Постанова

від 05.11.2015 по справі 821/3189/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3189/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3Ф.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.08.2015 р., № НОМЕР_2 від 27.08.2015 р., вимоги про сплату боргу № Ф-0003331703 від 26.08.2015 р. та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважає прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій правомірними та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зареєстрований у Виконавчому комітеті Херсонської міської ради 13.06.1995 р. за №5401. На податковий облік взято в ДПІ у м. Херсоні як платника податків 13.06.1995 р. №5401.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 за КВЕД є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Також, судом встановлено, що у період з 15.07.2015 р. по 28.07.2015 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 04.08.2015 року №359/21-03-17-03/НОМЕР_4 (далі - акт).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення:

- п. п. 164.2.6 п. 164.2 ст. 164, п. 177.2 ст. 177, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, встановлено заниження ФОП ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб в сумі 1092,87грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за перевіряємий період суму 24109,25грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012-2013 роках на загальну суму 5313,55грн.;

- п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI;

- п. 9 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами), а саме: не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у кількості 3 штуки.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2015 року:

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1 366,09 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 1092,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 273,22 грн.;

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6641,94 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 5313,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1328,39 грн.;

Також, відповідачем винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2015 р. № НОМЕР_5, відповідно до якої вимагається від позивача сплатити, суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 24109,25 грн.

Крім цього, відповідачем прийнято Рішення №0003341703 від 26.08.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2410,93 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо порушення позивачем пп.164.3.1 п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, заниження загального оподатковуваного доходу за 2013 р. на суму 27770,11 грн., суд зазначає наступне.

На сторінці 9 акту перевірки відповідачем зазначено, що «Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування встановлено порушення: у колонці «дохід від провадження господарської діяльності» відображено суму отриманого доходу не в повному обсязі (занижено на 27770,11грн., а саме, - у 2013 році ФОП ОСОБА_3 виплачено дохід за ознакою «157» (дохід від провадження господарської діяльності) наступним контрагентам: ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Україна», ПП «Парадігм ОСОБА_4») на суму 56125,00грн. Відповідно до поданих у 2013 році звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), періодичних звітів Підприємцем отримано дохід від провадження діяльності в сумі 555763,57грн. (без ПДВ). Таким чином, сума загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності у 2013 році склала 611888,57грн. Отже, не відображення отриманого доходу в Книзі обліку доходів витрат, призвело до заниження загального оподаткованого доходу на 27770,11грн.».

Судом встановлено, що за 2013 рік, позивачем від наведених вище контрагентів отримано наступний дохід:

- за податковою накладною від 01.02.2013 року за № 1 сума отриманого доходу становить 4320,00грн., у тому числі ПДВ 720,00грн., що підтверджується копією банківської виписки за 12.02.2013 р. щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00грн.;

- за податковою накладною від 10.04.2013 року за № 1 сума отриманого доходу становить 5400,00грн., у тому числі ПДВ 900,00грн., що підтверджується копією банківської виписки за 18.04.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПП «Парадигм ОСОБА_5 група» 5400,00грн.;

- за податковою накладною від 07.05.2013 року за № 0000001 сума отриманого доходу становить 4320,00грн., у тому числі ПДВ 720,00грн., що підтверджується копією банківської виписки за 20.05.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00грн.;

- за податковою накладною від 25.07.2013 року за № 1 сума отриманого доходу становить 5400,00грн., у тому числі ПДВ 900,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 25.07.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПП «Парадигм ОСОБА_5 група» 5400,00 грн.;

- за податковою накладною від 31.07.2013 року за № 2 сума отриманого доходу, становить 21000,00грн., у тому числі ПДВ 3500,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 29.08.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» 21000,00грн.;

- за податковою накладною від 01.08.2013 року за № 1 сума отриманого доходу становить 4320,00грн., у тому числі ПДВ 720,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 15.08.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00 грн.;

- за податковою накладною від 17.10.2013 року за № 1 сума отриманого доходу становить 5400,00грн., у тому числі ПДВ 900,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 17.10.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПП «Парадигм ОСОБА_5 група» 5400,00 грн.;

- за податковою накладною від 04.11.2013 року за № 1 сума отриманого доходу становить 4320,00грн., у тому числі ПДВ 720,00грн., що підтверджується копією банківської виписки за 08.11.2013 року щодо зарахування на розрахунковий рахунок Позивача від ПРАТ «Філіп Морріс Україна» 4320,00 грн.

