Постанова

від 09.11.2015 по справі 820/9611/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 листопада 2015 р. № 820/9611/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Полюс"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Полюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 18.08.2015 р. на суму 18720 грн. з податку на додану вартість, з них 14976 за основним платежем, 3744 грн. за штрафними санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0000122202 від 18.08.2015 р. на суму 561172,50 грн. з податку на прибуток, з них 448938 грн. за основним платежем, 112234,50 грн. за штрафними санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0000062201 від 18.08.2015 р. на суму 119020,78 грн. - штрафні санкції за порушення касової дисципліни.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду здійснено заміну не належного відповідача - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, на належного - Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 02.06.2015 року №618, №619, №620, №621, №622, №635, виданих Основ'яноською ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2015 року, на підставі ст. 77 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу Основ'янскої ОДПІ М.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 20.05.2015 року №617 «Про проведення планової документальної виїзної перевірки ПП «ПОЛЮС» податковий номер 3125194», наказу «Про продовження планової документальної виїзної перевірки ПП «ПОЛЮС» податковий номер 3125194» проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «ПОЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №2137/20-38-22-0104/31235194 від 30.06.2015 р.

На підставі висновків акту перевірки від 30.06.2015 р. №2137/20-38-22-0104/31235194 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. №0000132202, №0000122202, №0000062201.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в акті перевірки від 30.06.2015 р. №2137/20-38-22-0104/31235194 містяться наступні висновки про порушення Приватного підприємства "Полюс":

- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, ПП "Полюс" завищено розмір суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 552786 грн., в т.ч.

- за березень 2012 року на суму 110165 грн.

- за травень 2012 року на суму 103387 грн.

- за серпень 2012 року на суму 287926 грн.

- за жовтень 2014 року на суму 51308 грн.

Та завищено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 567762 грн., в т.ч.:

- за березень 2012 року на суму 110165 грн.

- за травень 2012 року на суму 103387 грн.

- за серпень 2012 року на суму 287926 грн.

- за жовтень 2014 року на суму 66284 грн.,

В результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 14976 грн., в тому числі жовтень 2014 року на суму 14976 грн.

- п.44.1 ст.44, п.135.1, 135.2, п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, ПП «ПОЛЮС» завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 2763934 грн., в т.ч.

- І квартал 2012 року у сумі 550826 грн.

- II квартал 2012 року у сумі 516934 грн.

- III квартал 2012 року у сумі 1439 632 грн.

За 2014 рік у сумі 256 542 грн.

В результаті чого занижено податок на прибуток що підлягає сплаті на загальну суму 448938 грн., в т.ч. за 2014 рік у сумі 448938 грн.

- п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 зі змінами та доповненнями, а саме перевіркою встановлено понадлімітний залишок готівки у касі ПП «ПОЛЮС» у сумі 59510 грн. 39 коп.

- п.51.1 ст. 51 п.п б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями,а саме не в повному обсязі включено, а саме не в повному обсязі включено до довідок за формою №1-ДФ за 4 квартал 2013 року, 1 квартал 2014 року даних про виплачені доходи фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності.

Слід вказати на те, що фактично контролюючим органом зроблені вказані висновки по господарським операціям між підприємством позивача та ТОВ «СХІДОПТТОРГ», ТОВ «ТЕХНОБУДРЕСУРСИ», ТОВ «ТК «ЕЛЕМЕНТ» та ТОВ «СЕОЛАН».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «СХІДОПТТОРГ», суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Полюс" (в якості продавця) та ТОВ «СХІДОПТТОРГ» (в якості покупця) укладено договір поставки №130, за умовами якого на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього договору (надалі іменується «товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар(а.с.93-96).

Відповідно до п.1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура і ін..), визначаються специфікацією (надалі іменується «Специфікація»), що є додатками до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору були складені специфікації №1 від 23.04.2014 року, №2 від 14.05.2014 року, №3 від 14.05.2014 року, №4 від 27.05.2014 року, №5 від 29.05.2014 року, №6 від 31.05.2014 року, №7 від 02.06.2014 року, №8 від 03.06.2014 року, №9 від 18.06.2014 року.

