Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/25363/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/25363/15

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс»

про стягнення 17 026,13 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Гостищева Н.В. - представник за довіреністю № 01-22/6-105 від 17.01.2015

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 11.11.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс» про стягнення 17 026,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.03.2014 між сторонами було укладено попередній договір оренди нерухомого майна, що належить державній власності № 80.1.-14-8, на підставі якого відповідачу за актом передачі-приймання від 15.09.2014 було передано в строкове платне користування частина приміщення № 1.1.4 на першому поверсі пасажирського терміналу «D», площею 4,0 кв.м., що знаходиться в аеропорту «Бориспіль». За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору передбачених п 5.2 та п. 5.3, несвоєчасно та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання, а саме не сплачував орендну плату в період з вересня 2014 року по квітень 2015 року, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 15 735,40 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені - 1 228,65 грн. та 3 % річних - 62,08 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25363/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 28.10.2015.

У судове засідання, призначене на 28.10.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі надав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 28.10.2015 розгляд справи було відкладено на 11.11.2015.

У судове засідання, призначене на 11.11.2015, з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вдруге не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 11.11.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15.09.2014 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс» (надалі - орендар, відповідач) було укладено попередній договір оренди № 80.1-14-8 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення № 1.1.2 (нумерація згідно з креслення проекту) на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D», (інв.. № 47578), площею 4,0 кв.м. (надалі - майно).

Майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область (п. 1.2. договору).

Майно передається в оренду для розміщення каси з продажу залізничних квитків (п. 1.4. договору).

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном на термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання майна.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору сторонами 15.09.2014 року підписаний Акт 1 передачі-приймання орендованого майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування частину приміщення № 1.1.2 на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D», інв.. № 47578, загальною площею 4,0 кв.м. для розміщення каси з продажу залізничних квитків.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата здійснюється орендарем з дати підписання сторонами акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням сторонами акту передачі-приймання майна.

Розмір орендної плати визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями) і за базовий місяць розрахунку серпень 2014 року без врахування ПДВ становить 4 187,50 грн (п. 3.2. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 ).

Згідно з п. 3.4. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством (п. 3.5. договору).

Орендна плата за користуванням майном за даним договором нараховується та індексується балансоутримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується орендарем на рахунок балансоутримувача відповідно до рахунки-фактури, який надає орендарю балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70% орендної плати до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати (п.3.6. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору у редакції, викладеній додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 даний договір діє до укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 15.04.2015 року включно.

15.04.2015 року відповідач повернув позивачеві частину приміщення № 1.1.2 на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D», (інв.. № 47578), площею 4,0 кв.м., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом 2 передачі-приймання орендованого майна.

За доводами позивача, відповідачем не виконуються зобов'язання щодо повноти та вчасності оплати орендних платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року у розмірі 15 735,40 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акт 1 передачі-приймання орендованого майна від 15.09.2014, акт 2 передачі-приймання орендованого майна від 15.04.2015) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 15 735,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи п. 5.6. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором оренди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 15 735,40 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 228,65 грн. та 3 % річних у розмірі 62,08 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором оренди строк свого обов'язку по сплаті орендних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.8. договору орендна плата, перерахована або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у відповідності до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення простроченої заборгованості за цим договором.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати орендних платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1228,13 грн, 3% річних у розмірі 62,08 грн, за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс» (01031, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4-6, літ. А; ідентифікаційний код 39155750) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, ідентифікаційний код 20572069) основну суму заборгованості у розмірі 15 735 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн 40 коп., пеню у розмірі 1 228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн 65 коп., 3% річних у розмірі 62 (шістдесят дві) грн 08 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.