Рішення

від 05.11.2015 по справі 910/21830/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2015Справа №910/21830/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД"

про стягнення 9 038, 57 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" (далі-відповідач) про стягнення 9 038, 37 грн., у тому числі: 4 323, 00 – основний борг та 4 715, 57 грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень від 29.01.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи двічі відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак про дату, час та місце розгляду справи, були повідомлені належним чином, що підтверджується зокрема, розпискою повноважного представника позивача.

Щодо повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД", суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про розгляд даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12.

Ухвали господарського суду міста Києва від 25.08.2015, від 28.09.2015 та від 22.10.2015 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 25.08.2015, від 28.09.2015 та від 22.10.2015 з відмітками «за зазначеною адресою не знаходиться».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" (далі - орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень, умовами якого передбачено, що орендодавець передає в оренду орендарю, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення № 15, загальною площею 39, 3 м2 , яке знаходиться на другому поверсі будинку № 18/24 по вул. Дмитрівська у м. Києві, позначене на плані, який додається до договору та є його невід'ємною частиною.

Об'єкт оренди передається орендарю для розміщення офісу при здійсненні орендарем статутної діяльності (2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата за користування об'єктом оренди встановлюється у розмірі 3 602, 50 грн. за об'єкт оренди в місяць, а також податок на додану вартість у розмірі 720, 50 грн., всього 4 323, 00 грн., що за офіційним курсом обміну валют, що встановлений Національним банком України під час підписання даного договору є еквівалентом 540, 29 доларів США.

Згідно п. 3.3. договору, орендна плата (п. 3.1. договору) сплачується орендарем на підставі рахунків орендодавця шляхом переказу коштів на рахунок орендодавця № 35788115 в АТ «КБ «Експобанк» наперед, до 10 (десятого) числа поточного місяця оренди.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату з початку строку оренди до повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом про повернення об'єкту оренди відповідно до розділу 6 даного договору.

Умовами п. 3.6. договору передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання даного договору орендар сплачує орендодавцю аванс у розмірі орендної плати за повних два місяці оренди, що складає 8 646, 00 грн. Зазначений аванс зараховується до орендної плати за перший та останній місяці оренди за даним договором.

Передача об'єкта оренди в оренду оформлюється підписанням представниками сторін акту приймання-передачі, із зазначенням у них стану об'єкта оренди на момент передачі. Такий акт має бути складений та підписаний сторонами даного договору (їх належними представниками) у 3-денний строк із дня підписання даного договору (п. 4.1. договору).

У відповідності до п. 6.4. договору, об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту про повернення об'єкта оренди.

Згідно п. 7.2. договору, за прострочення платежів, передбачених даним договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у час, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами/їх представниками (п. 8.1. договору).

01.02.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" підписано акт прийняття-передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежиле приміщення загальною площею 39, 3 м2 згідно договору оренди нежилих приміщень від 29.01.2010.

Так, 23.04.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" укладено додаткову угоду до договору оренди нежилих приміщень від 29.01.2010, відповідно до якого сторони даною додатковою угодою вирішили розірвати договір. Останньою датою дії договору вважати 30.04.2010.

30.04.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" підписано акт прийняття-передачі, відповідно до якого орендар передав (повернув), а орендодавець прийняв нежиле приміщення загальною площею 39, 3 м2 згідно договору оренди нежилих приміщень від 29.01.2010.

Як стверджує позивач, станом на 01.08.2015 за відповідачем утворилась заборгованість за користування об'єктом оренди у розмірі 4 323, 00 грн., відповідно до п. 3.1. договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди нежилих приміщень від 29.01.2010 щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 4 323, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 715, 00 грн. – пені за період з 11.04.2010 по 01.08.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" утворилась заборгованість у розмірі 4 323, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність виставлення позивачем рахунку на оплату ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача сплатити орендну плату у розмірі та строк, визначені договором оренди нежилих приміщень від 29.01.2010, оскільки сторонами у договорі чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу, що підлягає оплаті орендарем, а саме 4 323, 00 грн. – до 10 (десятого) числа поточного місяця оренди.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Вищого господарського суду України від 23.04.2013 № 5028/8/70(7/69)/2012 та від 22.08.2013 № 916/586/13-г.

Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди нежилих приміщень від 29.01.2010, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 4 323, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 715, 00 грн. – пені за період з 11.04.2010 по 01.08.2015.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені у розмірі 390, 43 грн., яка розрахована за період з 11.04.2010 по 11.10.2010.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає, що згідно п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачі позову) від сплати судового збору звільнена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку

Відповідно до пункту 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Отже, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код - 36217630) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код - 09322299) 4 323 (чотири тисячі триста двадцять три) грн. 00 коп. – заборгованості, 390 (триста дев'яносто) грн. 43 коп. – пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАУНТ ВОРЛД" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код - 36217630) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 74 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.11.2015.

Суддя                                         Бондарчук В.В.