Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/22502/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/22502/15

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "МодульТех"

до           Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про           розірвання договору № 36/69338 від 26.02.2007 року та стягнення 70736,19 грн.

                                                                                Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача:                    не з'явився

від відповідача:           не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "МодульТех" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача – Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору на розрахункове-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007 року та стягнення 70 736,19 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007 в частині своєчасного здійснення розрахунково-касових операцій за платіжними дорученнями, що були пред'явлені банку до виконання, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості перерахувати кошти за призначенням платежу. У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007, позивачем 20.08.2015 подано відповідачу заяву про закриття поточного рахунку. Посилаючись на істотне порушення відповідачем договору на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007, позивач просить суд розірвати договір на розрахункове-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007, з наступними змінами та доповненнями, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МодульТех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит"(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит") в особі його відділення №36 філії "Київське регіональне управління" "Банк "Фінанси та Кредит".

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача залишок коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МодульТех" відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 70736,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі №910/22502/15, розгляд справи призначено на 22.09.2015.

В судове засідання 22.09.2015 з'явився представник позивача, надав документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2015 не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 31.08.2015 документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 розгляд справи №910/22502/15 відкладено на 13.10.2015.

Представник позивача в судове засідання 13.10.2015 не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.2015 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 було надіслано на юридичну адреси відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 34854339.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 13.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит") в особі його відділення №36 філії "Київське регіональне управління" "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МодульТех" (клієнт, відповідач) був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування №36/69338, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26000366933801 у національній валюті та зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1., п. 2.1.).

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунках клієнта, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених законодавством України.

Накладення арешту на рахунок або припинення операцій за ним, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України. (п. 2.3. договору).

Згідно із пп. 3.1.5 п. 3.1 договору, банк має право відмовляти клієнту в обслуговуванні рахунків у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. п. 3.2.1 договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Пунктом 3.3.2 договору, на банк покладено обов'язок вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом.

Згідно з п.п. 3.3.3, 3.3.4. договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09:00 до 15:00, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів, а також забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку. Договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку (п.п. 8.1. - 8.3. договору).

19.03.2007 між сторонами була укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої, банк зобов'язується здійснювати розрахункове обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів "Клієнт-Банк".

Згідно п. 5.2. додаткової угоди до договору, розрахункові документи, які прийняті банком від клієнта через систему "Клієнт-Банк" в операційний день з 9:00 по 17:30 проводяться по рахункам у той же день у сумі, що не перевищує кредитовий залишок на рахунку клієнта станом на 17:00. Документи, які прийняті після 17:30 позначаються поміткою "вечірня пошта" та проводяться на наступний день.

17.08.2015 позивачем через систему "Клієнт-Банк" було подано, а банком одержано платіжні доручення № 1205 від 17.08.2015 на суму 12500,00 грн. (перерахування коштів на поповнення ПДВ рахунку на рахунок Казначейства України №37519000111437) та № 1206 від 17.08.2015 на суму 29000,00 грн., № 1207 від 17.08.2015 на суму 29500,00 грн. (на перерахування коштів на поточний рахунок №26000056103701 в філії "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк").

Вказані платіжні доручення були прийняті Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", що підтверджується банківською випискою, проте, відповідачем не виконані.

18.08.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про зобов'язання виконати умови договору щодо виконання вищевказаних платіжних доручень.

20.08.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку, відкритого за договором на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007.

Вказані вище вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, на виконання договору відповідач відкрив позивачу рахунок № 26000366933801, на якому, станом на 25.08.2015, обліковувались грошові кошти в сумі 70736,19 грн.

Факт перебування зазначених грошових коштів на банківському рахунку позивача підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача за період з 13.08.2015 по 25.08.2015.

Підстави розірвання договору банківського рахунку передбачені положеннями статті 1075 Цивільного кодексу України.

Так, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина 1 статті 1075 ЦК України).

Згідно з ч. 1 п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2013 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку, найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку, номера рахунку, який закривається, дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

Згідно з п. 20.6. Інструкції, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору позивач має право прийняти рішення про закриття поточного рахунку та подати відповідачу заяву, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний вказану заяву виконати та закрити поточний рахунок.

20.08.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку, відкритого за договором на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007, а залишок коштів просив перерахувати на поточний рахунок №26000056103701 в філії "Київсіті" ПАТ КБ "Приватбанк". Вказану заяву відповідачем отримано 20.08.2015, про що свідчить відмітка про отримання на даній заяві (вх. 7652-г від 20.08.2015).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже встановлено судом, відповідач істотно порушив умови договору та не виконав платіжні доручення № 1205 від 17.08.2015 на суму 12500,00 грн., № 1206 від 17.08.2015 на суму 29000,00 грн., № 1207 від 17.08.2015 на суму 29500,00 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку №260092849002.

Враховуючи вищезазначене, враховуючи положення ст. 1075 ЦК України та умови договору, суд дійшов висновку, що відповідач припустився істотних порушень умов договору на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007, що, в свою чергу, також, є підставою для його розірвання (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем обставин, викладених у позові не спростовано, доказів виконання платіжних доручень та закриття рахунку позивача не надано.

Отже, беручи до уваги наявність факту істотного порушення відповідачем умов договору розрахунково-касового обслуговування та зважаючи на норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення залишку коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МодульТех" відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 70736,19 грн., то судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким у Банку з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Вказана інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб всесвітньої мережі Інтернет (http://www.fg.gov.ua), та у відповідності до ст. 35 ГПК України є загальновідомою та не потребує доказування.

Таким чином, станом на момент розгляду даного спору господарським судом, у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону.

Водночас, у пункті 5-4 статті 2 даного Закону під поняттям "кредитор" розуміється – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень та положень статті 509 ЦК України, позивач є кредитором банку за договором на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007 на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вимога позивача про перерахування залишку коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є саме вимогою кредитора та не може бути виконана відповідачем у силу зазначеної норми, у зв'язку із запровадженням у останнього тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №3-24гс15 та від 01.04.2015 у справі №3-25гс15.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення залишку коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МодульТех" відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит" у розмірі 70736,19 грн. не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи вищенаведене, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МодульТех" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 70 736,19 грн.

Підсумовуючи вищенаведене суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МодульТех" частково.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування №36/69338 від 26.02.2007, з наступними змінами та доповненнями, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МодульТех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит") в особі відділення №36 філії "Київське регіональне управління" "Банк "Фінанси та Кредит".

3.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (04050, м. Київ, вулиця Артема, будинок 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МодульТех" (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, будинок 7/9, код ЄДРПОУ 34865939) судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2015 р.

Суддя                                                                                                              С.О. Турчин