таких акцій (договір дарування, прощення боргу, або інший відповідний документ), і навпаки, договором передбачено розмір оплати (ціну) та строк оплати.

Отже, договір укладений ПРАТ "ХЖК" та ТОВ "Віглон" відповідає вимогам чинного законодавства і не містить ознак, передбачених ч. 1 ст. 235 ЦК України, яка визначає удаваний правочин як такий, що вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Попередніми перевірками податкового органу підтверджено факт реального проведення господарських операцій - аркуші: № 8, № 9 акту "Про результати виїзної планової перевірки АТЗТ "ХЖК" № 76/23-03-05/00333612 від 21.01.2011 р.

З огляду на зазначене, безпідставним є твердження податкового органу про удаваність фінансово-господарських операцій між ПРАТ "ХЖК" та ТОВ "Віглон" за договором №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. і про його нікчемність.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, укладення удаваного правочину само по собі не спричиняє недійсності правочину, оскільки згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

В силу приписів ст. 60 ЦПК України податковий орган, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним, 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

В силу вищевикладеного, додаткову угоду №4 від 08.12.2014 р. та додаткову угоду №3 від 01.08.2011 р. до договору №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. як і сам договір №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. удаваним або недійсним можливо визнати лише в судовому порядку. За станом на дату акту позапланової перевірки ПРАТ "ХЖК" судових рішень стосовно останнього не було.

Щодо відсутності дозволу на здійснення правочину, а саме підписання додаткової угоди №4 від 08.12.2014 р. та додаткової угоди №3 від 01.08.2011 р. до договору №295-Б купівлі-продажу цінних паперів від 27.02.2009 р. слід також зазначити, що заборгованість ПРАТ "ХЖК" перед ТОВ "Віглон" у сумі 216 660 тис. грн. відображена у балансі (звіті про фінансовий стан) на 31 грудня 2014 р. - код рядка 1515 - інші довгострокові зобов'язання пасиву балансу.

16 червня 2015 р. відбулися загальні збори акціонерів ПРАТ "ХЖК", в порядку денному яких серед інших були наступні запитання:

- Розгляд висновків Ревізійної комісії товариства про результати перевірки фінансово-господарської діяльності в 2014 році. Прийняття рішення за наслідками розгляду звіту та висновків Ревізійної комісії;

- Затвердження річного звіту та балансу товариства за 2014 рік; за результатами розгляду яких були прийняті відповідні рішення:

- Звіт і висновки Ревізійної комісії ПРАТ "ХЖК" за 2014 рік затвердити.

- Затвердити річні звіт та баланс ПРАТ "ХЖК" за 2014 рік.

Жодних запитань чи заперечень у акціонерів щодо рішення ОСОБА_4 ради ПРАТ "ХЖК" - протокол № 21-2014 від 08.12.2014 р. щодо зміни граничного строку виконання зобов'язань ПРАТ "ХЖК" перед ТОВ "Віглон" у сумі 216 660 тис. грн. не виникло, річний звіт та баланс затверджено.

Відповідно до статті 241 ЦКУ вчинення правочинів з перевищенням повноважень це правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження доходу на суму 216 000 000,00 грн. в порушення пп.135.5. п.135.4 ст.135 Податкового Кодексу України за рахунок не відображення у доходах суми безнадійної заборгованості перед ТОВ "Віглон" являється незаконним.

Окрім того, відповідачем за квітень, червень-вересень та грудень 2014р. шляхом звіряння обігово-сальдових відомостей за рахунком 26 «Готова продукція» та 90 "Собівартість реалізованої продукції» та 70 «Доходи від реалізації продукції» встановлено завищення товариством витрат на вартість готової продукції на різницю між загальним обігом бухгалтерського рахунку при списані собівартості продукції при її реалізації та загальною сумою доходу отриманого при її реалізації (рахунок 36 «Розрахунки з покупцями») трактуючи таке перевищення собівартості над сумою доходу як нереалізовану продукцію, вважаючи, що частина собівартості якої не використана в господарській діяльності, з чим суд не погоджується, з огляду на таке.

