Рішення

від 12.11.2015 по справі 904/9019/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.15р. Справа № 904/9019/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

до Комунального закладу "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 157 433, 13 грн. за договором постачання

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 181/1001 від 12.05.2015р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 6/444 від 06.10.2015 р.

Суть спору :

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" (далі - відповідач) суму 72 357,43 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 25 325,24 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 4311,46 грн. 3 % річних, 55 439,00 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 2361,50 грн.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги визнає, просить суд зменшити суму інфляційних втрат та 3% річних.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.03.2013 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладений Договір про постачання електричної енергії № 063476 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 45.3 кВт величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору КДК 35.11.1.

Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємними частинами Договору.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 2.1 додатку №3 Договору ("Порядок розрахунків") оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання споживачу додаткових послуг, суми завданих споживачем збитків тощо) згідно з умовами цього Договору, здійснюється на рахунки постачальника, зазначені у Договорі, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період: січень, травень, вересень - грудень 2013 р. поставляв відповідачу активну електричну енергію, що підтверджується двосторонніми актами та рахунками на оплату (а.с.33-50), за яку відповідач розрахувався частково, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію у розмірі 72 357,43 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.5 - 2.3.6 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Сума пені, 3% річних з простроченої суми, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 22.01.13р. по 01.10.15р. у розмірі 4 311,46 грн., а також інфляційні втрати за період з лютого 2013 року по червень 2015 року у розмірі 55 439,00 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.8-9).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже таким, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до п.4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

З огляду на те, що виставлені позивачем рахунки за перевищення договірної величини споживання електроенергії за січень 2013 року, лютий 2013 року, квітень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року та листопад 2013 року відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за перевищення договірної величини електроенергії у розмірі 25 325,24 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

Положеннями статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, та не можуть бути зменшені судом в порядку та на підставі, передбачених ст. 233 ГК України.

За викладених обставин, клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та і 3% річних задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України), а в силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, буд. 65; код ЄДРПОУ 37986598) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22; код ЄДРПОУ 23359034) суму 72 357,43 грн. (сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят сім грн. 43 коп.) заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 25 325,24 грн. (двадцять п'ять тисяч триста двадцять п'ять грн. 24 коп.) заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії, 4311,46 грн. (чотири тисячі триста одинадцять грн. 46 коп.) 3 % річних, 55 439,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 2361,50 грн. (дві тисячі триста шістдесят одна грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 12.11.2015р.