Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/25262/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/25262/15

За позовом Національної телекомпанії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ ДЖІ ЕС КОРПОРЕЙШН»

про стягнення 579 939,27 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Дмитруха М.О. - представник за довіреністю № 08-01-19/574 від 10.04.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 11.11.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Національної телекомпанії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ ДЖІ ЕС КОРПОРЕЙШН» про стягнення 579 939,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.12.2014 між сторонами було укладено договір про розміщення реклами № 167-20/3, на підставі якого позивачем було надано послугу у програмі, яка транслювалась на каналі «Перший», що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передач послуг. За доводами позивача, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 579 939,27 грн., з яких: 406 417,00 грн. - основний борг, 4 895,12 грн. - 3 % річних, 96 691,34 грн. - пеня та 68 935,81 - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25262/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 21.10.2015.

У судове засідання, призначене на 21.10.2015, з'явився представник позивача, який вимоги ухвали суду виконав, надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 21.10.2015 розгляд справи було відкладено на 11.11.2015.

У судове засідання, призначене на 11.11.2015, з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач вдруге не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 11.11.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26 грудня 2014 року між Національною телекомпанією України (надалі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІ ДЖІ ЕС КОРПОРЕЙШН» (надалі - замовник, відповідач) було укладено договір № 167-20/3 про розміщення реклами (надалі - договір), відповідно до п.п. 11., 1.2., якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги по розміщенню реклами, що надана замовником, на телеканалі, а замовник зобов'язується сплачувати вартість послуг згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.1.3. договору замовник взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату послуг, відповідно до умов розділу 4 цього договору та підписувати, скріпляти печаткою акти, отриманні від виконавця та повертати виконавцю один підписаний примірник акту протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання відповідних актів від виконавця.

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2. договору виконавець зобов'язався надавати послуги згідно умов цього договору та додатків до нього. Щомісяця готувати акти та надавати їх замовнику на підпис не пізніше сьомого числа кожного місяця.

Відповідно до п. 4.2. договору сторони домовилися, що ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору.

Оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунків та/або додатків (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 9.1. договору даний договір діє до 31.05.2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було укладено додатки до договору, якими визначалися перелік послуг, що надається та порядок їх оплати, зокрема:

- № 1 від 29.12.2014 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 22 000,00 грн. Строк оплати - 100% вартості не пізніше 16.01.2015 р.;

- № 2 до 26.01.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 11 200,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 06.02.2015 р.;

- № 3 від 26.01.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 149 333,00 грн. Строк оплати: 56 000,00 грн не пізніше 02.03.2015 р.; 56 000,00 грн не пізніше 10.04 2015 р. та 37 333,00 грн не пізніше 15.05.2015 р.;

- № 4 від 27.02.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 18 600,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 06.03.2015 р.;

- № 5 від 02.03.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 37 200,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 10.03.2015 р.;

- № 6 від 02.03.2015 р, яким визначено вартість послуг у розмірі 15 000,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 10.04.2015 р.;

- № 7 від 26.03.2015 р.. яким визначено вартість послуг у розмірі 18 000,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 10.04.2015 р.;

- № 8 від 26.03.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 18 600,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 08.05.2015 р.;

- № 9 від 26.03.2015р., яким визначено вартість послуг у розмірі 13 500,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 10.04.2015 р.;

- № 10 від 12.05.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 9 967,00 грн. Строк оплати - не пізніше 23.05.2015 р.;

- № 11 від 12.05.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 9 967,00 грн. Строк оплати - не пізніше 23.05.2015 р.;

- № 12 від 12.05.2015р., яким визначено вартість послуг у розмірі 2 300,00 грн. Строк оплати - не пізніше 29.05.2015 р.;

-№ 13 від 22.05.2015 р.. яким визначено вартість послуг у розмірі 9500,00 грн. Строк оплати - не пізніше 29.05.2015 року.

- № 14 від 12.06.2015 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 20 000,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 19.06.2015 р.;

- № 15 від 12.06.2105 р., яким визначено вартість послуг у розмірі 25 650,00 грн. Строк оплати - 100 % вартості не пізніше 22.06.2015 р.;

- № 16 від 15.06.2015 р. яким визначено вартість послуг у розмірі 25 600,00 грн. Строк оплати: 12 800,00 грн - 01.07.2015 р. та 12 800,00 грн - до 20.07.2015 р.