Таким чином, загальна сума отриманого Позивачем доходу становить 45400,00грн. Вказана сума доходу, отримана Позивачем, у 2013 році від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм ОСОБА_5», підтверджується також податковими деклараціями з податку на додану вартість за 2013 рік з додатками № 5, в яких відображено (у розділі податкові зобов'язання) обсяг отриманого доходу.

З викладеного вище вбачається, що відповідачем, зазначаючи в акті перевірки про суму доходу, отриману Позивачем у 2013 році від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм ОСОБА_5», в розмірі 56125,00 грн. не вірно досліджено первинні документи Позивача (банківські виписки, податкові накладні, податкові декларації з ПДВ), відповідно, неправильно встановлено суму доходу Позивача від наведених вище контрагентів за 2013 рік та завищено таку суму доходу на 10725,00грн. (56125,00грн. -45400,00грн.).

Крім того, позивачем до суми загального оподаткованого доходу за 2013 рік (податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік) включено дохід в сумі 45400,00грн., отриманий від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм ОСОБА_5», оскільки такий дохід отримувався в безготівковій формі, отримання податкових накладних відображено у податковій звітності з податку на додану вартість, у розділі «Податкові зобов'язання», відповідно, позивачем сплачено податок на додану вартість до бюджету.

Визначаючи дохід позивача за 2013 рік в сумі 555763,57 грн., відповідач посилається на дослідження останнім звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок). Проте, використання вказаних звітних документів під час встановлення доходу позивача є помилковим, оскільки, дохід від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм ОСОБА_5» отриманий позивачем у безготівковій формі (шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у банківській установі).

За визначенням статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг); книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів. товарів (послуг).

Отже, оскільки позивачем отримувався дохід від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм ОСОБА_5» за надання послуг щодо забезпечення в наявності визначеного асортименту продукції наведених вище суб'єктів господарювання, при цьому не застосовуючи розрахункові операції, у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у вигляді прийняття від покупця готівки, водночас, складаючи на адресу контрагентів податкові накладні та отримуючи оплату за надані послуги у безготівковій формі, на розрахунковий рахунок, відповідно, позивач не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій та не повинен відображати таку операцію у звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій, книзі обліку розрахункових операцій.

Відтак, встановлення відповідачем розміру доходу Позивача із звітів використання реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій є невірним джерелом встановлення такого доходу, оскільки, вказані документи відображають лише частину доходу позивача, який досягається позивачем під час розрахунків у готівковій формі, шляхом застосування реєстраторів розрахункових операцій, у той час, ігноруючи інші джерела отримання доходу, як-то розрахунковий рахунок (безготівкові розрахунки з контрагентами).

Також, зазначаючи про отримання позивачем у 2013 році доходу в 555763,57грн. (без ПДВ), відповідач не вірно відображає вказану суму доходу, оскільки відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, прийняття якої підтверджується квитанцією від 12.02.2014 року, сума загального оподаткованого доходу складає 584118,46грн., що є на 28354,89грн. більше, ніж вказано в акті перевірки.

Таким чином, відповідачем не вірно досліджено звітні документи позивача помилково встановлено факт заниження позивачем доходу за 2013 рік на суму 27770,11грн., неправильно визначено дані податкових звітів та джерела (первинна документація походження грошових коштів (доходів за 2013 рік).

Щодо завищення позивачем витрат у 2012 р. на 7329,62 грн., у 2013 р.- 7190,52 грн., у 2014 р. - 7285,78 грн., суд зазначає наступне.

На сторінці 10 акту перевірки Відповідачем у таблиці № 19 визначено результати перевірки документально підтверджених витрат Позивача за 2012, 2013, 2014 роки.

Так, Відповідач зазначив, що Позивачем у 2012 році завищено витрати на суму 7329,62грн., у 2013 році - на суму 7190,52грн, у 2014 році - на суму 7285,78грн.

За результатами перевірки визначення суми чистого оподатковуваного доходу Відповідачем у таблиці № 21 (сторінка 11 акту перевірки) встановлено, що Позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід у 2012 році на суму 7329,62грн., у 2013 році суму 34960,63грн., у 2014 році на суму 7258,78грн.