На виконання умов договору №130 ПП «Полюс» виписано наступні видаткові накладні №131 від 25 квітня 2014 р., № 147 від 14 травня 2014 р., №145 від 14 травня 2014 р., №146 від 14 травня 2014 р., №151 від 14 травня 2014 р., №152 від 14 травня 2014 р., №153 від 14 травня 2014 р., №154 від 14 травня 2014 р., №155 від 27 травня 2014 р., №169 від 29 травня 2014 р., №170 від 31 травня 2014 р., №171 від 31 травня 2014 р., № 172 від 31 травня 2014 р., №173 від 31 травня 2014 р., №174 від 31 травня 2014 р., №178 від 02 червня 2014 р., №179 від 03 червня 2014 р., №195 від 18 червня 2014 р., №196 від 18 червня 2014 р., №203 від 18 червня 2014 р., №204 від 18 червня 2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Слід вказати, що між сторонами також укладались додаткові угоди №042014-25 №052014-14 № 052014-14, № 052014-1, №052014-14, №052014-14, №052014-14, №052014-27, №052014-29, №052014-31, №052014-31, №052014-31, №052014-31, №052014-31, №062014-2, № 062014-3 №062014-18, №062014-18, №062014-18, № 062014-18 та уточнюючі №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 27 червня 2014 р.

Як вбачається з актів приймання-передач (реквізити вказаних актів відповідають номеру та даті вказаних вище видаткових накладних) товар переданий ТОВ «СХІДОПТТОРГ».

Також судом встановлено, що в підтвердження факту виконання договору поставки №130 видані наступні податкові накладні №21 від 25.04.2014 року, №4 від 12.05.2014 року, №11 від 14.05.2014 року, №12 від 14.05.2014 року, №13 від 14.05.2014 року, №14 від 14.05.2014 року, №15 від 14.05.2014 року, №16 від 14.05.2014 року, №17 від 14.05.2014 року, №27 від 27.05.2014 року, №34 від 29.05.2014 року, №37 від 31.05.2014 року, №38 від 31.05.2014 року, №39 від 31.05.2014 року, №40 від 31.05.2014 року, №41 від 31.05.2014 року, №2 від 02.06.2014 року, №2 від 03.06.2014 року, №18 від 18.06.2014 року, №19 від 18.06.2014 року, №20 від 18.06.2014 року, №21 від 18.06.2014 року.

Суд зазначає, що до вищевказаних податкових накладних були складені розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної(а.с.248-250 том 1, а.с.1-8 том 2).

Відповідно до п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунків-фактур продавця в розмірі 100 (ста) відсотків від вартості партії, в 15-ти денний термін з дня отримання товару. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Факт оплати придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахункам(а.с.203-217 том 1).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТЕХНОБУДРЕСУРСИ», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «ТЕХНОБУДРЕСУРСИ» (ТОВ ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДІЕНГ» (в якості постачальника)) та ТОВ "Полюс" (в якості покупця) 03.10.2014 року укладено договір поставки №0310/01(а.с.21-22 том 2).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, продукцію виробничо-технічного призначення, іменовану в подальшому за текстом «товар», асортимент, найменування, номенклатура, кількість, якість і ціна якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.1 договору була складена специфікація №1 від 03.10.2014 року.

На виконання умов договору №0310/01 виписано видаткову накладну №151 від 03.10.2014 року.

За фактом здійснення вказаної поставки ТОВ «ТЕХНОБУДРЕСУРСИ» ( ТОВ ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДІЕНГ» було виписано на користь ТОВ "Полюс" податкову накладну від 03.10.2014 року №12.

