Постанова

від 10.11.2015 по справі 820/9095/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2015 р. № 820/9095/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.05.2015 р. №0000134600 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС.

Позивач обґрунтовував свій позов тим, що податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, тому є неправомірним та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень зазначив, що оскаржуване в даній справі податкові повідомлення - рішення є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ХМЗ «ФЕД» з питання дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за грудень 2014 року по взаємовідносинам з постачальниками: ТОВ В«УкртехснабВ» (код ЄДРПОУ 31217091), ТОВ В«Металл-СоюзВ» (код ЄДРПОУ 37780524), ТОВ В«Електровік-СтальВ» (код ЄДРПОУ 35807528), за результатами якої складено акт від 12.05.2015 року № 122/28-09-46-17/14310052.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ДП «ХМЗ «ФЕД»:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. В«еВ» , В«иВ» п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за грудень 2014 року у розмірі 287008,13 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.3. абз. В«аВ» п. 200.4 ст. 200, п.п. В«еВ» В«иВ» п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 287008,13 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12.05.2015 року № 122/28-09-46-17/14310052 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2015 року №0000134600, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 287008,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 143504,0 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Слід вказати на те, що фактично контролюючим органом зроблені вказані висновки по господарським операціям між підприємством позивача та ТОВ «Укртехснаб», ТОВ «Електровік-сталь» та ТОВ «Металл-Союз».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Укртехснаб», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ДП «ХМЗ «ФЕД» та ТОВ «Укртехснаб» був укладений договір поставки продукції №02/04-14 від 02.04.2014 року, за умовами якого ТОВ «Укртехснаб» передає на користь ДП «ХМЗ «ФЕД» товар в кількості, номенклатурі та по цінам, вказаним в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1). Термін дії договору поставки згідно з п. 8.1 - до 31.12.2015 року.

З матеріалів справи, акту перевірки та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що в перевіреному періоді з контрагентом ТОВ «Укртехснаб» виконано вісім господарських операцій, що підтверджуються первинними та іншими документами складеними сторонами правочинів, зокрема:

- специфікаціями №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8.

- додатковими угодами до договору №02/04-14 від 02.04.2014 року №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8.

- видатковою накладною №303 від 08.12.2014 р. та податковою накладною №6 від 08.12.2014 р. придбання сигналізаторів (7шт.) і електромагнітів (5 шт.) на загальну суму 97980,0 грн., у т.ч. ПДВ 16330,0 грн.

- видатковою накладною №304 від 09.12.2014 р. та податковою накладною №8 від 09.12.2014 р. придбання підшипників (46 шт.) на загальну суму 182071,46 грн., у т.ч. ПДВ 30345,24 грн.

- видатковою накладною №307 від 09.12.2014 та податковою накладною № 9 від 09.12.2014 р. придбання сигналізаторів (3 шт.) на загальну суму 25020,0 грн., у т.ч. ПДВ 4170,0 грн.

- видатковою накладною №313 від 16.12.2014 та податковою накладною №12 від 16.12.2014 р. придбання підшипників (18 шт.) на загальну суму 75573,36 грн., у т.ч. ПДВ 12595,56 грн.

- видатковою накладною №314 від 16.12.2014 р. та податковою накладною №13 від 16.12.2014 р. придбання підшипників (64 шт.) на загальну суму 305778,24 грн., у т.ч. ПДВ 50963,04 грн.

- видатковою накладною №330 від 25.12.2014 р. та податковою накладною №30 від 25.12.2014 р. придбання підшипників (700 шт.) на загальну суму 190119,6 грн., у т.ч. ПДВ 31686,6 грн.

- видатковою накладною №331 від 25.12.2014 р. та податковою накладною №31 від 25.12.2014 придбання сигналізаторів (10 шт.) на загальну суму 93600,0 грн., у т.ч. ПДВ 15600,0 грн.

- видатковою накладною №332 від 25.12.2014 р. та податковою накладною №32 від 25.12.2014 р. придбання підшипників (12 шт.) на загальну суму 14171,47 грн., у т.ч. ПДВ 2361,91 грн.

Згідно з п.3.1. договору постачальник постачає покупцю продукцію на умовах СРТ-м. Харків автомобільним транспортом, відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів (в редакції Інкотермс 2010).