Підставою для встановлення наведеного вище порушення стало посилання Відповідача на неправомірне включення до складу витрат Позивачем сум за актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), отриманих від ТОВ «Комерційний центр». На думку Відповідача, вказані первинні документи оформлені з порушенням та не пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

Суд зазначає, що між позивачем та ТОВ «Комерційний центр» (ринок «Північний») укладено договори про надання послуг від 01.07.2009 року за № 4/09 (діяв до 31.12.2012 року) та 01.01.2013 року за №42/13.

У відповідності до вказаних договорів, ТОВ «Комерційний центр» надає на адресу Позивача (на території об'єкту торгівлі - кіоск № 4 площею 6 кв.м) наступні послуги (пункт 2.2 договору), а саме, - користування інженерними мережами ринку та торговим місцем, прибирання території, вивіз сміття, прокат санітарного одягу, торгового інвентарю та обладнання, утримання території ринка в належному санітарно-технічному та протипожежному стані, штучне освітлення території ринку, електропостачання, розміщення необхідної інформації на стенді ринку та по гучномовному зв'язку.

У зв'язку з виконанням ТОВ «Комерційний центр» вказаних у договорі послуг останнім складено на адресу Позивача акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні та розрахунок послуг.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням положень наведеної вище статті, необхідно зазначити, що первинні документи, надані ТОВ «Комерційний центр» на адресу позивача містять усі необхідні реквізити первинного документу, з якого вбачається за можливе встановити факт здійснення господарської операції.

Так, наприклад, акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) за № 16 за серпень 2012 року, до якого невід'ємним додатком є рахунок-фактура від № 23 від 01.08.2012 року містять усі реквізити первинного документу, передбаченого статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі назву документа (форми) - акт прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунок-фактура, розрахунок послуг; дату і місце складання - дату, місце складання, адресу ТОВ «Комерційний центр» та Позивача, коди ЄДР, назву підприємства, від імені якого складено документ - ТОВ «Комерційний центр», зміст та обсяг господарської операції - послуги ринку, з посиланням на номер та дату цивільно-правового договору, одиницю виміру - гривна, кількість - 1 послуга, особистий підпис відповідальної особи, печатку ТОВ «Комерційний центр», тобто первинні документи містять усі дані, які дають змогу ідентифікувати юридичну особу, яка брала участь в господарській операції, її відповідальних осіб тощо. Аналогічно, усі первинні документи, складені ТОВ «Комерційний центр», містять у собі обов'язкові реквізити первинного документу. Посилання Відповідача на відсутність у первинних документах висвітлення послуг є помилковим та недоречним, оскільки, договір між Позивачем та ТОВ «Комерційний центр» містить у собі перелік послуг, що надаються.

Також, слід зазначити, що застосовування фінансової відповідальності до Позивача за той факт, що податковим органом, начебто, виявлено невідповідність первинних документів, складених ТОВ «Комерційний центр», вимогам чинного законодавства, є неправомірним, з огляду на приписи статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За приписами п. п. 16.1.2 - 16.1.4 л. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексу та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок та можливість суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

Відтак, наведені вище положення Податкового кодексу України зобов'язують позивача відобразити у власному бухгалтерському та податковому обліку результати господарської діяльності з його контрагентами, у даному випадку, витрати по ТОВ «Комерційний центр», оскільки отримані від ТОВ «Комерційний центр» первинні документи є підставою для відображення у податковому обліку ТОВ «Комерційний центр» в якості доходів від господарської діяльності.

Крім того, відповідно до тарифів ТОВ «Комерційний центр», затверджених директором, оренда 1 кв.м. в місяць на території ринку складає 70,00грн. (пункт «Бронювання»), тобто, останнім розраховано у грошовому еквіваленті вартість оренди одного квадратного метру площі, шляхом надання ринком послуг по наданню можливості суб'єкту господарювання здійснювати торгівлю, а саме, - ТОВ «Комерційний ринок» встановлено вартість надання послуг користування інженерними мережами ринку та торговим місцем, прибирання території, вивіз сміття, прокат санітарного одягу, торгового інвентарю та обладнання, утримання території ринка в належному санітарно-технічному та протипожежному стані, штучне освітлення території ринку, електропостачання.