Згідно п. 6.1 договору №0310/01 здача - приймання товару здійснюється: по кількості - відповідно до товарно-транспортної накладної, а по якості - відповідно до сертифіката.

Судом встановлено, що 03.10.2014 року ТОВ «ТЕХНОБУДРЕСУРСИ» ( ТОВ ОІЛ СТРІМ ТРЕЙДІЕНГ» виписано товарно-транспортну накладну(а.с.28 том 2).

Крім того, за для дотримання вимог договору надано паспорт якості товару та сертифікат відповідності (паливо моторне альтернативне).

Суд зазначає, що розділ 3, 4 договору «Ціна товару і загальна сума договору» та «Термін і порядок розрахунків» визначає порядок розрахунків між сторонами.

Факт оплати за договором підтверджується платіжним дорученням №5148 від 03.10.2014 року.

Суд вважає за необхідне вказати, що надані позивачем до матеріалів справи документи, досліджені судом та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТК «ЕЛЕМЕНТ», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛЕМЕНТ» (в якості постачальника) та ТОВ "Полюс" (в якості покупця) 08.04.2011 року укладено договір поставки №36, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (в подальшому товар) в кількості, за номенклатурою, цінам і термінам поставки відповідно умов договору і додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що між сторонами вищевказаного договору укладались додатки до договору поставки №36 за №7, №8, №10, №11, №12.

На виконання умов договору №36 ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛЕМЕНТ» виписано наступні видаткові накладні від 12 березня 2012 р. №РН-0000081, від 12 травня 2012 р. №РН-0000156, від 8 серпня 2012 р. №РН-0000272, від 17 серпня 2012 р. № РН-0000296, від 21 серпня 2012 р. №РН-0000301.

Також судом встановлено, що в підтвердження факту виконання договору поставки ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛЕМЕНТ» на користь позивача видані наступні податкові накладні: №44 від 19.05.2012 року, №39 від 17.08.2012 року, №14 від 08.08.2012 року, №11 від 12.03.2012 року, №44 від 21.08.2012 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що якість товару повинно відповідати технічним умовам, державним стандартам, ДСТУ діючим на території України и підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу - виробника товару.

Судом досліджені копії паспортів якості №69, №131, №256, №185, №189-6 та сертифікатів відповідності, які наявні в матеріалах справи.

Передача товару у відповідності до умов договору між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛЕМЕНТ» оформлена актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, актами приймання-передачі та повідомленнями про проведене відвантаження нафтопродуктів.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару, що поставляється встановлюється для кожної партії окремо і відображається у відповідному додатку до договору.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які підтверджують здійснення розрахунків № 5 від 04.01.2012 року, №6 від 05.01.2012 року, №13 від 10.01.2012 року, №17 від 11.01.2012 року, №691 від 15.03.2012 року, №4512 від 16.03.2012 року, №161 від 16.03.2012 року, №163 від 19.03.2012 року, від 165 від 20.03.2012 року, №263 від 21.05.2012 року, №269 від 23.05.2012 року, №274 від 23.05.2012 року, №276 від 24.05.2012 року, №280 від 25.05.2012 року, №281 від 29.05.2012 року, №571 від 09.08.2012 року, №575 від 10.08.2015 року, №579 від 13.08.2012 року, №586 від 14.08.2012 року, №588 від 15.08.2012 року, №602 від 20.08.2012 року, №604 від 21.08.2012 року, №605 від 21.08.2012 року, №614 від 27.08.2012 року, №615 від 28.08.2012 року, №619 від 29.08.2012 року, №622 від 30.08.2012 року(а.с.72-98 том 2).

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛЕМЕНТ» є реальними, що підтверджується наданими до суду первинними документами.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «СЕОЛАН», суд зазначає наступне.

Між ТОВ "Полюс" (в якості постачальника) та ТОВ «СЕОЛАН» (в якості покупця) 18.04.2014 року укладено договір поставки №120, за п.1.1 якого на замовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього договору (надалі іменується «товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура і ін.). визначаються специфікацією (надалі іменується «Специфікація»), що є додатками до цього договору.