Так, для обліку собівартості продукції передбачено рахунок 90 "Собівартість реалізації", згідно Інструкції №291 від 30.11.1999 р., де зазначено, що даний рахунок призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів.

Згідно наказу МФУ №356 від 29.12.2000 р."Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку" не передбачено ведення аналітичного обліку по рахункам класу 9 "Витрати діяльності" ( п.37 вищевказаного наказу передбачає, що „Усі витрати по підприємству в цілому, незалежно від того, на яких синтетичних рахунках вони обліковуються, відображаються (збираються в розрізі кореспондуючих рахунків) в одному регістрі. В цьому Журналі забезпечується узагальнення всіх витрат на виробництво за елементами і статтями витрат. Для цього з графи "Усього" журналів 1, 2, 3, 4, б, 7 до Журналу 5 переносяться дані про витрати підприємства, які за побудовою журналів відображені у відповідних регістрах).

Відповідно пп. 14.1.228 ст.14 ПКУ під собівартістю реалізованих товарів (робіт, послуг) із метою оподаткування слід розуміти витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до П(С)БО, що застосовуються в частині, яка не суперечить нормам ПКУ.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається із витрат зазначених у п. 138.8 ст.138 ПКУ.

При цьому, перелічені норми ПКУ не містять обмежень стосовно формування собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, послуг) залежно від розміру доходу від їх реалізації. Також відсутня вимога коригувати витрати у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості. Тобто собівартість товарів (робіт, послуг) включають до витрат із метою визначення оподатковуваного прибутку в повному обсязі.

Відповідно п. 140.5 ст.140 ПКУ встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Таким чином, визначення розміру витрат підприємства шляхом визначення їх на рівні отриманого доходу чинним податковим законодавством України не передбачено.

Під час визнання витрат із метою оподаткування прибутку слід ураховувати, що вони мають бути понесені для провадження господарської діяльності (пп. 14.1.27 ст. 14 ПКУ).

У разі, якщо ціна товарів (робіт, послуг) є нижчою за собівартість, витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходів, не втрачають зв'язку з господарською діяльністю, яка загальною сукупністю дій спрямована на отримання доходу (пп. 14.1.36 ст.14 ПКУ, ст. 42 ГКУ).

Господарська діяльність-діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу та проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також; через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення й агентськими договорами (пп. 14.1.36 cт. 14 ПКУ).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність

При цьому, дохід і прибуток - різні категорії. Отримання доходу не завжди приносить отримання прибутку.

Для статусу операції в якості господарської діяльності вагоме значення має саме отримання доходу, а не прибутку.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської.

Уразі продажу товарів дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню «господарська діяльність».

Отже, від'ємне значення при здійсненні однієї окремої господарської операції не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства в цілому і не потребує коригування витрат.

Згідно з п. З НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України так і за їх межами (пп. 14.1.56 ст. 14 ПКУ).

Із аналізу наведених норм вбачається, що законодавець визначив, що поняття доходу для цілей податкового законодавства, яке визначає усі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому, здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень до такого платника податків над його витратами.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Так, за перевіряємий період ПРАТ "ХЖК" реалізовував продукцію (майонез, маргарин, кетчуп, соус, гірчицю) відносно якої не встановлено державні ціни.

На підтвердження обставин реалізації товару у перевіряємому періоді вище собівартості ПРАТ "ХЖК" надавало податкову декларацію з податку на прибуток за 2014р.

Відповідно до даних податкової декларації з податку на прибуток за 2014 р. прибуток підприємств у рядку 02 «Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» зазначено 582 338 994 грн., а у рядках 05 «Витрати операційної діяльності» і 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» зазначено 549 629 159 грн.

Таким чином із наведених даних податкової звітності вбачається, що дохід від реалізації готової продукції за 2014 р. є вищим від її собівартості.