Перевезення товару здійснено автотранспортом постачальника за товарно-транспортними накладними № 08/12-1 від 08.12.2014 р., № 09/12-1 від 09.12.2014 р., №09/12-1 від 09.12.2014 р., №16/12-1 від 16.12.2014 р., № 16/12-1 від 16.12.2014 р., № 25/12-1 від 25.12.2014 р., № 25/12-1 від 25.12.2014 р., № 25/12-1 від 25.12.2014 р.

Отриманий товар оприбуткований на складі №109 за прибутковим ордером №67 від 08.12.2014 р., №140 за прибутковим ордером №45 від 09.12.2014 р., №109 за прибутковим ордером №70 від 09.12.2014 р., №140 за прибутковим ордером №48 від 16.12.2014 р., №140 за прибутковим ордером №49 від 16.12.2014 р., №140 за прибутковим ордером №54 від 25.12.2014 р., №109 за прибутковим ордером №81 від 25.12.2014 р., №140 за прибутковим ордером №53 від 25.12.2014 р.

Відповідно до п. 2.1 договору оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України на вказаний постачальником рахунок у вигляді слідкуючої оплати у термін 30 календарних дні з моменту отримання продукції від постачальника.

Оплата за придбані ТМЦ здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями №10195 від 26.12.2014 року, №9733 від 09.12.2014 року, №9728 від 09.12.2014 року, №3294 від 15.12.2014 року, №3235 від 11.12.2014 року(а.с.119-123 том 1).

У п. 4.2 договору №02/04-14 вказано, що постачальник гарантує, що вся продукція яка поставляється по цьому договору, має належну якість, від дефектів матеріалу, виготовлення, комплектна і повністю відповідає вимогам конструкторській документації, діючим стандартам якості для даного виду продукції технічним умовам.

Якість товару підтверджується паспортами та етикетками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Електровік-сталь», суд зазначає наступне.

Також, між ДП «ХМЗ «ФЕД» (в якості покупця) та ТОВ «Електровік-сталь» (в якості постачальника) був укладений договір №4247 від 04.04.2014 року, за умовами якого п. 1.1. ТОВ «Електровік-сталь» зобов'язується передати, а ДП «ХМЗ «ФЕД» прийняти і оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, накладних або у рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами договору. Згідно з п.3.1. Договору постачання відбувається на умовах FCA-м. Дніпропетровськ (в розумінні Інкотермс 2000). Термін дії договору поставки згідно з п. 10.4 - до 31.12.2015 року.

З матеріалів справи, акту перевірки та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що в перевіреному періоді виконано шість господарських операцій позивача з ТОВ «Електровік-сталь», що підтверджуються первинними та іншими документами складеними сторонами правочинів, зокрема:

- рахунком-фактури № Оф-СФ-05008 від 28.11.2014 р., видатковою накладною № Оф-РН-00000403 від 17.12.2014 р. та податковою накладною №8 від 03.12.2014 р. придбання алюмінію - АК12оч чушка (1,6 т.) на загальну суму 123504,0 грн., у т.ч. ПДВ 20584,0 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №102 за прибутковим ордером №61 від 17.12.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною №083243 від 17.12.2014 р.

- рахунком-фактури №Оф-СФ-05008 від 28.11.2014 р., видатковою накладною № Оф-РН-00000404 від 17.12.2014 р. та податковою накладною №9 від 03.12.2014 р. придбання алюмінію - А8 чушка (2,0 т.) на загальну суму 138240,0 грн., у т.ч. ПДВ 23040,0 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №102 за прибутковим ордером №59 від 17.12.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною №083243 від 17.12.2014 р.

- рахунком-фактури №Оф-СФ-05077 від 17.12.2014 р., видатковою накладною №Оф-РН-00000405 від 17.12.2014 р. та податковою накладною №39 від 17.12.2014 р. придбання алюмінію - АК12оч чушка (0,01 т.) на загальну суму 771,9 грн., у т.ч. ПДВ 128,65 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №102 за прибутковим ордером №62 від 17.12.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною №083243 від 17.12.2014 р.