Отже, в даному випадку, неможливо встановлення та відображення в актах виконаних робіт, інших первинних документах конкретної послуги, як вимагає Відповідач, оскільки, ні позивач, ні ТОВ «Комерційний центр» не в змозі визначити яку кількість сміття вивезено конкретно від позивача за місяць, так як на території ринку знаходяться декілька сміттєвих контейнерів, які накопичуються за день усіма користувачами ринку та які, в подальшому, прибираються ТОВ «Комерційний центр». Неможливо встановлення вартості послуги щодо утримання в належному санітарному протипожежному стані, прибирання території, штучного освітлення саме торгового місця Позивача, оскільки, такі дії здійснюється на території усього ринку, а тому ТОВ «Комерційний центр» розраховано вартість виконання таких послуг за один квадратний метр.

Таким чином, не знаходять свого підтвердження висновки Відповідача про невідповідність первинних документів Позивача вимогам чинного законодавства.

Щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2012 р. -7329,62 грн., у 2013 р. - 7190,52 грн., у 2014 р. - 7258,78 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки (сторінка 13) Відповідач зазначив, що «відповідно до доповнення підпункту 4.1 пункту 4 додатка до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 абзацом другим такого змісту: «вносити плату за електричну енергію виключно коштами до уповноваженого банку на розподільчий рахунок електропостачальної організації, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Отже, витрати за використання електричної енергії, що входять до послуг ТОВ «Комерційний центр» та включення ФОП ОСОБА_3 є також безпідставним».

Вказані посилання Відповідача є незрозумілими, оскільки Постанова НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 року № 910, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442, та якою затверджено Правила користування електричною енергією, містить 6 Додатків до Правил користування електричною енергією.

Відповідно, суд зазначає, що підпункт 4.1 пункту 4 Правил користування електричною енергією не містить жодного зобов'язання споживача щодо сплати за отриману електричну енергію.

До того ж, в тексті Постанови слова «розподільчий рахунок» в усіх відмінках та числах замінено словами «поточний рахунок із спеціальним режимом використання» у відповідних відмінках та числах згідно з Постановою НКРЕ № 280 від 25.03.2002 року, відтак, є незрозумілим яку редакцію Правил користування електричною енергією використано Відповідачем, тобто, на думку суду, передостаннім зазначено посилання на недіючу редакцію нормативно-правового акту.

За таких обставин, неможливо ідентифікувати норму Правил користування електричною енергією, яку, на думку Відповідача, порушено Позивачем.

Суд зазначає, що згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Правил користування електричною енергією, основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача; точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Відповідно, до однолінійної схеми ринку «Північний» (ТОВ «Комерційний центр»), яка є додатком до Договору про постачання електроенергії від 28.07.2009 року за № 4478 встановлено, що ВАТ «ЕК .«Херсонобленерго» (ХМЕМ) постачає електроенергію по власним мережам (жирна риска) до мереж споживача (ТОВ «Комерційний центр» (тонка риска), де точкою продажу електроенергії (ТПЕ) є перехід електроенергії з мережі ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» (ХМЕМ) на мережу ТОВ «Комерційний центр», тобто, продаж енергії відбувається ще до потрапляння такої енергії на територію ринку, де знаходиться торгове місце Позивача. Постачання електроенергії до торгового місця Позивача відбувається по мережі, яка знаходиться на балансовій належності ТОВ «Комерційний центр».

У відповідності до підпункту 1.2 пункту 1 Правил користування електричною енергією, електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Таким чином, Позивач, який отримує послуги від ТОВ «Комерційний центр» у тому числі, у вигляді користування торговим місцем (оренда торгового місця), не є ні основним споживачем, ні субспоживачем електричної енергії, оскільки, орендар (користувач торгового місця - кіоску) споживає електроенергію через електроустановки орендодавця - ТОВ «Комерційний центр».

Відносини сторін щодо електроенергії, яка споживається орендарем, регулюються договором оренди. Такий договір може передбачати або укладання орендарем прямого договору з постачальником електроенергії, або здійснення розрахунків за електроенергію з орендодавцем (листи НКРЕ від 11.01.2005 року № 05-39-11/109, від 16.10.2006 рок 5385/11/17-06).

Відповідно до листа НКРЕ від 16.10.2006 року за № 5385/11/17-06 «Щодо надання роз'яснень», Національна комісія регулювання електроенергетики України роз'яснила, що орендарі беруть в оренду об'єкт або його частину на інженерне забезпечення якого свого часу власником об'єкту (орендодавцем) були виконані технічні умови та укладені постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією відповідні договори.