Крім того, в акті перевірки відсутні відомості щодо встановлення у ході перевірки заниження або завищення задекларованих підприємством адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат звичайної діяльності і інших операційних витрат, амортизаційних відрахувань.

За правилом пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПКУ, об'єктом обкладення податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду (ст.ст. 135-137 ПКУ) на собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду (ст. 138-143 та 152 ПКУ).

У загальному випадку дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визнають у розмірі договірної (контрактної) вартості. Винятками є товарообмінні (бартерні) операції (п. 153.10 ПКУ), для котрих передбачено визначати дохід у розмірі звичайної ціни, якщо вона перевищує договірну, та контрольовані операції, за яких дохід визнають у розмірі ціни, визначеної за одним із установлених методів зі ст. 39 ПКУ.

Судом встановлено, що за перевіряємий період у ПРАТ "ХЖК" відсутні товарообмінні операції та для цілей визначення відповідно ст. 39 ПКУ контрольовані операції.

Згідно з п. 135.4 ст.135 ПКУ, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, у тому числі під час зменшення зобов'язань. Як бачимо, згадана норма не містить особливих вимог щодо визначення доходу при реалізації товарів (робіт, послуг) нижче собівартості.

Таким чином, висновок Західної ОДПІ м. Харкова про завищення товариством витрат на суму 2 125 767,7 грн. є неправомірним.

Відносно завищення витрат на суму 6 114 743,45 грн. і відповідно суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1 222 948,69 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно п.п.72.1.5 п.72.1 ст.72 та п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПКУ податковою інформацією являється результат податкового контролю, а це може бути або Довідка про проведення зустрічної звірки або акт документальної перевірки.

Так, обґрунтування Західною ОДПІ м. Харкова порушення податкового законодавства з посиланням в акті про відсутність можливості провести зустрічні звірки по взаємовідносинам ПРАТ «ХЖК відповідно з ТОВ «Енікс-Україна», ІП «Аврора», ТОВ «ТК Прометей», ТОВ «Промислові мастила» не містить самого факту податкової інформації, щодо наявності порушення, оскільки відсутні дані про результати перевірки вище зазначених контрагентів.

Доказова база щодо порушення по взаємовідносинах з ТОВ «ТК Прометей» (код ЄДРПОУ 38397374) за вересень-листопад 2013 р. на суму ПДВ - 959 553,82 грн. та витрат на суму - 4 797 769,1 грн. ґрунтується на даних акту бази «Податковий блок» «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК Прометей» щодо документального підтвердження відносин із платниками податків за період з 01.07.2013р. по 30.11.2013р.», в якому у зв'язку з цим зроблено висновок про відсутність реальності господарських операцій. При цьому, в даному акті йде посилання на п.1.32 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону №283 від 22.05.1997 р., який втратив чинність 01.04.2011 р.

Використовуючи акт іншого податкового органу Західна ОДПІ м. Харкова доходить висновку про відсутність реальної можливості поставок товару позивачем від ТОВ «ТК Прометей», що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, дефективності первинних документів.

Приводом визнання вищевказаного договору «нікчемним» став лише висновок про неможливість проведення зустрічної звірки. Необхідно зазначити, що відповідно п.73.5 ст.73 ПКУ зустрічні звірки не являються перевірками. В силу чого, даний факт не можливо розглядати як наявність будь-якого порушення з боку ТОВ «ТКПрометей». Податковий орган повинен базувати свої докази лише відповідно документів (п.5.2 наказу ДПАУ № 984 від 22.12.2010р. (реєстрація у Мінюсті №34/18772 від 12.01.2011 р.) «Порядок оформлення результатів документальних перевірок»), а не робити будь-якого роду припущення.

У перевіряємому періоді між ПРАТ "ХЖК" та ТОВ 2ТК Прометей" укладено договір поставки № 11142 П-Сн від 18.09.2013 р., відповідно якого у вересні-листопаді 2013р. останнім було поставлено олію соняшникову на умовах DDP - ПРАТ "ХЖК". Перелік видаткових накладних наведено на стор.18-19 акту.

Судове рішення щодо визнання даної угоди недійсною - відсутнє.

Проведення будь-якої господарської операції товариство фіксує і підтверджує первинними документами на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 p. N 996-XIV на даних бухгалтерського обліку складається фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Господарська операція являється основою для податкового обліку.

Згідно п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Придбання товару від ТОВ "ТК Прометей2 відображено у ПРАТ "ХЖК" згідно вищезазначених видаткових накладних де вказано вид, кількість і вартість товару (документ відповідає вимогам складання первинних документів п.п. 2.4.,2.7. Наказу № 88).

Також як до перевірки так і до суду позивачем надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування олії соняшникової (перелік наведено на стор.20-22 акту).

Щодо зауваження податкового органу відносно відсутності у видаткових накладних ідентифікації осіб які брали участь у господарській операції та відсутності даних адреси навантаження товару у відповідних товарно-транспортних накладних повідомляємо, що даний факт не відповідає дійсності.

Видаткова накладна являється специфічним документом, Типова форма та порядок заповнення видаткової накладної М-11 затверджена наказом Мінстату України №193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» (надалі - наказ №193).

Ст.9 Закону №996 передбачено обов'язкові реквізити первинних документів, серед яких: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказана норма Закону (при дослівному її тлумаченні), висуває вимогу щодо забезпечення можливості ідентифікації особи, яка склала відповідний документ, оскільки саме вона і здійснила господарську операцію, тобто на документі повинно бути зазначено посаду, підпис та П.І.Б. особи, яка його склала. Щодо особи яка прийняла товар Закон висуває вимогу щодо наявності її лише підпису. Саме підпис і дає можливість у разі необхідності ідентифікувати таку особу.

Суд звертає увагу, що видаткові накладні від ТОВ "ТК Прометей" складено у повній відповідності з вимогами діючого законодавства і дають можливість ідентифікувати відповідальних осіб за здійснення таких операцій - особа яка відповідальна за відпуск товару зі сторони ТОВ «ТК Прометей»: директор ОСОБА_6, особа відповідальна за здійснення операції з боку ПРАТ «ХЖК» - менеджер з зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_7 Саме ці особи і вказано на видаткових накладних.

Транспортування олії соняшникової здійснювалось за рахунок ТОВ «ТК Прометей», що підтверджено наявними на підприємстві товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 p., товарно-транспортна накладна являється документом який підтверджує надання транспортних послуг.

В ході проведення перевірки товариством було надано товарно-транспортні накладні, які заповнено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства та зазначенням місця навантаження.

ПРАТ «ХЖК» здійснило оплату за олію соняшника на адресу ТОВ «ТК Прометей» у вересні - листопаді 2013 р. на загальну суму - 5 757 322,90 грн. в т.ч. ПДВ - 959 553,82 грн. згідно відповідних платіжних доручень що додані до матеріалів справи.

Так, станом на 04.11.2013 р. заборгованість відсутня.

Відповідно до норм Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна (п.201.10 ст.201 ПКУ), а не видаткова накладна, а право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання.

В податковій звітності з ПДВ ПРАТ «ХЖК» відображено суму ПДВ в складі податкового кредиту за операціями з ТОВ «ТК Прометей» в вересні-листопаді 2013р. за рядком 10.1Б декларації з ПДВ в сумі 959 553,82 грн.

Протягом зазначеного звітного періоду податковий орган не повідомляв про наявність будь-яких розбіжностей згідно «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в ІС «Податковий блок». Податковий орган у своїх запитах щодо взаємовідносин ПРАТ «ХЖК» з ТОВ «ТК Прометей» №13036/10/20-33-22-03-14/245 від 19.11.2013 р. та №689/10/20-33-15-01-20 від 22.01.2014 р. вимагав лише надання пояснень та документальне підтвердження таких взаємовідносин. У відповідях на вказані запити ПРАТ «ХЖК» (№1777 від 18.12.2013р.та №174 від 06.02.2014 р.) надавало до Західної ОДПІ м. Харкова всю витребувану інформацію.