За доводами позивача, виконавець повністю виконав свої зобов'язання за договором від 26.12.2014 року № 167-20/3, що підтверджують акти прийому-передачі послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме:

від 31 січня 2015 року на суму 22 000,00 грн,

від 28 лютого 2015 року на суму 11 200,00 грн,

від 16 березня 2015 року на суму 56 000,00 грн,

від 31 березня 2015 року на суму 18 600,00 грн,

від 31 березня 2015 року на суму 37 200,00 грн,

від 14 квітня 2015 року на суму 13 500,00 грн,

від 27 квітня 2015 року на суму 56 000,00 грн,

від 30 квітня 2015 року на суму 18 000,00 грн,

від 30 квітня 2015 року на суму 15 000,00 грн,

від 22 травня 2015 року на суму 2300,00 грн,

від 26 травня 2015 року на суму 37 333,00 грн,

від 26 травня 2015 року на суму 9967,00 грн,

від 26 травня 2015 року на суму 9967,00 грн,

від 31 травня 2015 року на суму 9500,00 грн,

від 31 травня 2015 року на суму 18 600,00 грн,

від 30 червня 2015 року на суму 20 000,00 грн,

від 30 червня 2015 року на суму 25 650,00 грн,

від 31 липня 2015 року на суму 25 600,00 грн.

Вказані акти підписані відповідачем без зауважень, однак не здійснено оплати за отримані послуги, у встановлений договором строк, у зв'язку з чим виник борг у сумі 406 417,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялася на адресу відповідача вимога № 8-03-15/1041 від 11.06.2015 про сплату заборгованості, яка залишена без реагування з боку відповідача.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за послуги згідно умов договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п.4.3. договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунків та/або додатків.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було укладено додатки до договору, якими визначено строки оплати послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надані відповідачу послуги на загальну суму 406 417,00 грн, про що свідчать акти приймання-передачі наданих послуг за договором, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб'єктів, зокрема: від 31 січня 2015 року на суму 22 000,00 грн, від 28 лютого 2015 року на суму 11 200,00 грн, від 16 березня 2015 року на суму 56 000,00 грн, від 31 березня 2015 року на суму 18 600,00 грн, від 31 березня 2015 року на суму 37 200,00 грн, від 14 квітня 2015 року на суму 13 500,00 грн, від 27 квітня 2015 року на суму 56 000,00 грн, від 30 квітня 2015 року на суму 18 000,00 грн, від 30 квітня 2015 року на суму 15 000,00 грн, від 22 травня 2015 року на суму 2300,00 грн, від 26 травня 2015 року на суму 37 333,00 грн, від 26 травня 2015 року на суму 9967,00 грн, від 26 травня 2015 року на суму 9967,00 грн, від 31 травня 2015 року на суму 9500,00 грн, від 31 травня 2015 року на суму 18 600,00 грн, від 30 червня 2015 року на суму 20 000,00 грн, від 30 червня 2015 року на суму 25 650,00 грн, від 31 липня 2015 року на суму 25 600,00 грн.