Оскільки оренда - це засноване на договірній основі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення ним відповідної діяльності, яке не передбачає передачі права власності від орендодавця орендареві, то усі умови щодо користування та управління цим майном мають бути визначені договором оренди.

У разі обумовлення договором оренди передачі орендареві повноважень щодо укладення договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії, між сторонами мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами Правил, отримані та виконані (у передбачених Правилами випадках) технічні умови, проводитись розрахунки тощо.

У тому разі, коли зазначених повноважень не надано, вартість використаної орендарем електричної енергії має враховуватися в орендній платі. Так як користування електроустановкою може відбуватись лише в тому випадку, коли вона працює, а працювати вона буде лише у випадку подачі на неї напруги, тобто електрозабезпечення, з постачальником електричної енергії за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду. Відповідно, не виникає і інших господарських відносин між постачальником електричної енергії та орендарем (щодо отримання технічних умов, розрахунків тощо).

Таким чином, відносини сторін щодо орендованого майна, у тому числі розрахунки за спожиту електричну енергію, регулюються договором оренди. При цьому договором оренди може бути передбачено укладення орендарем прямого договору про постачання електричної енергії з енергопостачальною організацією.

Отже, з викладених вище положень Правил користування електричною енергією та роз'яснень НКРЕ вбачається помилковість тверджень Відповідача щодо обов'язковості здійснення Позивачем оплати за отриману електроенергію та наявності у Позивача договору з електропостачальної організацією, первинних документів про оплату за спожиту електроенергію.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до договору про надання послуг, ТОВ «Комерційний центр» надає на користь Позивача, серед іншого, послуги з користування інженерними мережами ринку та послуги електропостачання. Відтак, ТОВ «Комерційний центр» щомісячно вносить вартість спожитої електроенергії Позивачем до вартості надання послуг, у тому числі і послуг з електропостачання торгового місця Позивача, що відображається в акті прийому-передачі робіт (надання послуг) та розрахунку послуг по компенсації за користування електромережами ринку та компенсації електропостачання на ринок.

Так, Позивач має в наявності абонентські книжки по оплаті за електропостачання ринку «Північний», в якій зазначено ПІБ абонента (Позивач - ОСОБА_3Ф.), назва торгового місця - кіоск № 4.

У вказаних абонентських книжках, Позивачем зазначається поточні та попередні показники лічильника, який знаходиться у приміщенні кіоску Позивача, різниця показників, тариф за 1 кВт (який розраховано у відповідності до щомісячного розрахунку послуг по компенсації за спожиту електроенергію), кількість кВт, сума, яка підлягає оплаті на користь ТОВ «Комерційний центр». Відповідальні працівники ринку звіряють зазначені Позивачем у абонентські книжці та фактичні показники лічильника Позивача, залишаючи один екземпляр квитанції для бухгалтерії, яка вносить вартість спожитою електроенергії до акту наданих послуг, зберігаючи відривний корінець у власному архіві.

Таким чином, Позивач розраховується за отриману електроенергію безпосередньо з власником (балансоутримувачем електричних мереж), яка входить у вартість наданих за місяць послуг ринку.

У відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11, в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Отже, витрати Позивача для здійснення господарської діяльності, у вигляді оплати послуг ринку, у тому числі і за спожиту електроенергію, відповідають вимогам статті 14 Податкового кодексу України, та, у відповідності до положень статті 177 Податкового кодексу України, є належними чином задокументованими (складені первинні документи - акти надання послуг, податкові накладні, розрахунки компенсації, рахунки-фактури) та пов'язаними безпосередньо із здійсненням Позивачем господарської діяльності.

Відтак, висновки Відповідача про заниження Позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2012 році на суму 7329,62грн., у 2013 році на суму 7190,52грн., у 2014 році на суму 7258,78грн. є помилковими та такими, що не відповідають фактичним первинним документам Позивача.

Щодо заниження Позивачем податку на доходи фізичних осіб у 2013 році на суму 1099,44грн., суд зазначає таке.