Єдиний для усіх платників ПДВ порядок формування податкового кредиту звітного періоду встановлено положеннями ст.198 ПКУ, якими право покупця на відображення податкового кредиту не ставиться в залежність від обов'язку постачальника задекларувати податкові зобов'язання.

Відображені у складі податкового кредиту ПРАТ «ХЖК» суми ПДВ нараховані у зв'язку з придбанням олії соняшникової на суму 959 553,82 грн. в т.ч. за наступні періоди:

вересень 2013 p.- 277 411,92 грн.,

жовтень 2013 р.-651 050,50 грн.,

листопад 2013 p.- 31 091,40 грн.

З метою її подальшого використання при виробництві готової продукції, яку виробляє та реалізує товариство, тобто використання в оподатковуваних операціях, і підтверджуються наявними належним чином оформленими податковими накладними (ст.201 ПКУ), по яким на момент віднесення до складу податкового кредиту не минуло 365 календарних днів з дати їх складання (п. 198.6 ст.198 ПКУ).

Доказова база Західної ОДПІ м. Харкова з порушення щодо взаємовідносин з ТОВ «Промислові мастила» (код за ЄДРПОУ 20601546) у лютому 2012р. на суму ПДВ - 716,0 грн. та витрати на суму - 3 580 грн. ґрунтується на даних позапланової невиїзної перевірки проведеної Бориспільською ОДПІ (акт від 12.06.2012 р. №199/22-2/202601546) щодо взаємовідносин останнього з ТОВ «Аграф-Пром» та ТОВ «Сир Плюс», за висновками якого встановлено вчинення зазначених правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків при отримані від них товару.

Згідно чого, Західна ОДПИ м. Харкова доходить висновку щодо відсутності реальної можливості поставок товару ПРАТ «ХЖК» від ТОВ «Промислові мастила», з чим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Як свідчать докази у справі, у перевіряємому періоді ПРАТ «ХЖК» отримувало від ТОВ «Промислові мастила» тосол АМ-40, придбання якого відображено у ПРАТ «ХЖК» згідно видаткової накладної, товарно-транспортної накладної в яких вказано найменування товару, кількість і вартість товару (документ відповідає вимогам складання первинних документів п.п. 2.4.,2.7. Наказу № 88).

Щодо зауваження податкового органу, що у видатковій накладній, наданій до перевірки (номер та дату якої наведено на стор.23 акту) відсутні дані про особу яка брала участь у господарській операції, а в товарно-транспортній накладній не зазначено місце навантаження.

Судом встановлено, що видаткову накладну від ТОВ «Промислові мастила» складено у повній відповідності з вимогами діючого законодавства - ст.9 Закону №996 та наказу №193 - вказано посади та прізвища відповідальних осіб, які дають можливість їх ідентифікувати.

Відображені у складі податкового кредиту за лютий 2012 р. ПРАТ «ХЖК» суми ПДВ у розмірі 716 грн. по отриманому тосолу від ТОВ «Промислові мастила» нараховані (сплачені) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства і підтверджуються належним чином оформленою податковою накладною (ст.201 ПКУ), по якій на момент віднесення до складу податкового кредиту не минуло 365 календарних днів з дати її складання (п. 198.6 ст.198 ПКУ).

Транспортування тосолу здійснювалось за рахунок ТОВ «Промислові мастила», що підтверджено наявною на підприємстві товарно-транспортною накладною, яку надавалося в ході перевірки та в якій зазначено місце навантаження.

Стосовно порушення щодо взаємовідносин позивача з ІП «Аврора» (код ЄДРПОУ- 34756588) на суму ПДВ - 304,87 грн. та витрат на суму - 1 524,35 грн., яке ґрунтується на даних довідки Основянської ОДПІ м. Харкова від 27.03.12 р. №4966/407/34756588 про результати проведення зустрічної звірки ІП «Аврора» з ТОВ «Будсім» за вересень 2012 р., де не підтверджено факт здійснення господарських операцій. В акті зазначено, що первинні документи ІП "Аврора" до перевірки не надавались, відповідач безпідставно не прийняв до уваги надані позивачем до поточної перевірки первинні документи по придбанню продуктів харчування для столової (відповідні копії авансових звітів та фіскальних чеків надавались листом вих. № 661 від 08.06.2015 р).

