Рішення

від 04.11.2015 по справі 344/2908/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2908/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2242/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О. В.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 серпня 2015 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж» (далі - ТзОВ «Спецбудмонтаж») та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») заборгованість за кредитним договором №248М від 21.08.2007 року в сумі 530170 гривень 52 копійки.

Стягнуто солідарно з ТзОВ «Спецбудмонтаж» та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №248М від 21.08.2007 року в сумі 530170 гривень 52 копійки.

Стягнуто з ТзОВ «Спецбудмонтаж», ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 1218,00 грн. судового збору з кожного.

Апелянти подали апеляційну скаргу в якій зазначають, що позов в частині стягнення з них 530170,52 грн. заборгованості за кредитним договором №248М від 21.08.2007р. не підлягав до задоволення.

Умови договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Згідно п. 11 Договорів поруки №248М_2 від 21.08.2007р. та №248М_1 від 21.08.2007р., договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ТзОВ «Спецбудмонтаж» здійснило останню оплату 03.12.2008р. у сумі 365,25 грн. При цьому на даний період прострочення платежу становило 8430,77 грн., а взагалі заборгованість по даному кредитному договорі почала виникати з 16.07.2008р.

Згідно п. 2.3 п.п. 2.3.9 Кредитного договору №248М від 21.08.2007р. банк має право при настанні подій зазначених у п. 2.3.3 Договору, стягнути кредит до настання термінів, передбачених п. 1.3 Договору, у т.ч. шляхом впровадження стягнення на заставне майно, а також реалізувати свої вимоги, що випливають з даного Договору, за рахунок іншого майна позичальника, його гарантів і поручителів, відповідно до діючого законодавства.

Отже, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки п. 11 договорів поруки №248М_2 від 21.08.2007р. та №248М_1 від 21.08.2007р. установлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, а оскільки кредитор пред'явив до нас, як поручителів вимогу 03.03.2014р., тобто через п'ять років та сім місяців з часу коли почала виникати заборгованість за кредитним договором, відповідно поруку припинено на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Тому заявлений позов ПАТ КБ «Приватбанк» до апелянтів про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставним, оскільки на час пред'явлення позову дія договорів поруки припинена.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги банку в частині солідарного стягнення з поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №248М від 21.08.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» та ТзОВ «Спецбудмонтаж», суд першої інстанції виходив з того, що поручителі несуть солідарну відповідальність перед кредитором за невиконані зобов'язання боржника.

Однак, до такого висновку суд першої інстанції прийшов без належного дослідження зібраних у справі доказів та з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору №248М від 21.08.2007 року Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» було надано ТзОВ «Спецбудмонтаж» кредит в розмірі 150000,00 грн. зі сплатою 20% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення згідно графіку - 20.08.2012 року.

Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 21.08.2007 року укладено окремі договори поруки, відповідно № 248М_1 та № 248М_2.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року у даній справі рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТзОВ «Спецбудмонтаж» про стягнення заборгованості за кредитним договором і провадження у цій частині вимог закрито у зв'язку з тим, що розгляд таких вимог проводиться за правилами іншого судочинства.

Зі змісту позовних вимог, розрахунку заборгованості та інших документів вбачається, що ТзОВ «Спецбудмонтаж» не виконало взяті на себе по кредитному договору обов'язки, останню оплату заборгованості за кредитним договором вчинено 03.12.2008 року і на цей час прострочення платежу становило 8430.77 грн.

Станом на 14.02.2014 року заборгованість боржника по кредиту становила 530170,52 грн, з яких 133529,38 грн - заборгованість за кредитом, 233632,59 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 159450,55 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3558,00 грн - додаткові витрати, пов'язані з виконанням кредитного договору.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Тому порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє право кредитора та обов'язок боржника за договором.

Відповідно до п.11 обидвох договорів поруки, які були укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» та поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що ці договори діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 9,10), тобто у даних договорах строки їх дії не встановлені.

Правила ч.4 ст. 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договорами із визначеним строком дії поруки, так і за договорами , в яких строк дії поруки або строк виконання основного зобов'язання встановлений не був.

За змістом другого речення ч.4 ст. 559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.

Правова природа зобов'язання у всіх випадках, визначених ст.. 559 ЦК України є тотожною, тому виходячи з такої тотожності, преклюзивності строку дії договору поруки, колегія суддів вважає, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

Тому на вказані строки не поширюється положення ч.5 ст. 267 ЦК України щодо захисту судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Тому сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Зі змісту кредитного договору, укладеного між позивачем та ТзОВ «Спецбудмонтаж» від 21 серпня 2007 року (а.с. 11-17) вбачається, що кінцевим терміном повернення коштів за даним договором є 20 серпня 2012 року.

Оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у випадку, якщо строк дії поруки не встановлено, не пред'явив вимог до поручителів шляхом звернення з позовом до суду, тому порука по обидвох договорах поруки припинилася. При цьому також припинено і обов'язок поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням. Колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог банку до поручителів слід відмовити у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителів.

Дані правові позиції також висловлені у постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 року (справи №6-53цс14, №6-170цс14), які є обов'язковими для застосування у даних правовідносинах усіма судами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 серпня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 913,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький

Л.В. Ясеновенко