Відповідачем вказані послуги прийняті, проте не здійснено їх оплати, у встановлений договором строк, у зв'язку з чим виник борг у сумі 406 417,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 406 417,00 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 4 895,12 грн. - 3 % річних, 96 691,34 грн. - пені та 68 935,81грн - інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті за отримані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань за цим договором, останній зобов'язується сплачувати виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день заборгованості виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов'язання до повного його виконання замовником.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р . з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України . Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 22000 19.01.2015 - 05.02.2015 18 14.0000 % 0.077 %* 303.78 22000 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 611.18 22000 04.03.2015 - 19.07.2015 138 30.0000 % 0.164 %* 4990.68 11200 09.02.2015 - 03.03.2015 23 19.5000 % 0.107 %* 275.24 11200 04.03.2015 - 09.08.2015 159 30.0000 % 0.164 %* 2927.34 56000 03.03.2015 - 03.03.2015 1 19.5000 % 0.107 %* 59.84 56000 04.03.2015 - 27.08.2015 177 30.0000 % 0.164 %* 16293.70 56000 28.08.2015 - 03.09.2015 7 27.0000 % 0.148 %* 579.95 56000 13.04.2015 - 27.08.2015 137 30.0000 % 0.164 %* 12611.51 56000 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 1242.74 37333 18.05.2015 - 27.08.2015 102 30.0000 % 0.164 %* 6259.67 37333 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 828.49 18600 09.03.2015 - 27.08.2015 172 30.0000 % 0.164 %* 5258.96 18600 28.08.2015 - 09.09.2015 13 27.0000 % 0.148 %* 357.73 37200 11.03.2015 - 27.08.2015 170 30.0000 % 0.164 %* 10395.62 37200 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 825.53 15000 13.04.2015 - 27.08.2015 137 30.0000 % 0.164 %* 3378.08 15000 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 332.88 18000 13.04.2015 - 27.08.2015 137 30.0000 % 0.164 %* 4053.70 18000 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 399.45 18600 11.05.2015 - 27.08.2015 109 30.0000 % 0.164 %* 3332.71 18600 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 412.77 13500 13.04.2015 - 27.08.2015 137 30.0000 % 0.164 %* 3040.27 13500 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 299.59 9967 25.05.2015 - 27.08.2015 95 30.0000 % 0.164 %* 1556.49 9967 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 221.19 9967 25.05.2015 - 27.08.2015 95 30.0000 % 0.164 %* 1556.49 9967 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 221.19 2300 01.06.2015 - 27.08.2015 88 30.0000 % 0.164 %* 332.71 2300 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 51.04 9500 01.06.2015 - 27.08.2015 88 30.0000 % 0.164 %* 1374.25 9500 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 210.82 20000 22.06.2015 - 27.08.2015 67 30.0000 % 0.164 %* 2202.74 20000 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 443.84 25650 23.06.2015 - 27.08.2015 66 30.0000 % 0.164 %* 2782.85 25650 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 569.22 12800 02.07.2015 - 27.08.2015 57 30.0000 % 0.164 %* 1199.34 12800 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 284.05 12800 21.07.2015 - 27.08.2015 38 30.0000 % 0.164 %* 799.56 12800 28.08.2015 - 11.09.2015 15 27.0000 % 0.148 %* 284.05

Таким чином за розрахунком суду, до стягнення підлягає пеня у розмірі 93 161,24 грн, в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат з урахуванням наведених вище норм, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 19.01.2015 - 11.09.2015 22000 1.340 7486.77 29486.77 09.02.2015 - 11.09.2015 11200 1.340 3811.44 15011.44 03.03.2015 - 11.09.2015 56000 1.273 15279.41 71279.41 13.04.2015 - 11.09.2015 56000 1.149 8331.60 64331.60 18.05.2015 - 11.09.2015 37333 0.986 -522.35 36810.65 09.03.2015 - 11.09.2015 18600 1.273 5074.95 23674.95 11.03.2015 - 11.09.2015 37200 1.273 10149.90 47349.90 13.04.2015 - 11.09.2015 15000 1.149 2231.68 17231.68 13.04.2015 - 11.09.2015 18000 1.149 2678.01 20678.01 11.05.2015 - 11.09.2015 18600 1.008 143.23 18743.23 13.04.2015 - 11.09.2015 13500 1.149 2008.51 15508.51 25.05.2015 - 11.09.2015 9967 0.986 -139.46 9827.54 25.05.2015 - 11.09.2015 9967 0.986 -139.46 9827.54 01.06.2015 - 11.09.2015 2300 0.986 -32.18 2267.82 01.06.2015 - 11.09.2015 9500 0.986 -132.92 9367.08 22.06.2015 - 11.09.2015 20000 0.982 -358.40 19641.60 23.06.2015 - 11.09.2015 25650 0.982 -459.65 25190.35 02.07.2015 - 11.09.2015 12800 0.982 -229.38 12570.62 21.07.2015 - 11.09.2015 12800 0.992 -102.40 12697.60

Таким чином розрахунок інфляційних втрат становить 55 079,30 грн.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншим, у зв'язку з чим господарський суд виконав власний розрахунок, за яким підлягає стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в розмірі 55 079,30 грн, в іншій частині слід відмовити.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем розмірі 4 895,12 грн. - 3 % річних.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ ДЖІ ЕС КОРПОРЕЙШН» (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, буд. 37-Б, ідентифікаційний код 39048081) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42, ідентифікаційний код 23152907) основну суму боргу у розмірі 406 417 (чотириста шість тисяч чотириста сімнадцять) грн 00 коп.; 3 % річних у розмірі 4 895 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) грн 12 коп.; пеню у розмірі 93 161 (дев'яносто три тисячі сто шістдесят одну) грн 24 коп.; інфляційні втрати у розмірі 55 079 (п'ятдесят п'ять тисяч сімдесят дев'ять) 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 393 (вісім тисяч триста дев'яносто три) грн 29 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.