Відображені у складі податкового кредиту за вересень 2012 р. ПРАТ «ХЖК» суми ПДВ у розмірі 304,87 грн. за отримані продукти харчування для столової від ІП «Аврора» нараховані (сплачені) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності товариства і підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними (ст. 201 ПКУ), по яким на момент віднесення до складу податкового кредиту не минуло 365 календарних днів з дати її складання (п.198.6 ст.198 ПКУ).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Енікс Україна» (код ЄДРПОУ 35481452) на суму ПДВ - 262 374 грн. та витрат на суму -1 311 870 грн., то встановлені податковим органом порушення ґрунтуються на даних акту перевірки проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.06.2013 року № 2038/22.9/1368925601011, в якому зазначено, про неможливість проведення зустрічної звірки з платниками за період з 01.04.2013 р. по 31.05.2013 р., на що суд зазначає наступне.

При судовому розгляді встановлено, що перевіряємому періоді між ПРАТ «ХЖК» та ТОВ «Енікс Україна» укладено договір поставки № 11085 П-Сн від 22.05.2013 р., відповідно якого у травні 2013 р. останнім було поставлено олію соняшникову на умовах DDP - ПРАТ «ХЖК» (відповідні копії видаткових накладних надано до Західної ОДПІ листом від 08.06.2015 р. вих. № 661).

Тобто, приводом визнання вищевказаного договору «нікчемним» став лише висновок в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки. Необхідно зазначити, що відповідно п.73.5 ст.73 ПКУ зустрічні звірки не являються перевірками. В силу чого, даний факт не можливо розглядати як наявність будь-якого порушення з боку ТОВ «Енікс Україна».

Проведення будь-якої господарської операції позивач фіксує і підтверджує первинними документами на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 p. N 996-XIV на даних бухгалтерського обліку складається фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Господарська операція являється основою для податкового обліку.

Згідно п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Придбання товару, від ТОВ «Енікс Україна» відображено у ПРАТ «ХЖК» згідно вищезазначених видаткових накладних та актів прийому-передачі товару де вказано вид, кількість і вартість товару. Зауважень щодо порядку складання даних первинних документів акт не містить (стор.15-17 акту-2).

Транспортування олії соняшникової здійснювалось за рахунок ТОВ «Енікс Україна», що підтверджено наявними на підприємстві товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 p., товарно-транспортна накладна являється документом який підтверджує надання транспортних послуг.

В ході проведення перевірки позивачем надано товарно-транспортні накладні, які заповнено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства та із зазначенням марок автомобілів.

Так, ПРАТ «ХЖК» здійснило оплату за олію соняшникову на адресу ТОВ «Енікс Україна» у травні 2013 р. на загальну суму 1 574 244,00. в т.ч. ПДВ - 262 374,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, станом на 31.05.2013 р. заборгованість відсутня.

В податковій звітності з ПДВ ПРАТ «ХЖК» відображено суму ПДВ в складі податкового кредиту за операціями з ТОВ «Енікс -Україна» у травні 2013 р. за рядком 10.1 Б декларації з ПДВ в сумі 262 374 грн. і підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними (ст.201 ПКУ), по яким на момент віднесення до складу податкового кредиту не минуло 365 календарних днів з дати їх складання (п. 198.6 ст.198 ПКУ).

Відповідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ витрати на придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей являються операційними витратами, які включаються до собівартості реалізованих товарів (наприклад олія соняшникова) в період визнання доходу від реалізації продукції при виробництві якої вони були використані ( п.138.4 ст.138 ПКУ), а також інших витрат (наприклад тосол), які визнаються витратами того періоду, в якому вони були здійснені (п.138.5 ст.138 ПКУ).

Встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку крім тих, що зазначені в цьому розділі Кодексу, не дозволяється (п.140.5 ст.140 ПКУ).

Таким чином, оформлені первинні документи в повній мірі дозволяють податковому органу встановити зв'язок отриманих товарно-матеріальних цінностей з веденням господарської діяльності підприємства.

Витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей оформлено первинними документами згідно вимог діючого законодавства та відображено у податковому обліку в якості прямих матеріальних витрат (олія соняшникова як сировина) та загальновиробничих витрати (вартість тосолу) відповідно пп.138.8.1, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 ПКУ.

Платник податків зобов'язаний вести облік доходів, витрат на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 cm.44 ПКУ).

Факт товарності господарських операцій підтверджено в повній мірі, розбіжності щодо даних «Системи співставлення податкових зобов'язнь та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в ІС «Податковий блок» відсутні.

Згідно ст.152, ст.200 ПКУ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, товариством правомірно віднесено відповідну суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням сировини, мастильних матеріалів, інших товарів до податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до висновків актів в порушення п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" та п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів до каси підприємства у розмірі 1 912,76 грн., з чим суд також не погоджується з огляду на таке.

Податковий орган трактує відсутність у КОРО запису «Службове внесення» як залишок готівки в сейфі на кінець робочого дня згідно даних Z-звітів РРО, яка в подальшому несвоєчасно передається до каси підприємства, а саме:

18.09.2012 р. залишок готівки згідно Z-звіту №1097 склав - 912,42 грн., наступного дня - 19.09.2012 р. операція «Службове внесення» в РРО не здійснювалось.

Залишок готівки згідно Z-звіту №0012 від 16.07.2013 р. склав - 1000,34 грн., наступного дня - 17.07.2013 р. операція «Службове внесення» в РРО не здійснювалось.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР встановлено відповідальність та особливості проведення розрахунків з використанням РРО.

Так, згідно з редакцією ст.17 Закону про РРО відповідальність передбачена, зокрема, за проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в КОРО (п.4 ст.17 Закону про РРО).

Законом про РРО не передбачено відповідальності за нездійснення (несвоєчасне здійснення) запису до КОРО в разі наявності в ній роздрукованого Z-звіту. Тобто роздрукування касового чека при проведенні розрахункової операції, а в кінці дня виконання Z-звіту, вже можна вважати оприбуткуванням готівки, оскільки зазначену суму внесено до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно п.4.5 наказу ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614 «Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)» (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), передбачено, що «Внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».

Таким чином, при роздруковані Z-звіту 18.09.2012 р. та 16.07.2013 р. технічно неможливо зробити запис «Службове вилучення».

Готівкові кошти отримані через РРО відповідно Z-звіту 18.09.2012 р. та 16.07.2013 р. було внесено та оприбутковано до каси підприємства відповідно приходних касових ордерів (відповідні копії яких та копії касових книг надано до Західної ОДПІ листом від 08.06.2015 р. вих. № 661).

Відповідно до абз. 3 ст.1 Указу №436/95 за неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки передбачено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд звертає увагу, що дана норма закону не містить тлумачення, що саме слід розуміти під неоприбуткуванням готівки, в тому числі, при проведенні розрахунків з використанням РРО.

А від так, наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена у ньому сума коштів занесена до фіскальної пам'яті РРО, у зв"язку з чим несвоєчасне виконання запису в КОРО за наявності роздрукованого Z-звіту не можна трактувати як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки.

З урахуванням встановлених обставин справи та нормативних положень, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 35272,23 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 19.06.2015 р. - № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, від 07.08.2015 р. №0000032203, №0000602212, №0000592212, від 31.08.2015 р. № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, прийняті щодо приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" (61019, м. Харків, проспект Ілліча, буд. 120, код ЄДРПОУ: 00333612) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 35272,23 (тридцять п'ять тисяч дві сімдесят дві) грн. 23 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.