На сторінці 14 акту перевірки Відповідачем наведено дані перевірки валового доходу та валових витрат Позивача за 2012 рік, проте, роблячи висновки про заниження Позивачем податку на доходи фізичних осіб, Відповідач зазначає про таке заниження у 2013 році на суму 1099,44грн. У висновку акту перевірки та у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_2 від 27.08.2015 року з приводу цього порушення Відповідачем зазначено 1092,87грн. Отже, з вказаного вбачається, що Відповідачем, під час встановлення вказаного порушення неправильно визначено податковий період, суму податку на доходи фізичних осіб, відповідно не вірно розраховано штрафні (фінансові) санкції, а за таких обставин, з урахуванням математичних та логічних помилок неможливо приймати до уваги викладені факти зафіксованих порушень.

На сторінках 26-27 акту перевірки Відповідач зазначає, що внаслідок допущення порушень, визначених в п. 2.1 та 2.5.1 акту, Позивачем занижено суму єдиного внеску на суму 24109,25грн.

Під час визначення розміру єдиного внеску, Відповідач приймає до уваги дані перевірки щодо заниження суми чистого оподаткованого доходу (таблиця № 26), а саме:

- 2012 рік на суму 7329,62грн. (неприйняття витрат по послугам ТОВ «Комерційний центр»),

- 2013 рік на суму 34960,63грн. (неприйняття витрат по послугам ТОВ «Комерційний центр» та не включення Позивачем, на думку Відповідача, до складу доходів від ПРАТ «Філіп Морріс Україна», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ПП «Парадигм ОСОБА_5»);

- 2014 рік на суму 7285,78грн. (неприйняття витрат по послугам ТОВ «Комерційний центр»).

Отже, оскільки судом вище спростовано висновки Відповідача щодо заниження Позивачем чистого оподаткованого доходу, відповідно, вказані твердження податкового органу не можуть бути підставою для нарахування єдиного внеску та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Окрім цього, навіть приймаючи до уваги встановлені Відповідачем порушення щодо заниження Позивачем чистого оподаткованого доходу, відповідачем невірно розраховано суму заниженого єдиного внеску за 2012, 2013, 2014 роки, що вбачається з наступного.

Так, на сторінці 24 акту перевірки Відповідачем вказано про заниження Позивачем суми єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу в сумі 24109,25грн., що є загальною сумою та складається з: 2012 рік - 2543,38грн., 2013 рік - 13000,33грн., 2014 рік - 8565,54грн. (таблиця 28 на сторінці 23 акту перевірки).

Стаття 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачила, що платниками єдиного внеску, зокрема, є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до пункту 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який встановив базу нарахування єдиного внеску, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Підпункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановив, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, з викладеного вбачається, що базою для нарахування єдиного внеску для Позивача є чистий оподаткований дохід.

Так, під час визначення суми заниженого єдиного внеску, Відповідачем зроблено наступні математичні розрахунки.

2012 рік:

Сума чистого оподаткованого доходу, на який нараховується внесок у розмірі 7329,62грн. (сума заниження) х 34,7% = 2543,28грн. (таблиці № 26 та № 28).

Проте, якщо здійснити математичний розрахунок за 2013 рік та 2014 рік, то вбачається наступне.

2013 рік:

Сума чистого оподаткованого доходу, на який нараховується внесок у розмірі 34960,63грн. (сума заниження, таблиця № 26) х 34,7% = 12131,34грн., всупереч чого Відповідачем зазначено про заниження єдиного внеску на 13000,33грн. (таблиця № 28).

2014 рік:

Сума чистого оподаткованого доходу, на який нараховується внесок у розмірі 7285,78грн. (сума заниження, таблиця № 26) х 34,7% = 2528,17грн., всупереч чого Відповідачем зазначено про заниження єдиного внеску на 8565,54грн. (таблиця № 28).

Таким чином, навіть якщо приймати до уваги твердження Відповідача про заниження Позивачем суми чистого оподаткованого доходу за 2012-2014 роки, передостаннім невірно розраховано суму єдиного внеску за вказані періоди.

Щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на загальну суму 5313,55 грн., суд зазначає наступне.

На сторінках 26-32 акту перевірки, перевіряючи повноту сплати Позивачем податку на додану вартість, Відповідачем встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на загальну суму 5313,55грн.

Вказане порушення Відповідачем обґрунтовує тим, що податкові накладні оформлені з порушенням порядку щодо складання первинних документів, а саме, - не містять обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, не містить вичерпної інформації щодо наданих послуг.

Посилання Відповідача на наявність порушень під час складання первинних документів (актів виконаних робіт (надання послуг), викладених у пункті 2.1.2 акту перевірки, спростована вище судом. Відтак, викладені твердження Відповідача є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, визначаючи занижене податкове зобов'язання Позивача з податку на додану вартість, Відповідач здійснює такий розрахунок з 01.01.2012 року.

Стаття 102 Податкового кодексу України, у вигляді пункту 102.1, передбачила, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до пункту 203.1 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, враховуючи дату визначення контролюючим органом (Відповідачем) податкових зобов'язань з податку на додану вартість (дата прийняття оскаржуваного податкового-рішення) - 27 серпня 2015 року, слід зазначити, що останнім визначено податкові зобов'язання поза межами встановленого строку (1095 днів), а відтак, Позивач (платник податку) вважається вільним від сплати такого зобов'язання.

Оскільки, податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року подається до податкового органу, у відповідності до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, в строк до 20 вересня 2012 року, відтак, контролюючий орган має право визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість починаючи з серпня 2012 року.

Проте, всупереч положенням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, Відповідачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з січня 2012 року по липень 2012 року включно, що, в свою чергу, є підставою для звільнення Позивача від сплати визначених податкових зобов'язань. За таких умов, грошове зобов'язання з податку на додану вартість, включаючи штрафні (фінансові санкції) є розрахованим помилково.

Крім того, в акті перевірки, Відповідач зазначає про порушення Позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Вказане твердження Відповідача не відповідає дійсності з огляду на таке.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановив, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 201 Податкового кодексу України передбачила, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З урахуванням наведеної вище статті Податкового кодексу України, слід зазначити, що податкові накладні, видані ТОВ «Комерційний центр», які включено Позивачем до складу податкового кредиту, є такими, що відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України 22.09.2014 № 957 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 14.11.2014 року за № 1129), оскільки містять усі обов'язкові реквізити, у тому числі опис (номенклатуру) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, а саме, - опис послуги - послуги ринку, кількість (обсяг) послуг - 1 послуга, одиниця виміру - послуга.

Відтак, Відповідач помилково встановив в акті перевірки порушення Позивачем порядку віднесення податкових накладних до складу податкового кредиту та невідповідність податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України, при цьому порушивши строки визначення податкових зобов'язань.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за № 607/23139, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.1, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Пункт 1.4 Порядку встановив, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6).

Згідно з пунктом 1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте, всупереч вимогам Порядку, Відповідачем в акті перевірки під час встановлення кожного з порушень та визначення податкових зобов'язань, єдиного внеску, допущено математичні помилки, що, в свою чергу, не можуть бути підставою для визначення грошових зобов'язань та єдиного внеску.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2014 року по справі № К/800/29724/13 зазначено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку, у зв'язку з невірним розрахунком грошових зобов'язань та суми єдиного внеску, не лише у зв'язку із неправильним застосуванням Відповідачем до спірних правовідносин норм чинного законодавства, а і у зв'язку з невірним математичним розрахунком результатів перевірки, показників податкової звітності, показників власних баз податкового органу, оскаржувані акти індивідуальної дії мають бути скасовані у повному обсязі, оскільки, визначення перевірки правильності нарахування, сплати податків і зборів є виключною компетенцією Відповідача, передбаченою статтею 191 Податкового кодексу України, у змісті якої визначено функції контролюючих органів, зокрема, останні здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; надають адміністративні послуги платникам податків, зборів, платежів; здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів тощо.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від № НОМЕР_1 від 27.08.2015 р., № НОМЕР_2 від 27.08.2015 р., вимога про сплату боргу № Ф-0003331703 від 26.08.2015 р. та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3 від 26.08.2015 р. прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області №0003351703 від 27.08.2015 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1 366,09 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 1092,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 273,22 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області № НОМЕР_1 від 27.08.2015 р., яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6641,94 грн. у тому числі за основним платежем в сумі 5313,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1328,39 грн.

Скасувати Вимогу Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2015 р. № НОМЕР_5, відповідно до якої вимагається від позивача сплатити, суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 24109,25 грн.

Скасувати Рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області №0003341703 від 26.08.2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2410,93 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 487, 20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) шляхом безспірного списання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 листопада 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3