- рахунком-фактури №Оф-СФ-05078 від 17.12.2014 р., видатковою накладною №Оф-РН-00000406 від 17.12.2014 р. та податковою накладною №40 від 17.12.2014 р. придбання алюмінію - АК8 чушка (0,126 т.) на загальну суму 8709,12 грн., у т.ч. ПДВ 1451,52 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №102 за прибутковим ордером №60 від 17.12.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною № 083243 від 17.12.2014 р.

- рахунком-фактури №Оф-СФ-05021 від 02.12.2014 р., видатковою накладною №Оф-РН-00000407 від 17.12.2014 р. та податковою накладною №26 від 11.12.2014 р. придбання проволоки сталевої - 51ХФА пруток 4.0*2300 мм (20,0 кг.) на загальну суму 3360,0 грн., у т.ч. ПДВ 560,0 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №103 за прибутковим ордером №90 від 17.12.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною № 083243 від 17.12.14.

- рахунком-фактури №Оф-СФ-04977 від 21.11.2014 р., видатковою накладною №Оф-РН-00000415 від 24.12.2014 р., податковою накладна №36 від 26.11.2014 р. та розрахунком коригування №49 від 24.12.2014 р. придбання холоднодеформована труба - АД1М труба 6*0,75мм (300,0 кг.) на загальну суму 97200,0 грн., у т.ч. ПДВ 16200,0 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №102 за прибутковим ордером №66 від 25.12.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною № 048098 від 25.12.2014 р.

Згідно п. 5.1 договору оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Оплата за придбані ТМЦ здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями №3240 від 11.12.2014 року, №10210 від 26.12.2014 року, №10209 від 26.12.2014 року, №9566 від 03.12.2014 року, №9567 від 03.12.2014 року.

Відповідно до п. 2.3 договору гарантія відповідності продукції повинна підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), які надаються покупцеві разом з продукцією.

Якість товару підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Металл-Союз», суд зазначає наступне.

Між ДП «ХМЗ «ФЕД» (в якості покупця) та ТОВ «Металл-Союз» (в якості продавця) був укладений договір № 0102/13 від 01.02.2013 року, за умовами якого п. 1.1. ТОВ «Металл-Союз» продає, а ДП «ХМЗ «ФЕД» придбає металопрокат, в номенклатурі, кількості та ціні, згідно специфікації. Згідно з п.3.1. Договору постачання відбувається на умовах FCA-м. Харків (Інкотермс 2010). Термін дії договору поставки згідно з п. 9.1 - до 31.12.2015 року (а.с.215-218 том 1).

З матеріалів справи, акту перевірки та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача вбачається, що в перевіреному періоді виконано дві господарські операції, що підтверджуються первинними та іншими документами складеними сторонами правочинів, зокрема:

- додатковими угодами №1, №2, №3;

- видатковою накладною №312 від 01.12.2014 р. та податковою накладною №1 від 01.12.2014 р. придбання кольорового металу в асортименті (579 кг.) на загальну суму 28384,12 грн., у т.ч. ПДВ 4730,69 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №102 за прибутковим ордером №51 від 01.12.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною № Р312 від 01.12.2014 р.

- видатковою накладною №2 від 13.01.2015 та податковою накладною №6 від 30.12.2014 придбання кольорового металу в асортименті (2040 кг.) на загальну суму 337565,52 грн., у т.ч. ПДВ 56260,92 грн. Отриманий товар оприбуткований на складі №102 за прибутковим ордером №69 від 13.01.2014 р.

Перевезення здійснено автотранспортом позивача за товарно-транспортною накладною № Р2 від 13.01.2015 р.

Фактичне отримання ТМЦ відбувалось в орендованому постачальником приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 327а, наявність якого у ТОВ В«Металл-СоюзВ» встановлено ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 820/1133/15 від 27.07.2015 р.

Згідно 2.3 договору оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування 100 відсотків грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до рахунку-фактури.

Оплата здійснена в безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями №10276 від 30.12.2014 року, №9682 від 08.122014 року.

Відповідно до п. 4.1 договору продавець гарантує відповідність якості продукції вимогам ГОСТ, ТУ і підтверджує сертифікатом (паспортом) якості заводу-виробника.

Якість товару підтверджується сертифікатами, виписками із сертифікатів та документами якості продукції, копії яких містяться в матеріалах справи.

З витягів журналів реєстрації довіреностей вбачається, що отримання товару здійснювалось робітниками ДП «ХМЗ «ФЕД» на підставі довіреностей.

Придбані товарно-матеріальні цінності використані у власній господарській діяльності для виробництва продукції, що підтверджується лімітними картами та вимогами, за якими товар переданий у виробничі підрозділи позивача.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо доводів відповідача стосовно не заповнення деяких граф товарно-транспортних накладних суд зазначає.

Відомості зазначені в товарно-транспортних накладних, що були надані позивачем, вказують на сторін, які приймали участь в господарських операціях їх зміст та обсяг, тобто надають можливість підтвердження факту перевезення ТМЦ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковість товарно-транспортної накладної, як первинного документу, передбачена положеннями ст. 230 Податкового кодексу України, в інших випадках її наявність є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, що визначено нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, необхідних для використання при перевезенні вантажів автомобільним транспортом при внутрішньому сполученні, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 року В«Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученніВ» . Однак, тільки у випадку, коли водій юридичної особи або ФОП здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах.

Вказане свідчить, що товарно-транспортною накладною підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання ТМЦ.

Твердження відповідача, що податкові накладні отримані від ТОВ «Укртехснаб» та ТОВ «Металл-союз» підписані не уповноваженою особою є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Мінфіну України № 957 від 22.09.2014 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку-продавця.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні отримані від ТОВ «Укртехснаб» та ТОВ «Металл-союз» підписувались головними бухгалтерами цих підприємств, тобто особами в посадові обов'язки яких входить ведення податкового обліку та складання первинної документації.

Також, суд зазначає, що ненадання позивачем під час перевірки оригіналів чи завірених виробником копій доказів якості придбаної продукції не може свідчити про відсутність реальності придбання такої продукції оскільки такі документи не є первинними в розумінні бухгалтерського та податкового законодавства, оскільки не містить інформації про господарську операцію та її учасників, а тому не є документами, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, підтверджують дані податкової звітності та не повинні, згідно п. 85.2 ст. 85 цього Кодексу, надаватись до перевірки тому, що не пов'язані з її предметом.

З пояснень представника позивача вбачається, що ТМЦ придбані в спірних правовідносинах, використовувались при виробництві агрегатів для авіаційної техніки, а згідно з п. 5.2 Стандарту позивача В«Порядок формування і ведення справ агрегатівВ» оригінали документів якості на придбані товари, мають знаходитись в справі агрегату (виробу авіаційної техніки) в яких ці товари встановлені, тобто підтверджувати якість виробленої продукції, а не дані податкового обліку.

Не надання до перевірки договору з ТОВ «Електровік-сталь» та перевищення суми договору з ТОВ «Металл-Союз» не може свідчити про порушення податкового законодавства, зокрема п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки наведені положення вказують на необхідність в податковій накладній інформації про вид договору і не визначають обов'язковість складання додаткової угоди про збільшення суми договору.

В чинному законодавстві зазначення продавцем в рахунку-фактури чи податкових/видаткових накладних певного договору (хоч і вичерпаного по сумі) вказує на прийняття на себе зобов'язання саме по ньому, а тому вказана обставина може слугувати підставою для визнання правочину недійсним чи нікчемним.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті документи з огляду на положення абз. 4, 10 ст. 1, ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 цього Закону, ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Надані позивачем докази транспортування товару, документи складського обліку, документи про списання товару у виробництво в сукупності спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності здійснених ДП «ХМЗ «ФЕД» господарських операцій.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо невідповідності опису номенклатури товару в первинних документах, оскільки номенклатура товару в податкових, видаткових та товарно-транспортних накладних є ідентичною, а в прибуткових ордерах окрім інформації зазначеної в накладних, позивачем, додатково, вказувалось позначення товару у відповідності до державних стандартів/технічних умов.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку постачальників позивача чи по ланцюгу постачання не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій з огляду на наступне.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.05.2015 р. №0000134600 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код 14310052) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487.20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко