Ухвала

від 29.10.2015 по справі 808/8767/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2015 рокусправа № 808/8767/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Поплавського В.Ю.

           суддів:                     Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:          Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року по справі № 808/8767/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Регіонів 2010» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Регіонів 2010» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0001242211 від 01.12.2014, прийняте відповідачем, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1511568 грн. 00 коп., в т.ч. 1007712 грн. 00 коп. - основний платіж, 503856 грн. 00 коп. - штраф, як таке, що є протиправними та суперечить законодавству України.

В обгрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність висновків податкового органу щодо фіктивності укладених позивачем з ТОВ «НВП «Євробудстандарт» та ТОВ «АБВ-Буд» правочинів, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджена належним чином оформленою первинною документацією, яка в повному обсязі була надана відповідачеві під час здійснення перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01 грудня 2014 року №0001242211, винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області відносно ТОВ «Союз Регіонів 2010», яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1511568,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 29.09.2014 по 07.10.2014 відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Союз Регіонів 2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «НВП «Євробудстандарт» за період травень 2014р. та ТОВ «АБВ-Буд» за період червень 2014р, за результатами якої складено акт перевірки №154/22-11/37408327 від 13.10.2014.

Відповідно до акту перевірки №154/22-11/37408327 від 13.10.2014 відповідачем встановлено порушення ТОВ «Союз Регіонів 2010»: ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88; пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.200.1 та 200.2 ст.200, пп.198.1, 198.3, п.198.4 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 007 712 грн., у тому числі за відповідні звітні податкові періоди: - травень 2014 року у сумі 584 784 грн.; - червень 2014 року у сумі 422 928 грн.

На підставі акту перевірки №154/22-11/37408327 від 13.10.2014 відповідачем 01.12.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001242211, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1511568 грн. 00 коп., з яких: 1007712 грн. 00 коп. - основний платіж та 503856 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, 30.04.2014 між ТОВ «Союз Регіонів 2010» та ТОВ «НВП «Євробудстандарт» укладено Договір поставки №30/04-14, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача товар - закріплювач АлЖ, кількісні, якісні показники якого, ціна, умови та строки постачання визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1, п.1.2 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: специфікації №1,2 до Договору поставки №30/04-14 від 30.04.2014, технічні вимоги на поставку закріплювача АлЖ ТТ 0105-2014, заявки на поставку; видаткові накладні, податкові накладні.

Згідно з підписаними ТОВ «Союз Регіонів 2010» та ТОВ «НВП «Євробудстандарт» видатковими накладними, місцем знаходження товару є склад у м. Мелітополь. На подорожніх листах вантажного автомобіля містяться відмітки ТОВ «ЄБС» про відпуск товару у м. Мелітополь.

Відвантаження товару кінцевому споживачу підтверджується залізничними транспортними накладними, згідно яких зі станції Мелітополь відправником ТОВ «Союз Регіонів 2010» до ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» відправлено вантаж: «Навал. Брикети кольорових руд».

Згідно з видатковими накладними, виписаними ТОВ «Союз Регіонів 2010» товаром, відправленим до кінцевих споживачів, є «Брикети на основі концентрату ільменітового 45%», які, відповідно до відбитків печатки та підпису, отримані металургійними підприємствами.

Крім того, у період, що перевірявся між ТОВ «Союз Регіонів 2010» та ТОВ «АБВ-Буд» 02.06.2014 було укладено Договір поставки №0614/01, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача товар - закріплювач АлЖ, кількісні, якісні показники якого, ціна, умови та строки постачання визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1, п.1.2 Договору).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: специфікацію №1 до Договору поставки №0614/01 від 02.06.2014, технічні вимоги на поставку закріплювача АлЖ ТТ 0106-2014, заявки на поставку, видаткові накладні, податкові накладні.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, виконання робіт фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Щодо посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача ТОВ «НВП «Євробудстандарт» та ТОВ «АБВ-Буд» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.

В актах перевірок позивача ТОВ «НВП «Євробудстандарт» та ТОВ «АБВ-Буд» не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з надання послуг, поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості такої операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача (в тому числі й за ланцюгом постачання), суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з операцій отримання робіт (послуг), у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -          

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 9 листопада 2015 року.

Головуючий:                                                                      В.Ю. Поплавський

           Суддя:                                                                      С.В. Сафронова

           Суддя:                                                                      Д.В. Чепурнов