На виконання умов договору поставки між сторонами підписано специфікацію №1 від 18.04.2014 року.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "Полюс" виписано видаткову накладну №132 від 25.04.2014 року та податкову накладну №14 від 18.04.2014 року.

Передача товару також підтверджується актом приймання-передачі від 25.04.2014 року.

Слід вказати, що між ТОВ "Полюс" та ТОВ «СЕОЛАН» було підписано додаткову угоду №042014-25 від 25.04.2014 року(а.с.18 том 2).

Згідно п. 5.1 договору оплата за цим договором повинна провадитись у формі 100 % попередньої оплати.

Як вбачається з виписки по рахункам оплата за договором №120 здійснена у повному обсязі, відповідно до суми вказаної у накладних та специфікаціях(а.с.19 том 2).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вищевказаними договорами, що підтверджені належними доказами та усі зібрані докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що надані документи відповідають вимогам чинного законодавства України та можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом вказано, що у ході перевірки встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ "Полюс" на кінець дня 22.05.2014 р. у сумі 59510,39 грн., (59 510,39 грн. - 0,00 грн. (ліміт) - 0,00 грн. (залишок на кінець дня), згідно видаткового касового ордеру №12 від 22.05.2014 року чим порушено п. 2.8 глави 2 Положення №637 «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. (із змінами та доповненнями).

Слід вказати, що податкове повідомлення-рішення №0000062201 від 18.08.2015 року прийнято саме за порушення вищевказаного п. 2.8 глави 2 Положення, з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання, що 14 травня 2014 року особисто керівником ПП "Полюс" ОСОБА_1 було витрачено власні кошти в сумі 59391,61 грн. за митне оформлення вантажу ПП "Полюс", а також кошти в сумі 118,78 грн. оплачено комісію банку, всього на суму 59510,39 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що директором ПП "Полюс" ОСОБА_1 складено авансовий звіт №3 про використання зазначених коштів та передано до бухгалтерії підприємства, а 22.05.2014 р. по чеку з банківського рахунку ПП "Полюс" було отримано кошти в сумі 59510,39 грн. і видані директору за видатковим касовим ордером в той же день. Проте при отриманні коштів помилково зазначив в видатковому касовому ордері іншу дату 23.05.2014 р., хоча фактично кошти отримано 22.05.2014 р.

До матеріалів справи позивачем надано витяг з касової книги, прибутковий касовий ордер №10 від 22.05.2014 року, видатковий касовий ордер від 22.05.2014 року, звіт використання про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №3 від 20.05.2014 року, квитанція №14-2796499/с від 14.05.2014 року, квитанція №2186731 від 14.05.2014 року, корінець чека №ЛЗ1283673 від 22.05.2014 року, касовий ордер №9 від 15.05.2014 року, корінець чека №ЛЗ1283674 від 30.05.2014 року, касовий ордер №10 від 22.05.2014 року.

Відповідно до п. 7.23 Положення №637 для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Так, пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до таких осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

За своєю суттю передбачена статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За правилами частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. №0000132202, №0000122202, №0000062201 підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на користь позивача судовий збір у розмірі 10484,0 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полюс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 18.08.2015 р. на суму 18720.0 грн. з податку на додану вартість, з них 14976.0 за основним платежем, 3744.0 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0000122202 від 18.08.2015 р. на суму 561172.50 грн. з податку на прибуток, з них 448938.0 грн. за основним платежем, 112234.50 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №0000062201 від 18.08.2015 р. на суму 119020.78 грн. - штрафні санкції за порушення касової дисципліни.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: вул. Богдана Хмельницького 17, м.Харків, 61050) на користь Приватного підприємства "Полюс" (код 31235194, адреса: вул. Тарасівська, 3, оф. 17, м. Харків, 61068) судовий збір у розмірі 10484.0 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко