Постанова

від 04.11.2015 по справі 823/5076/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року справа № 823/5076/15

м. Черкаси

16 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреностями),

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Віта-колос» до Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2015 року до суду з позовною заявою звернулося приватне підприємство «Віта-колос» (далі - позивач), в якій просить:

- скасувати рішення Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №14 від 02 липня 2015 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування про застосування до позивача штрафу за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у розмірі 638 грн та повернення страхових коштів Фонду, які використані з порушенням в розмірі 1275, 40 грн (загальна сума 1913, 40 грн);

- скасувати рішення Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №17 від 02 вересня 2015 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування про застосування до позивача штрафу за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у розмірі 695 грн та повернення страхових коштів Фонду, які використані з порушенням в розмірі 1391, 40 грн (загальна сума 2086, 40 грн).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішення Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №14 від 02 липня 2015 року та рішення Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №17 від 02 вересня 2015 року базуються на акті перевірки приватного підприємства «Віта-колос» по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №70 від 11.06.2015, а висновки акту перевірки є незаконними та необгрунтованими. В акті спеціаліст Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності опирається лише на Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, не враховуючи інші нормативні акти України

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд рішення Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №14 від 02 липня 2015 року та рішення Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №17 від 02 вересня 2015 року з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала повністю, надавши заперечення на позов, додатково зазначивши, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. У своїх запереченнях представник відповідача зазначила, що позивачем до заробітної плати включенні безпідставно нараховані премії, та як наслідок неправомірно проведені витрати коштів Фонду в сумі 2666,80 грн, а тому рішення №14 від 02.07.2015 та рішення №17 від 02.09.2015 є законними і обгрунтованими, а позовні вимоги позивача стосовно їх скасування є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що на підставі направлення №70 від 08.06.2015 провідним спеціалістом Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено позапланову перевірку приватного підприємства «Віта-Колос» по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За результатами перевірки складено акт №70 від 11.06.2015, яким встановлено порушення позивачем пункту 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266.

На підставі акту перевірки директором Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 14 від 02.07.2015 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано фінансові санкції в таких розмірах:

- 1275 грн 40 коп. - страхові кошти Фонду, які використанні з порушенням;

- 638 грн 00 коп. - штраф за порушення порядку використання страхових коштів.

Не погоджуючись з рішенням № 14 від 02.07.2015 позивачем 06.08.2015 подано скаргу до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду про скасування даного рішення.

За результатами розгляду виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 28.08.2015 прийнято рішення №4 про результати розгляду скарги.

Зазначеним рішенням відмовлено в задоволенні скарги на рішення №14 від 02.07.2015 та повідомлено, що підчас розгляду скарги виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виявлено порушення п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (далі - Порядок №1266), що призвело до неправомірного використання коштів Фонду всього на суму 2666,80 грн.

02.09.2015 директором Звенигородської міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 17 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано фінансові санкції в таких розмірах:

- 1391 грн 40 коп. - страхові кошти Фонду, які використанні з порушенням;

- 695 грн 00 коп. - штраф за порушення порядку використання страхових коштів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України В«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнямВ» від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі - Закон № 2240-III).

Статтею 9 Закону №2240-111 визначено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Пунктами 1 та 3 частини другої статті 28 Закону №2240-111 передбачено обов'язок Фонду забезпечувати фінансування матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону та здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.

Частиною 1 статті 50 Закону №2240-111 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Судом встановлено, що при розрахунку середньоденної допомоги по догляду за хворою дитиною позивачем порушено п.9 та п.7 Порядку №1266, що призвело до завищення розміру допомоги та неправомірного використання коштів Фонду.

Так, при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по догляду за хворою дитиною застрахованій особі ОСОБА_4, неправильно визначена сума виплат разового характеру, що враховуються до розрахунку. А саме, премія за добросовісне відношення до своїх обов'язків та якість виконаних робіт при ремонті сільськогосподарської техніки в сумі 2000 грн та премія за особистий вклад у виробничу діяльність в сумі 14000, 00 грн, враховані в повній сумі, а потрібно пропорційно відпрацьованому часу, оскільки премії разового характеру нараховані у місяці розрахункового періоду, частину якого застрахована особа не працювала у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Порушення допущене по листку непрацездатності серії АГМ №810040 виданого 02.02.2015 ОСОБА_4 за період з 05.01.2015 по.02.02.2015.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1105 визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги залежить від розміру заробітної плати яка нараховувалась застрахованій особі у розрахунковому періоді.

Враховуючи, що заробітна плата є однією із складових, які мають істотне значення для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, то при проведенні перевірок для визначення обґрунтованості виплати такої допомоги органи Фонду керуються чинним трудовим законодавством в частині, яка визначає поняття, структуру заробітної плати та порядок встановлення посадових окладів, премій, надбавок та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 33 Закону №1105).

Пунктом 7 Порядку №1266 визначено, що середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Приписами частини 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що премії, які не передбачені актами чинного законодавства передбачаються спеціальними системами та положеннями.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оплату праці» визначено що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі.

А згідно приписів частини 2 статті 15 Закону України «Про оплату праці» конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, обов'язковою умовою для здійснення підприємством будь-яких виплат працівникам є їх перелік, визначення умов запровадження та розмірів у колективному договорі або в положенні про оплату праці чи положенні про преміювання, які є додатками до колективного договору.

При цьому, згідно приписів статей 2, 15 Закону України «Про оплату праці» у такому положенні повинні бути визначені умови запровадження та конкретні розміри таких виплат, і тільки в такому разі ці виплати, відповідно до пункту 7 Порядку №1266, можуть включатись до розрахунку середньоденної заробітної плати, з якої визначається розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно пункту 1 розділу 11 «Умови преміювання» затвердженого Положення про преміювання від 25.02.2011, передбачена можливість преміювання всіх категорій працівників підприємства за індивідуальні досягнення в роботі та виконання особливо важливих робіт, завдань, за особистий вклад у виробничу діяльність, за добросовісне відношення до своїх обов'язків, та якісне виконання робіт.

Відповідно до пункту 2 розділу 11 «Умови преміювання» вказаного Положення про преміювання, розмір преміальних доплат по даному виду преміювання окремому працівнику визначається адміністрацією підприємства в індивідуальному порядку з урахуванням значимості досягнень чи внеску. Розмір преміальних окремому працівнику не може перевищувати 30 % заробітку працівника за період (для штатних з оплатою згідно посадових окладів - 30 % посадового окладу). В особливих випадках може бути призначено більш вищий рівень преміальних.

При розрахунку допомоги ОСОБА_4 по догляду за хворою дитиною премія за добросовісне відношення до своїх обов'язків та якість виконаних робіт при ремонті сільськогосподарської техніки в сумі 2000,00 грн та премія за особистий вклад у виробничу діяльність в сумі 14000,00 грн були враховані в повній сумі.

Таким чином, відповідно до вказаного Положення про преміювання, відсутні умови запровадження, порядок, за який період та конкретні розміри даних виплат. Премія за добросовісне відношення до своїх обов'язків та якість виконаних робіт при ремонті сільськогосподарської техніки, а також премія за особистий вклад у виробничу діяльність були виплачені в порушення розділу 111 «Перелік вимог щодо преміювання» Положення про преміювання ПП «Віта-колос» від 25.02.2011.

В особових рахунках застрахованої особи ОСОБА_4 за грудень 2014 року щомісячно в частині «Нарахування» по виду «ОСОБА_4 за місяць» відображалась місячна премія, яка була врахована при розрахунку допомоги ОСОБА_4 по догляду за хворою дитиною. Суд зазначає, що в особових рахунках ОСОБА_4 за вказаний період взагалі не передбачені такі виплати як «преміювання за добросовісне відношення до своїх обов'язків і якість виконаних робіт при ремонті сільськогосподарської техніки та за особистий вклад у виробничу діяльність». Натомість в особових рахунках ОСОБА_5 наявні «премії інші» та «ОСОБА_4 за результатами року», що взагалі не передбачено Положенням про преміювання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного рішень покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним рішень №14 від 02 липня 2015 року та №17 від 02 вересня 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього суд зазначає, що згідно частини 1 та підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції, яка діє з 01.09.2015р.) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; ставка судового збору за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VIII від 28 грудня 2014 року установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 гривень.

При цьому, згідно положень абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діє з 01.09.2015р.) у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Тобто, за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову немайнового характеру з двома немайновими вимогами ставка судового збору становить 2436,00 грн (1218, 00 грн *2 = 2436, 00 грн).

Оскільки позивачем у даній справі судовий збір сплачено частково (1378,00 грн сплачено платіжним дорученням №868 від 02.10.2015), а також враховуючи ту обставину, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір у сумі 1058,00 грн підлягає стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «³та-колосВ» (ідентифікаційний код 31636373) на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 1058 (одну тисячу п'ятдесят вісім) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2014 року