Ухвала

від 05.11.2015 по справі 365/333/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/333/15-ц Головуючий у І інстанції Хижний Р. В. Провадження № 22-ц/780/5617/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А. Категорія 22 05.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

05 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: Роговській Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «РИСК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області, про визнання договору оренди недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 05 серпня 2015 року,

встановила:

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 05 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «РИСК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області, про визнання договору оренди недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає рішення суду незаконним у зв'язку з порушенням судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірним договором оренди будь-яким чином порушуються її права та інтереси, а також, що відсутність зазначених позивачкою умов у цьому договорі можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справипозивачці ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8501 га, що розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданим 20.03.2001 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 584. В державному акті кадастровий номер земельної ділянки не зазначений. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 (копія Державного акта - а.с.8).

14.03.2010 року між позивачкою та відповідачем СФГ «РИСК» укладено договір оренди землі № 273, який було зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі 11.05.2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2012 року № 32219000400098, що встановлено з копії договору оренди (а.с.7). Земельна ділянка була передана орендодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 14.03.2010 року (а.с.45). Позивачці ОСОБА_2 згідно договору оренди нараховувалась та виплачувалась орендна плата (довідка СФГ "Риск" - а.с.46).

Зокрема, у тексті вказаного договору зазначено:

-місце та дата його укладення - с. Турівка, 14.03.2010 року;

-сторони договору: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар -СФГ «РИСК»;

-предмет договору оренди - земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Турівської сільської ради в с. Турівка, площею 3,8501 га, в тому числі рілля площею 3,8501 га,

-нормативна грошова оцінка якої становить 47926,40 грн.;

-строк дії договору - 10 років, за орендарем визначене переважне право на поновлення договору; встановлена орендна плата в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахування індексів інфляції, яка вносить до 31 грудня поточного року;

Договір оренди землі укладений 14.03.2010 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем СФГ «РИСК» за № 273 відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220.

Як вже зазначалося, до спірного договору було додано копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів (а. с. 7).

З матеріалів справи також вбачається, що до моменту пред'явлення позивачем позову до суду між сторонами договору оренди не виникало жодних суперечностей з приводу його виконання та щодо його положень, а ФГ «Риск» у свою чергу справно сплачувало орендну плату за користування цією землею, що підтверджується відповідною довідкою, та не заперечується позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року передбачено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 02 жовтня 2003 року №1211-IV, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч. ч. 2,4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 02 жовтня 2003 року №1211-IV передбачалось, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання такого договору недійсним відповідно до закону. Також невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не було надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що спірний договір оренди укладений всупереч вимогам закону та будь-яким чином порушує її права чи інтереси, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи апелянта про те, що відсутність в оспорюваному договорі такої умови як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що спірні земельні ділянки будь-яким чином передані орендарем у заставу або внесені до статутного фонду, а тому доводи апелянта про те, що відсутністю у спірному договорі вказаної умови порушуються її законні права та інтереси є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також, посилання апелянта на те, що в оспорюваному договорі відсутній кадастровий план земельної ділянки, план або схема земельної ділянки як на підставу визнання договору недійсним колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять даних, що у сторін виникали сумніви у ідентифікації чи місцезнаходженні земельної ділянки або інших даних про порушення прав позивача, крім того кадастровий номер був присвоєний земельній ділянці вже після укладення договору оренди у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набирав чинності з 01 січня 2013 року, а на момент укладення зазначеного договору оренди серед переліку істотних умов договору такої вимоги не зазначалося.

Отже, матеріали справи не містять даних про порушення прав позивача у зв'язку з відсутністю у договорі оренди певних умов, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», та враховуючи те, що сторони погодили між собою всі істотні умови договору, про що свідчать їхні підписи у договорі, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що волевиявлення сторін було вільним і відсутні передбачені законом підстави для визнання вказаного договору оренди недійсним.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 05 серпня 2015 року залишити без зміни.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді Мельник Я.С.

Матвієнко Ю.О.